Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Частота і величина діурезу у тварин



Вид тварин Частота сечовиділення, разів Добова кількість сечі, л
Велика рогата худоба Коні Вівці, кози Свині Собаки Коти 10–12 5–7 3–4 5–8 3–4 3–4 від 6–12 до 25 від 3–6 до 10 від 0,5–1,0 до 2,0 від 2–4 до 6 від 0,04–1,00 до 2,00 0,1–0,2

 

У хворих тварин спостерігаються розлади сечовиділення та сечоутворення. До розладів акту сечовиділення належать полакіурія, олігакіурія, ішурія, дизурія, енурез та странгурія.

Полакіурія – це часте виділення сечі. Вона буває наслідком посиленого діурезу, якщо нирки виробляють багато сечі при хронічному нефриті, діабеті, розсмоктуванні ексудатів і транссудатів, або при захворюваннях сечового міхура (уроциститі, новоутвореннях, каменях), коли підвищується чутливість рецепторів слизової оболонки, при іррадіації подразнення на слизову оболонку сечового міхура з боку уражених нирок (нефрити, пієліти, ниркові камені), очеревини (перитоніт), піхви і матки (вагініт, ендометрит), надавлюванні на сечовий міхур переповненого кишечнику або зміщеної матки. Для полакіурії характерним є постійне натужування з виділенням невеликих порцій сечі.

Олігакіурія– це невелика кількість сечовиділень із тривалими проміжками між ними. Спостерігається вона при зневодненні організму внаслідок сильного проносу, блювання, потовиділення, недостатньої кількості питної води, розладах ковтання, а також при захворюваннях нирок і серцево-судинній недостатності.

Ішурія – це часткове або повне припинення виділення сечі з переповненого сечового міхура, коли секреція нирок не порушена. Найчастіше вона виявляється в самців. Спостерігається при стискуванні і травмі уретри, закупорюванні її сечовими каменями або піском, судомному скороченні сфінктера сечового міхура, парезі або паралічі його стінок. Ішурія рефлекторного походження може виникати при ураженні головного та спинного мозку, загальних тяжких захворюваннях різної етіології, розвитку запалення в сусідніх із сечовим міхуром органах (перитоніт, новоутворення та ін.). При ішурії, яка виникає внаслідок механічних пошкоджень і спазму сфінктера, тварина занепокоєна (сечові коліки) і часто набуває пози для сечовиділення, а при ішурії, яка розвивається внаслідок захворювання нервової системи, позив до сечовипускання відсутній.

Дизурія– це утруднене сечовиділення, яке зустрічається при хворобах сечовивідних шляхів (цистит, уретрит, сечокам’яна хвороба) і характеризується сильним скороченням черевного преса (рис. 134).

Енурез (нетримання сечі) – це мимовільне виділення сечі без прийняття відповідної пози й активної участі самої тварини. Сеча при цьому виділяється невеликими порціями безперервно або періодично. Нетримання сечі спостерігається при ураженні сакрального відділу спинного мозку внаслідок травм хребта, інфекційних хворобах, що супроводжуються розслабленням сфінктера уретри (чума собак, лістеріоз корів), у молодих і старих собак – при ослабленні сфінктера сечового міхура та зниженні тонусу в результаті його запалення. Мимовільне виділення сечі виникає також при обмороках і тривалому залежуванні тварин.

Странгурія– це болісне виділення сечі маленькими порціями або краплями, що супроводжується тенезмами. Тварина при цьому стогне, неспокійна, оглядається на черево, махає хвостом, б'є тазовою кінцівкою по тілу. Странгурія спостерігається при запаленнях сечового міхура та уретри, сечокам’яній хворобі, простатиті, перитоніті, кровотечі в нирках і сечовому міхурі.

Від странгурії необхідно відрізняти болісний позив на сечовиділення при незначній кількості сечі в сечовому міхурі. Тварина часто набуває пози для сечовипускання при сильних і болісних натужуваннях, але сечі при цьому виділяється мало або ж вона зовсім не виділяється. Тенезми можуть виникати при циститах, сечокам'яній хворобі, а в самок, окрім того, при подразненні піхви лікарськими речовинами.

Порушення сечоутворення призводить до розвитку поліурії, олігурії, ніктурії та анурії.

Кількість виділеної сечі залежить від фільтрації первинної сечі в ниркових клубочках та її реабсорбції в ниркових канальцях, на що впливає багато факторів. Рушійною силою фільтрації є гідростатичний тиск крові в капілярах клубочка, який у середньому становить 70–80 мм рт. ст. Іншим фактором, що впливає на величину фільтрації первинної сечі, є площа фільтраційної поверхні ниркових клубочків, яка у свою чергу залежить від кількості функціонуючих клубочків та їхньої проникності. У здорових людей щохвилини фільтрується 0,125 л первинної сечі, у корів – 0,7–1,0 л. У ниркових канальцях 99 % первинної сечі реабсорбується під впливом антидіуретичного гормону (вазопресину), який продукується в передній зоні гіпоталамуса. Затримує виділення води в дистальних канальцях нефрону гормон кіркової частини надниркових залоз альдостерон, оскільки він посилює реабсорбцію іонів натрію. Протилежну дію має натрійуретичний фактор, який утворюється в передсердях. Навіть незначне збільшення його концентрації в крові посилює виділення натрію, а значить – і води із сечею.

