1. Роль та значення педагогічної практики в становленні майбутнього вчителя
У системі професійної підготовки майбутніх учителів важлива роль належить педагогічній практиці. Вона є органічною частиною навчально-виховного процесу, забезпечуючи поєднання теоретичної підготовки майбутніх учителів з їх практичною діяльністю у навчально-виховних закладах. Під час педагогічної практики студенти шляхом особистого досвіду у школі оволодівають вміннями та навичками викладання свого предмета і виховання учнів, вчаться самостійно і творчо застосовувати знання, здобуті у процесі навчання в педагогічному університеті.
Основними загальними завданнями педагогічної практики є:
— виховання професійно значущих якостей особистості вчителя, потреби у педагогічній самоосвіті;
— виховання стійкого інтересу й любові до професії вчителя;
— закріплення, поглиблення і збагачення суспільно-політичних, психолого-педагогічних і спеціальних знань у процесі їх використання під час вирішення конкретних педагогічних задач;
— формування і розвиток професійних умінь і навичок;
— вироблення творчого, дослідницького підходу до педагогічної діяльності;
— ознайомлення із сучасним станом навчально-виховної роботи в загальноосвітній школі, а також із передовим педагогічним досвідом;
— надання допомоги навчально-виховним установам у вирішенні завдань виховання учнів.
За час педагогічної практики студенти мають оволодіти такими вміннями:
—визначати конкретні навчально-виховні завдання, враховуючи загальну мету національного виховання, вікові та індивідуальні особливості учнів, соціально-психологічні особливості колективу;
- вивчати особистість школяра і колектив учнів з метою діагностування проектування їх розвитку і виховання;
— здійснювати поточне і перспективне планування педагогічної діяльності навчальної і позаурочної роботи з предмета, колективної діяльності дітей і т. п.);
— використовувати різноманітні форми і методи організації навчально-пізнавальної, трудової, громадської, художньо-творчої, ігрової діяльності учнів, організовувати колектив дітей на виконання поставлених завдань;
— співпрацювати з учнями, вчителями, класними керівниками, вихователями, батьками й іншими особами, що беруть участь у вихованні дітей;
— спостерігати й аналізувати навчально-виховну роботу, коригувати її;
— проводити педагогічну пропаганду серед батьків.
Формування професійних умінь і навичок здійснюється на навчальних поняттях з усіх дисциплін і у процесі педагогічної практики. Неперервна педагогічна практика передбачає включення до систематичної педагогічної діяльності протягом всього терміну навчання у вищому педагогічному навчальному закладі.
До системи педагогічної практики включаються такі її види:
— педагогічна практика з позакласної виховної роботи студентів І—III курсів;
— пробна педагогічна практика ІІІ-ІV курс;
— літня педагогічна практика ІІІ курс;
— переддипломна (безперервна) практика студентів ІV курсу.
Ця система передбачаєпоступове ускладнення діяльності від курсу до курсу, виходячи із цілей і завдань навчання на кожному етапі професійної підготовки, ступеня теоретичної забезпеченості і ступеня самостійності студентів у процесі діяльності, рівня підготовки та індивідуальних особливостей студентів.
Отже діяльність студентів під час педагогічної практики є аналогом професійної діяльності вчителя, адекватна змісту і структурі педагогічної діяльності, організовується в реальних умовах школи. Вона характеризується тим же розмаїттям відносин (з учнями, їхніми батьками, учителями, студентами) і функцій, що й діяльність учителя, тому ця діяльність повинна ґрунтуватися на професійних знаннях, спиратися на певний теоретичний фундамент.
Особливість педагогічної практики в тому, що вона проходить паралельно з вивченням основних нормативних дисциплін психолого-педагогічного циклу і має характер психолого-педагогічного практикуму, допомагаючи співвідносити теоретичні знання про дитину і навчально-виховний процес з реальною шкільною дійсністю.