Лімфоцитарно-пламоцитарний ентерит у собаки (б)

Для візуалізації дистального відділу кишечнику застосовують колоноскопію. При її проведенні тварину краще покласти на лівий бік, оскільки в такому положенні рідина кишечнику буде накопичуватися в поперечно-ободовій ділянці товстого кишечнику, що полегшує проведення ендоскопа через згин цього відділу кишечнику в ділянці селезінки. Проведення ендоскопа через поперечно-ободову ділянку товстої кишки (довжина 5–8 см у собак і 2–4 см у кішок) виконується спрямуванням наконечника приладу вверх і навколо по селезінковому згину кишки. У кінці поперечно-ободової ділянки товстої кишки розташований печінковий згин, проходячи через який ендоскоп досягає висхідної ділянки цього відділу кишечнику.

Слизова оболонка товстих кішок блискуча, блідо-рожева. Інколи під нею проглядаються кровоносні судини і ліпоїдні бляшки (рис. 194).

Рис. 194. Нормальна слизова оболонка товстого кишечнику

Рис. 195. Коліт у собаки

При коліті, який нерідко носить дифузний характер, пошкоджуються окремі ділянки слизової оболонки товстого кишечнику, що знаходяться впереміжку зі здоровими (рис. 195).

Із новоутворень в товстому кишечнику найчастіше можна виявити доброякісні, різноманітні за своєю формою поліпи (рис. 196). Вони можуть проникати в пряму кишку і викликати тенезми й кровотечі. Злоякісні пухлини також різноманітні. При їх розростанні може розвиватися стеноз кишечнику і його непрохідність.

Рис. 196. Новоутворення

Важливим об’єктом дослідження у собак є печінка. Ураження її (особливо в останні роки) зустрічається досить часто (Дикий О.А., 3003; Фасоля В.П., ____). Гепатопатія є проявом багатьох хвороб як заразної, так і незаразної етіології. Найбільш часто її виявляють у середніх та великих порід (німецька і кавказька вівчарки, доберман, дог, ротвейлер, ірландський сеттер). Печінка у собак розвинута сильніше, ніж у жуйних, і її маса становить 2,8–3,4 % від маси тіла. Розміщена вона у правому і лівому підребер’ях в ділянці мечоподібного відростка. При її дослідженні застосовують основні (огляд, пальпація, перкусія) та спеціальні (біохімічні тести крові і сечі, УЗД, біопсію тощо).

Збираючи анамнестичні дані, враховують, що патологія печінки є наслідком інфекційних хвороб (парвовірусний ентерит, інфекційний гепатит, лептоспіроз), піроплазмідозів, гастроентериту, дисбактеріозу, отруєння. Оглядом можна встановити типові ознаки патології печінки: тривале пригнічення, виснаження, згорбленість та наявність асциту. Жовтяничність видимих слизових оболонок у собак зустрічається лише при тяжких ураженнях печінки і є досить несприятливим симптомом.

У м’ясоїдних пальпація є основним методом клінічного дослідження печінки. Пальпацію спочатку проводять у стоячому, а далі лежачому на правому боці та спині положеннях тварини. Пальпують обома руками, справа підводять пальці правої руки під реберну дугу, одночасно лівою рукою із лівого підребер’я відтискують печінку в правий бік. Печінка здорових собак майже недоступна для пальпації, а в котів вона легко пальпується під правою реберною дугою. При патології печінки у дрібних тварин пальпацією встановлюють збільшення її (гепатомегалію), болючість, зміну консистенції та стану поверхні.

Печінкове притуплення (визначають дигітальною перкусією) з правого боку знаходиться за задньою межею легень з 10-го по 13-е ребро, зліва – по 12-е ребро.

Важливе значення для діагностики хвороб печінки мають біохімічні тести. Серед них чільне місце відводиться визначенню загального білка, його фракцій, сечовини, глюкози, активності індикаторних ферментів, умісту білірубіну (табл. 20).

20. Біохімічні показники крові у клінічно здорових собак(за Головахою В.І. і Диким О.А.)

Із спеціальних методів дослідження печінки використовують ультразвукову діагностику. Визначають її розміри, характер контурів, стан венозної сітки, ехогенність паренхіми. У собак печінка доступна для ехографії в останніх межреберних проміжках та за реберною дугою. Ультразвукове дослідження жовчного міхура проводять у собак в лежачому положенні на спині, звертаючи увагу на форму, розміри і стан стінок. У здорових собак жовчний міхур розміщується справа від середньої лінії печінкової паренхіми. Це кругла або овальна структура, виразно окреслена, з гладенькою поверхнею. При холециститі стінки жовчного міхура потовщені. На наявність камінців вказує велика акустична тінь.

Поиск по сайту: