Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

ДОСЛІДЖЕННЯ ПОВЕДІНКИ ТВАРИН



Поведінка тварини – це відповідна реакція організму на різні подразники. Поведінку досліджують спостереженням за змінами положення тіла, рухів очей, вушних раковин, хвоста, кінцівок, приймання корму та води. Аналізуючи реакцію тварини, необхідно враховувати вид, вік, фізіологічний стан, умови утримання тварини. Поведінка тварини залежить також від типу нервової системи. В основі поділу тварин за типами нервової системи лежать такі властивості процесів збудження і гальмування, як сила (працездатність клітин кори великих півкуль), урівноваженість (співвідношення між збудженням і гальмуванням), рухливість (швидкість зміни процесу збудження процесом гальмування і навпаки). Серед тварин розрізняють чотири типи нервової системи: збудливий тип (холерик) – сильний, неврівноважений, рухливий (тварини такого типу схильні до неврозів); рухливий тип (сангвінік) – сильний, урівноважений, рухливий (до такого типу належить більшість тварин); інертний тип (флегматик) – сильний, урівноважений, малорухливий; слабкий тип (меланхолік) – слабкий, неврівноважений, малорухливий (тварини такого типу малопридатні для господарського використання, схильні до захворювань).

Здорові тварини помірно реагують на подразники. Розладами поведінки є пригнічення і збудження тварини. Пригнічення характеризується зниженням або відсутністю відповідної реакції на зовнішні подразники. Легкий ступінь пригнічення (в'ялість, апатія) проявляється малорухливістю, байдужістю тварини до її оточення. Оклик може викликати звичайну відповідну реакцію. Тривале перебування тварини в стані апатії характерне захворюванням із зниженням основного обміну, що спостерігається на початкових стадіях хвороб печінки, нирок, шлунково-кишкового тракту, які перебігають з явищами інтоксикації. Легке пригнічення буває при більшості хвороб у тварин усіх видів. Сонливість (ступор) виражається послабленням уваги до навколишнього середовища, гальмуванням вольових функцій, тварина більше лежить, в'яло рухається, голова опущена, очі напівзакриті, хитається, іноді падає. Відповідні реакції на подразнення знижені. Сплячка або сопорозний стан (сопор) межує з втратою свідомості. При цьому виражені більш глибокі розлади з боку кори головного мозку – тварини стають сонливими. Різкими подразниками можна викликати коротку відповідну реакцію, а потім тварина знову впадає у глибокий сон, впирається головою в стіну (рис. 142), корм не пережовує, спостерігається порушення координації рухів при ходьбі. Коматозний стан (кома) характеризується повною втратою свідомості, відсутністю рефлексів, послабленням вегетативних функцій. Навіть сильні подразники не можуть вивести тварин з цього стану. Кома буває при пошкодженні кори головного мозку (запалення головного мозку, пухлини, ехінококоз, ценуроз). Коматозний стан іноді спостерігають у високопродуктивних тварин при тяжкому перебігу хвороб печінки, кетозі, пасовищній тетанії, післяродовому парезі. Пригнічення з різним ступенем вираженості буває при хронічній водянці мозку, сонячному та тепловому ударах. У телят при токсичній диспепсії можна простежити в динаміці усі ступені пригнічення, які швидко змінюються.

Збудження характеризується підсиленням рухових і психічних функцій (рис. 143). Воно може бути слабким, сильним і буйним. Проявляється нестримним рухом вперед, нервовістю, агресивністю, лякливістю. Коні можуть лізти на стіну, дерева, падати в канави, водойми. Характерно проявляються стадії збудження при сказі. Собаки біжать, нападають на людей або тварин, у клітці гризуть залізні дроти. Для великих жуйних тварин збудження характерне в початковій стадії кетозу, при отруєннях нітритами, нітратами, отруйними рослинами. Найбільш різке збудження спостерігається при губчастоподібній енцефалопатії у великої рогатої худоби, менінгіті, енцефаліті, сказі, отруєннях. У корів, хворих на губчастоподібну енцефалопатію, реєструється різке збудження, нервовість, агресивність, лякливість, страх. Тварини б’ють кінцівками, головою інших тварин і людей. Очі випинаються, зіниці розширюються, крила носа напружені, тварини стоять згорблені, на звуки реагують буйством або лякливістю. здебільшого періоди збудження змінюються періодами пригнічення.

Формуванню сучасних уявлень про поведінку тварин сприяє етологія. Як наука етологія аналізує добовий режим, характерний для певного виду тварин, вивчаючи організацію і фізіологію цього режиму. Загальна етологія вивчає основи життєвих проявів і вплив на них нервової системи, гормонів, спадкових факторів, а також аналізує динаміку життєвих проявів. Спеціальна етологія вивчає форми рухів тіла, орієнтацію тварин у просторі, територіальні та соціальні стосунки індивідуумів, звукове спілкування тварин, поведінку при розмноженні і форми піклування про потомство, поведінку молодих тварин.




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.