Поліурія – це збільшення добового діурезу внаслідок посилення фільтрації первинної сечі в ниркових клубочках або послаблення реабсорбції її в ниркових канальцях. У здорових тварин поліурія може виникати при згодовуванні великої кількості соковитих кормів, збільшенні даванок води, а також при нервовому збудженні. У хворих тварин вона виявляється в період видужання після гарячкового стану, розсмоктування набряків, ексудатів і транссудатів. Як тимчасове явище, поліурія спостерігається у тварин при підвищеному осмотичному тиску крові, дії сечогінних і серцевих препаратів, підвищеному кров'яному тиску в капілярах клубочків нирок. Тривала поліурія виникає при ураженні паренхіми нирок (нефросклерозі, хронічному перебігу нефриту), коли нирки втрачають концентраційну функцію, та в окремих випадках при пієлонефриті внаслідок набряку стінок канальців, стискання їхнього епітелію і пошкодження кровоносних судин, що порушує реабсорбційну функцію канальців, і тому виділення сечі збільшується.

Стійка поліурія розвивається при порушенні регуляції сечовиділення, насамперед гіпоталамо-гіпофізарної, при зменшенні продукції антидіуретичного гормону (АДГ), у результаті чого зменшується реабсорбція води в ниркових канальцях. Відносна густина сечі при цьому зменшується. поліурія може також розвиватися за нормальної секреції АДГ, коли виникає ареактивність або гіпореактивність ниркових канальців до впливу гормону при ураженні нирок (інтерстиціальний нефрит, полікістоз нирок). Поліурія є типовим симптомом цукрового діабету – компенсаторною реакцією організму у відповідь на збільшення онкотичного тиску крові. Чим більший уміст глюкози в крові при діабеті, тим сильнішим є відчуття спраги. Випита вода разом із глюкозою виводиться із сечею. У людей, хворих на цукровий діабет, діурез може досягати 7–10 л, а в коней – 50–60 л за добу. Поліурія спостерігається в деяких собак при гіпоадренокортицизмі, оскільки зменшення синтезу мінералокортикоїдів призводить до посилення виділення із сечею натрію та води, а також при синдромі Кушинга, який характеризується посиленою продукцією глюкокортикоїдів (кортизолу), унаслідок чого розвиваються гіперглікемія і полідипсія.

Олігурія – це зменшення кількості сечі, виділюваної протягом доби. Виникає вона при зниженні фільтрації або підвищенні реабсорбції в нирках. Розрізняють ренальну (ниркову) і екстраренальну (позаниркову) олігурію. Ниркова олігурія виникає при гострому дифузному гломерулонефриті і зумовлюється порушенням кровообігу в судинах ниркових клубочків внаслідок спазму їх, випотіванням транссудату в просвіт капсули Шумлянського-Боумена, який стискує клубочки, що ще більше порушує кровообіг у нирках, сприяє затримці води і хлоридів та розвитку набряків. При різко вираженому нефриті олігурія може перейти в анурію, яка протягом п’яти днів спричинює смерть.

При хронічному нефриті олігурія виникає внаслідок зменшення загальної кількості функціонуючих клубочків, потовщення й ущільнення петель клубочкових капілярів, гіалінізації їхніх базальних мембран, розростання сполучнотканинних елементів між петлями та навколо капсули.

Олігурія при ліпоїдному та амілоїдному нефрозі зумовлюється закупоренням канальців злущеним епітелієм і циліндрами, відкладанням амілоїду в стінках судин клубочків, між петлями та в капілярних петлях клубочків, стисненням клубочків амілоїдом, які зморщуються і заміщуються глибками амілоїду. Окрім того, олігурія виникає при екстраренальній затримці виділення сечі у зв’язку із збільшеною секрецією альдостерону, який підвищує реабсорбцію іонів натрію і води в канальцях. Це захворювання виникає також при серцево-судинній недостатності, значних позаниркових втратах води (при гастроентериті, кровотечі, масивних випотах при асциті та плевриті).

Позаниркова олігурія виникає внаслідок порушення водно-сольового обміну та осмотичного тиску, зневоднення організму при сильному потінні, блювоті, проносі, набряках, порушенні гемодинаміки при серцево-судинній недостатності, захворюваннях, при яких споживання рідини обмежується (олігодипсія). У здорових тварин тимчасова олігурія спостерігається при недостатньому споживанні питної води.

Ніктурія– це виділення великої кількості сечі в нічний час. Спостерігається вона у тварин при недостатності серцевої діяльності, яка вночі поліпшується, що збільшує діурез. У самців ніктурія може виникати при захворюваннях простати і нецукровому діабеті.

Анурія – це повна відсутність сечовиділення в результаті припинення надходження сечі в сечовий міхур. Секреторна анурія – це припинення утворення сечі в клубочках нирок при тяжких запальних або дистрофічних процесах (гломерулонефриті, отруєннях ртуттю, свинцем, миш'яком), а також при порушенні клубочкового кровообігу та різко вираженій недостатності серця. Анурія може виникати рефлекторно після катетеризації, при перитоніті, тетанії та ілеусах. Їй передують олігурія, набряки та гематурія. При анурії швидко розвивається уремія, яка може призвести до загибелі тварини. Сечовий міхур при анурії зовсім порожній, що підтверджується ректальним дослідженням, а при пальпації нирок у ряді випадків можна виявити незначні зміни. Тяжкі ураження нирок необхідно диференціювати від розриву сечового міхура, при якому, незважаючи на відсутність акту сечовипускання, він виявляється порожнім. При ректальному дослідженні в такому випадку в черевній порожнині виявляють рідину, а на поверхні шкіри – уренозний запах і кристалізацію сечовини. Спостерігають також сильне занепокоєння тварини і стійку затримку сечовипускання, незважаючи на часті позиви.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.