Дослідження дихальної системи

Проводять за тією ж схемою, що й у тварин інших видів. Застосовують основні (огляд, пальпацію, перкусію, аускультацію) та спеціальні методи (пневмографію, риноскопію, ларингоскопію, бронхоскопію, рентгеноскопію і рентгенографію (рис. 181). Крім того, досліджують носові витікання та мокротиння.

Рис. 181. Бронхоезофагоскоп БЕФ-1

Підрахунок частоти дихання ведуть візуальним спостереженням протягом 2–3 хв. У здорових собак частота дихання складає 15–25 дихальних рухів за 1 хв, у щенят 1–3-місячного віку до – 30.

Тахіпное (поліпное) спостерігають при бронхіті, крупозній пневмонії, бронхопневмонії, плевриті, емфіземі, пневмотораксі. Олігопное (брадіпное) зустрічається рідше, а саме: при менінгоенцефаліті, пухлинах мозку, уремії, ваготонії.

Тип дихання у собак грудний. Патологічний (черевний) буває при міокардиті, гемотораксі, пневмоніях. Асиметрія дихальних рухів виявляється при односторонніх пневмоніях та плевриті, переломах ребер.

Співвідношення між вдихом і видихом у собак становить 1:1,6. Патологічний ритм дихання буває здебільшого центрального походження і проявляється у таких формах: сакадоване, кусмаулівське, біотівське та дихання Чейна-Стокса. Всі ці форми є проявом тяжких уражень центральної нервової системи, уремічної, печінкової, діабетичної коми та агонічного стану.

При дослідженні дихальної системи звертають увагу на наявність задишки, яка у собак, на відміну від тварин інших видів, перебігає тяжко. Найчастіше у них проявляється змішана задишка, яка є загрозливим симптомом гіперемії і набряку легень, крупозної і метастатичної пневмоній, абсцесів та емфіземи легень.

При дослідженні кашлю відмічають його силу, болючість та вологість. Звучний, сильний і болючий кашель у собак виявляють при ларингіті, трахеїті, гострому бронхіті. При ураженні легеневої тканини кашель, як правило, приглушений, тихий, а при плевритах – ще й болючий.

Слизову оболонку носа досліджують, обережно піднімаючи крила носа. Водночас звертають увагу на колір, вологість, температуру, наявність видимих пошкоджень та новоутворень (папіломи). Ніс собак помірно вологий, холодний, без ушкоджень, після сну – може бути сухий і теплий, через короткий проміжок часу знову стає вологим і холодним. Колір слизової оболонки носа можна дослідити у собак, ніс яких має коричневий або рожевий колір (болонки, бультер’єри). Слизова оболонка носа у них блідо-рожевого забарвлення. У собак інших порід вона пігментована і лише в глибині носових ходів можна помітити її блідо-рожеве забарвлення.

Під час огляду звертають увагу на носові виділення. Витікання з носових ходів можуть бути одно- і двосторонніми. При кровотечі з легень вони яскравочервоні з домішками повітря. У собак часто спостерігають слизово-серозно-гнійні витікання біло-сірого кольору, які найчастіше виявляють при бронхопневмонії. Червоно-жовті витікання характерні для крупозної пневмонії. При риніті витікання слизово-серозного характеру з домішками крові.

Досліджуючи гортань і трахею, пальпацією можна виявити місцеве підвищення температури, болючість, деформацію черпакуватих хрящів, розриви трахеальних кілець. У бронхоморфних собак (боксери, мопси, бульдоги) проводять внутрішній огляд гортані.

При дослідженні грудної клітки звертають увагу на її форму, симетричність. При емфіземі грудна клітка набуває округлої форми.

Пальпацією грудної клітки встановлюють болючість, переломи і розсмоктування ребер. Задня перкусійна межа легень у собак знаходиться по лінії маклака, сідничного горба і плечового суглоба відповідно у 11-му, 9- та 8-му міжреберних проміжках. Зміщується переважно при альвеолярній емфіземі в каудо-вентральному напрямі. У здорових тварин перкусійний звук ясний, легеневий, при бронхопневмонії – притуплений, гангрені і плевриті – тупий, а при альвеолярній емфіземі – коробковий.

Аускультацією діафрагмальних часток легень у собак виявляють шум везикулярного дихання, яке під час неспокою тварини наближається до бронхіального. Безпосередньо за лопатками прослуховується бронхо-везикулярний шум.

При бронхітах у перші дні прослуховується жорстке везикулярне дихання, а в подальшому додаються вологі дрібно- та великопухирчасті хрипи. При набряку легень вислуховують вологі хрипи різних калібрів (у трахеї, бронхах та легенях); бронхопневмонії – жорстке везикулярне дихання, сухі (на початку хвороби), а надалі – вологі хрипи; при гангрені легень – ослаблене дихання над зоною ураження або бронхіальне дихання. У собак, хворих на плеврит, спочатку вислуховують шуми тертя плеври, за розвитку ексудативного процесу на ураженій половині дихальні шуми ослаблені або взагалі зникають, натомість на здоровій половині легень посилюється везикулярне дихання.

Поиск по сайту: