Підрахунок кількості лейкоцитів

Лейкоцити (від грец. leucos – білий, kỳtos – клітина) – білі, точніше, безколірні тільця. Вперше вони були знайдені лише в XIX ст., тоді як еритроцити стали відомими ще в XVII ст. Першу спробу підрахувати кількість лейкоцитів у 1854 р. зробив Вільнер, а в 1867 р. Потен запропонував меланжери для розбавлення крові, які використовують до цього часу.

Існує декілька методів підрахунку кількості лейкоцитів: меланжерний, пробірковий та електронно-автоматичний. За першим кров у меланжер набирають до мітки 0,5 або 1,0, а 3,0 %-ний розчин оцтової кислоти, забарвлений 1 %-ним розчином генціанвіолету, до мітки 11 й одержуємо розбавлення відповідно у 20 або 10 разів. Підраховують лейкоцити при малому збільшенні мікроскопа у 100 великих чистих квадратах сітки Горяєва. Кількість лейкоцитів в 1 мкл крові (х) визначають за формулою: х = а • с : (n•S•h), де а – кількість підрахованих лейкоцитів; с – розбавлення крові (у 10 або 20 разів); n – кількість квадратів, у яких підраховували лейкоцити (100), S – площа великого квадрата (1/25 мм²), h – висота камери (1/10 мм).

При масових дослідженнях застосування меланжерного способу утруднене, тому в практику впроваджується пробірковий, запропонований М.М. Ніколаєвим (1954) і удосконалений М.П. П’ятницьким (1961). У пробірки спеціальною піпеткою набирають 0,38 мл 3 %-ного розчину оцтової кислоти, а потім додають 0,02 мл крові, одержуючи розбавлення 1 : 20.

Електронно-автоматичним методом лейкоцити підраховують швидко і з високою точністю (± 1–2 %). Кров розбавляють ізотонічним розчином натрію хлориду (1:500, 1:700), а потім додають реактиви, які викликають лізис еритроцитів (сапонін, сапоглобін).

Кількість лейкоцитів у крові залежить від виду тварин (табл. 18), їх віку, деяких фізіологічних факторів.

18.Кількість еритроцитів, лейкоцитів і тромбоцитів у крові тварин

Збільшення кількості лейкоцитів в одиниці об’єму крові називають лейкоцитозом, а зменшення – лейкопенією.

Лейкоцитоз буває фізіологічним, медикаментозним, реактивним і патологічним. До фізіологічних лейкоцитозів відносять: травний – спостерігається через 2–3 год після приймання корму, у тварин з багатокамерним шлунком він не виражений; міогенний – кількість лейкоцитів збільшується при м’язовому навантаженні переважно за рахунок нейтрофілів і повертається до вихідного рівня через 0,5–1,5 год; лейкоцитоз вагітних – пов’язаний з ендокринними змінами в організмі вагітної самки і відбувається здебільшого за рахунок нейтрофілів; лейкоцитоз новонароджених – спостерігається у перші 2–З тижні життя; збільшена в основному кількість нейтрофілів.

Медикаментозний лейкоцитоз виникає після парентерального введення тваринам білкових препаратів, вакцин, сироваток, адреналіну, камфори, кортикостероїдів.

Реактивний лейкоцитоз є супутником більшості інфекційних хвороб, деяких незаразних (пневмонія, перикардит, плеврит, перитоніт, гастроентерит, артрит та ін.). Причиною його є стимуляція лейкопоетичної функції кісткового мозку, лімфатичних вузлів, селезінки продуктами розпаду тканинних білків, що циркулюють у крові, і бактеріальними токсинами. Вираженість лейкоцитозу залежить від характеру хвороби та реактивності організму: значно виражений є показником доброї реактивності, а невелике збільшення кількості лейкоцитів при процесі, який має тяжкий перебіг, є ознакою пригнічення лейкоцитопоезу. Ці зміни лейкоцитів мають захисний характер, оскільки в кров надходять зрілі клітини, здатні виконувати захисні функції, і визначають лейкемоїдну реакцію організму.

Реактивний лейкоцитоз слід відрізняти від патологічного, коли в крові з’являються патологічно змінені або морфологічно і функціонально незрілі форми лейкоцитів, що є показником органічних змін органів кровотворення (пухлини, лейкоз). Основні відмінності між лейкемоїдними реакціями організму та змінами крові, які виникають при лейкозі, полягають у тому, що зміни при реактивному лейкоцитозі тимчасові і з поліпшенням стану здоров’я тварин склад крові нормалізується, а при лейкозі зміни крові стійкі; реактивний лейкоцитоз супроводжується помірним збіль­шенням кількості лейкоцитів, яке не перевищує меж, характерних для сублейкемічної стадії лейкозу (20–30 тис. в 1 мкл у великої рогатої худоби).

Реактивний лейкоцитоз буває абсолютним, коли збільшується загальна кількість лейкоцитів в 1 мкл крові, і відносним, який характеризується збільшенням одного виду лейкоцитів за рахунок інших видів, у той час як загальна кількість білих кров'яних тілець залишається без суттєвих змін (відповідно до цього розрізняють нейтрофільний, еозинофільний, базофільний лейкоцитози, лімфоцитоз і моноцитоз).

Лейкопенія(грец. – leukos – білий і реnіа – бідність) – завжди патологічне явище, яке є показником зниження реактивності організму. Особливо небезпечна лейкопенія при захворюваннях, які, як правило, супроводжуються лейкоцитозом. Лейкопенія може бути зумовлена: посиленим руйнуванням лейкоцитів у кров’яному руслі під впливом специфічних антитіл – лейкоаглютинінів (чума свиней, сальмонельоз телят), опромінення великими дозами радіонуклідів, рентгенівського проміння; пригніченням функції органів лейкопоезу (кісткового мозку, селезінки, лімфатичних вузлів) продуктами життєдіяльності бактерій, грибів, вірусів, деякими отрутами, лікарськими засобами, іонізуючим випромінюванням. Часто токсичні продукти спричиняють не лише пригнічення лейкопоетичної функції, тобто функціональні зміни, а й переродження органів лейкопоезу, особливо червоного кісткового мозку (розвивається органічна лейкопенія).

Лейкопенія, як і лейкоцитоз, є абсолютною, коли відбувається рівномірне зменшення усіх видів лейкоцитів, і відносною, якщо зменшується кількість деяких форм лейкоцитів (еозинопенія, нейтропенія, лімфопенія тощо).

Поиск по сайту: