ДОСЛІДЖЕННЯ СЕЧОВОЇ СИСТЕМИ

До сечової системи належать нирки, сечоводи, сечовий міхур і сечовивідний канал (уретра). Сечова система підтримує на постійному рівні внутрішнє середовище організму, виділяє кінцеві продукти обміну речовин і здійснює внутрішню секрецію.

Серед хвороб сечовидільної системи виділяють хвороби нирок і сечових шляхів – ниркових мисок, сечовода, сечового міхура та уретри. Хвороби нирок поділяються на дві основні групи: 1) запальні процеси – нефрити (гломерулонефрит, інтерстиціальний нефрит, пієлонефрит, абсцес нирок, пери- і паранефрит, піонефроз); 2) дистрофічні процеси (нефроз, нефросклероз, гідронефроз). При гломерулонефриті запальний процес охоплює судинну систему – мальпігієві клубочки та капсулу Шумлянського-Боумена, а при інтерстиціальному – міжканальцеву сполучну тканину і навколоклубочковий інтерстицій. Пієлонефрит (від грец. pyelos – миска; nephros – нирка; itis – запалення) – це неспецифічне інфекційно-запальне захворювання, при якому в патологічний процес втягуються ниркова миска, чашечка і паренхіма нирки з переважаючим ураженням інтерстиціальної тканини (у собак і коней відсутні ниркові чашечки, а в корів – ниркова миска). Пієлонефритом найчастіше хворіють корови і собаки, причому, самці собак і коти – у старому віці. У собак на пієлонефрит припадає до 30 % від усіх хвороб нирок. Пієлонефрит може ускладнюватися різною патологією: у нирках утворюються абсцеси, а при їх злитті – карбункули; гнійний процес може переходити на фіброзну капсулу (перинефрит) або в приниркову клітковину (паранефрит). Термінальною стадією гнійного пієлонефриту є піонефроз, при якому нирка перетворюється у велику тонкостінну порожнину або в кілька порожнин, заповнених гнійним ексудатом, сечею і продуктами розпаду тканин.

Нефроз (від грец. nephros – нирка; osis – хворобливий стан) характеризується дистрофічними змінами нирок з переважаючим ураженням ниркових канальців і базальної мембрани клубочків, порушенням водно-сольового та білкового обміну. Захворювання найчастіше зустрічається в коней, високопродуктивних корів і собак. Нефрози є супутниками багатьох інфекційних, внутрішніх і метаболічних хвороб, токсикозів та гнійних процесів. Нефросклероз характеризується склеротичним ураженням ниркових артеріол, атрофією ниркової паренхіми і заміною її сполучною тканиною. Гідронефроз (від грец. hydor – вода) – це розтягнення ниркових мисок і чашечок сечею, яке супроводжується наступною атрофією паренхіми нирок.

Серед хвороб сечових шляхів розрізняють такі: уроцистит – запалення слизової оболонки сечового міхура; уролітіаз – утворення і відкладання камінців у нирках, нирковій мисці, сечовому міхурі та уретрі; хронічну гематурію великої рогатої худоби – уроцистит, який характеризується кровотечею в порожнину сечового міхура з ерозій та виразок його слизової оболонки; нейрогенну дисфункцію сечового міхура (параліч, парез і спазм), непрохідність і запалення уретри.

Клінічна практика показує, що патологія сечової системи, особливо нирок, за частотою займає досить значне місце серед внутрішніх хвороб тварин. Проте при післязабійній ветеринарно-санітарній експертизі та патолого-анатомічному розтині ці хвороби виявляються значно частіше, що свідчить про субклінічний перебіг їх та утруднену діагностику. Захворювання нирок у собак і хутрових звірів реєструються частіше, ніж у сільськогосподарських тварин. У понад 50 % собак, старших 8-ми років, при клінічному обстеженні в нирках виявляються патологічні зміни. Уролітіаз кішок у структурі захворюваності становить 5–10 % від загальної кількості хворих. Особливо схильні до захворювання коти перської породи. Уролітіаз найчастіше реєструють у норок: їх смертність через цю хворобу становить 10–20 % загальної загибелі по причині неінфекційних хвороб.

Сечову систему досліджують за такою схемою: а) дослідження акту сечовиділення; б) дослідження нирок і сечовивідних шляхів (сечоводів, сечового міхура, уретри); в) дослідження сечі. При дослідженні сечової системи застосовують загальноклінічні методи – огляд, пальпацію, перкусію і додаткові, або спеціальні – лабораторне дослідження сечі, катетеризацію, цистоскопію, біопсію, рентгеноскопію, рентгенографію, сонографію та функціональні проби.

Поиск по сайту: