Дослідження слизових оболонок

Дослідження видимих слизових оболонок має велике значення, оскільки дозволяє робити висновок про стан газообміну в легенях, порушення кровообігу, обміну білірубіну при хворобах печінки і розвитку гемолітичних процесів, стан кровотворення і кількісні зміни у складі крові.

При загальному дослідженні обмежуються оглядом кон’юнктиви, слизових оболонок носа, рота і піхви. Для дослідження глибоко розміщених слизових оболонок застосовують риноскоп, ларингоскоп, піхвове дзеркало, бронхоскоп, гастроскоп та інші ендоскопічні прилади. При дослідженні слизових оболонок звертають увагу на їхній колір, вологість, цілісність, наявність нашарувань та припухання.

Методика дослідження слизових оболонок. Склеру в коней відкривають вказівним пальцем, піднімаючи верхню повіку. У великої рогатої худоби її досліджують нахилом голови тварини убік (рис. 38). Склера у всіх тварин дещо ціанотична, без випинання кровоносних судин. При патології вона може бути гіперемійованою, анемічною або жовтяничною, судини на ній розширені і наповнені кров’ю.

Для дослідження кон’юнктиви в коней три пальці накладають на верхню частину орбіти, злегка зігнутим вказівним пальцем цієї ж руки торкаються краю верхньої повіки посередині і надавлюють через неї на очне яблуко, а великим пальцем відтягують нижню повіку (рис. 39). У великої і дрібної рогатої худоби, свиней та собак великий палець однієї руки накладають на верхню повіку, а другої руки – на нижню. Натискуючи на нижню повіку, відтягують уверх верхню. Для дослідження кон’юнктиви нижньої повіки натискують на верхню повіку й відтягують униз нижню (рис. 40). Кон’юнктивальний мішок із третьою повікою відкривають натискуванням на нижню і верхню повіки. У великої рогатої худоби, овець, кіз і свиней кон’юнктива червона або рожева, у коней – рожева, блискуча і помірно волога.

Слизову оболонку носових ходів у великої і дрібної рогатої худоби, свиней і собак оглядають, піднявши голову тварини вгору. Техніка її дослідження в коней дещо складніша: однією рукою фіксують голову, великим і середнім пальцями другої руки захоплюють крило носового хряща і дещо витягують його, а вказівним – розширюють носовий отвір. При цьому можна оглянути нижню частину носової перетинки і нижнього носового ходу.

У великої і дрібної рогатої худоби, свиней і собак слизова оболонка носа блідо-рожева, у коней – блідо-рожева або рожева із синюватим відтінком на перетинці. Якщо вона пігментована, особливо у великої рогатої худоби, то колір її визначити не вдається.

Слизові оболонки губ у коней, великої і дрібної рогатої худоби та свиней оглядають, одночасно відтягуючи руками верхню губу вверх, а нижню – вниз. Щоб відкрити рот у коня, лікар однією рукою фіксує голову вуздечкою, а другу вводить через беззубий край, витягує язик, а великим пальцем натискує на тверде піднебіння (рис. 41). Велику рогату худобу беруть однією рукою за ріг або ніздрі, а другу вводять через беззубий край і витягують язик назовні (рис. 42).

У свиней, собак і котів ротову порожнину відкривають за допомогою тасьми: одну накладають на верхню щелепу, другу – на нижню позаду ікол. У собак ротову порожнину можна відкрити й руками, підвернувши губи тварини на корінні зуби. У птиці для огляду слизової оболонки відкривають ротову порожнину з одночасним відтягуванням пальцями верхньої і нижньої частин дзьоба (курей беруть за гребінь і сережки).

Слизова оболонка рота, ясен, піднебіння та нижньої частини язика у тварин помірно волога, блідо-рожева, у коней – із ледь жовтяничним відтінком під коренем язика.

Для огляду слизової оболонки піхви великим і вказівним пальцями розширюють статеві губи. У корів вона блідо-рожева і ледь помітним жовтяничним відтінком, у кобил – від блідо-рожевої до червоної і також із жовтяничним відтінком.

Зміни кольору слизових оболонок є важливим діагностичним тестом, особливо при масовому огляді тварин з метою виявлення хворих на лептоспіроз, злоякісну катаральну гарячку, анемію різної етіології та інші хвороби. Зі змін кольору слизових оболонок діагностичне значення мають блідість (анемічність), почервоніння, синюшність (ціаноз) і жовтяничність (іктеричність).

Блідість слизових оболонок спостерігається при анеміях різної етіології: гіпопластичній, викликаній нестачею кобальту (гіпокобальтоз), міді (гіпокупроз), заліза (гіпосидероз), вітамінів В₂, В₁₂ і С; постгеморагічній (унаслідок крововтрат); при хронічному перебігу незаразних, інфекційних (лейкоз, інфекційна анемія коней, туберкульоз) та паразитарних (фасціольоз, піроплазмідози) хворобах; при перерозподілі крові, наприклад після швидкого випускання газів із рубця і переміщення крові в судини черева (рис. 43). Швидкий розвиток анемії характерний для внутрішньої кровотечі внаслідок розриву великих судин матки, селезінки або печінки.

Почервоніння слизових оболонок за характером може бути гіперемічним або геморагічним, а за поширенням – дифузним або локальним.

Дифузне почервоніння буває переважно гіперемічним. Причиною його є нагромадження вуглекислоти в крові при хворобах дихальної системи (пневмонії, емфіземі), хворобах серця в період компенсації, при підвищенні внутрішньочеревного тиску внаслідок перерозподілу крові (гостра тимпанія рубця і розширення шлунка, метеоризм кишечнику), коли кров затримується в судинах передньої частини тіла; при гострому перебігу інфекційних хвороб з явищами гарячки (сибірка, злоякісна катаральна гарячка великої рогатої худоби, чума і бешиха свиней).

При дифузному почервонінні слизової оболонки, особливо кон’юнктиви, часто виділяються сильно наповнені й розширені кровоносні судини.

Геморагічні почервоніння з’являються внаслідок крововиливів у слизову оболонку. Вони бувають крапчастими, у вигляді смужок і плям (сибірка, септицемія).

Ціаноз (лат. сіаnosis – синій) слизових оболонок є однією з ранніх ознак порушення кровообігу. Відтінки синюшності бувають найрізноманітніші – від блідо-синього до чорно-синього.

Ціаноз залежить в основному від збільшення вмісту в крові відновленого гемоглобіну, який, на відміну від ясно-червоного оксигемоглобіну, має темний червоно-синій колір. Нагромадження відновленого гемоглобіну залежить від недостатнього насичення крові киснем у легенях при запаленні їх (пневмонії), набряку або здавлюванні збільшеними органами черевної порожнини (тимпанія рубця, метеоризм шлунка та кишечнику в коней), а також унаслідок порушень кровообігу при різних хворобах серця, особливо при запаленні листків перикарда (перикардиті) із нагромадженням у перикардіальній сумці великої кількості ексудату, міокардозі, деяких уроджених та набутих пороках серця у стадії декомпенсації.

Ціаноз слизових оболонок може бути зумовлений нагромадженням у крові ”темних” дериватів гемоглобіну (метгемоглобіну при отруєнні нітратами).

Жовтяничність (лат. ісterus – жовтий) слизових оболонок з’являється при підвищеному вмісті в крові білірубіну. Особливо добре вона помітна в тих випадках, коли слизові оболонки бліді, і, навпаки, почервоніння приховує жовтяничність й утруднює її розпізнавання, проте на склері в таких тварин іктеричність добре помітна. Жовтяничність кон’юнктиви в корів і собак спостерігається при концентрації білірубіну в крові 1,6 мг/100 мл (27,4 ммоль/л) і більше (у здорових корів – не більше 0,5 мг/100 мл, або 8,55 мкмоль/л, у собак, відповідно, 0,32 або 5,5). Стійке блідо-жовте забарвлення кон’юнктиви свідчить про збільшення вмісту в крові некон’югованого білірубіну, а інтенсивно жовте (від оранжево-жовтого до коричнево-жовтого) вказує на збільшення кон’югованого білірубіну. Спостерігається жовтяничність слизових оболонок у тих випадках, що й шкіри: при запаленні печінки (гепатиті), дистрофічних процесах у ній (гепатодистрофії), при посиленому гемолізі еритроцитів (наприклад, гемолітичній хворобі поросят, післяпологовій гемоглобінурії корів), а також при лептоспірозі у великої рогатої худоби, інфекційному енцефаломієліті, інфекційній анемії в коней та при піроплазмідозах. Незначна жовтяничність у коней буває при хронічному гастриті та гастроентериті. Суцільна жовтяниця слизової оболонки рота в коней виникає при непрохідності кишечнику (хімостазі, копростазі), його метеоризмі, механічних ілеусах.

При жовтяничному забарвленні кон’юнктиви її необхідно дослідити на обох очах. Якщо інтенсивніше забарвлена права кон’юнктива, то це слід пов’язувати з так званим гепатоенцефалічним синдромом (печінково-мозковим), який розвивається у коней при мікотоксикозах (отруєннях токсинами грибів), а в людей – при інфекційному гепатиті (хворобі Боткіна).

Вологість слизових оболонок. У здорових тварин слизові оболонки помірно вологі. При захворюваннях з явищами гарячки вологість може знижуватися. Сухість слизової рота розвивається при всіх видах дегідратації, особливо в новонародженого молодняку, при розширенні шлунка, динамічній і механічній непрохідності кишечнику. Підвищена вологість найчастіше зумовлена виділенням ексудату. Він може бути серозним, слизовим, слизово-гнійним, гнійним і гнильним. Серозні та слизово-гнійні витікання з кон’юнктиви можуть спостерігатися при кон’юнктивіті різної етіології: чумі м’ясоїдних і великої рогатої худоби, телязіозі, злоякісній катаральній гарячці, інфекційному ринотрахеїті, А-гіповітамінозі, грипі.

Витікання з носових ходів виявляються при риніті, запаленні слизових оболонок лицьової і верхньощелепної пазух, трахеїті, бронхіті та пневмоніях. У випадку закупорки носо-слізного каналу в коней можна спостерігати твердий тяж із гнійними масами в ніздрях.

Підвищена вологість слизової оболонки рота спостерігається при стоматиті незаразної та інфекційної (ящур, везикулярний стоматит, пустульозний стоматит коней) етіології або внаслідок розладів ковтання при запаленні слизової оболонки глотки (фарингіті), паралічі глотки (сказ).

Припухання слизових оболонок зумовлюється серозним просочуванням їх при запальних процесах або застої крові. При запаленні кон’юнктива збільшується, через що вона виступає у вигляді блискучої блідо-червоної складки. Таке припухання її характерне для злоякісної катаральної гарячки, чуми і сибірки великої рогатої худоби, чуми собак і псевдочуми птахів, грипу коней, пастерельозу птиці.

Важливим у діагностиці є венозний застій у твердому піднебінні, який виникає при хронічному гастриті в коней. Унаслідок набряку слизової оболонки його валики ніби звисають, досягаючи рівня корінних зубів верхньої щелепи.

Нашарування на слизових оболонках утворюються внаслідок виділення серозно-фібринозного ексудату з великою кількістю епітеліальних клітин, лейкоцитів. Фібринозні нашарування на кон’юнктиві частіше спостерігаються при злоякісній катаральній гарячці у великої рогатої худоби, слизові – при чумі собак.

Спинка язика вкривається сіро-білим або сіро-бурим нашаруванням при стоматиті, гастриті, усіх видах динамічної та механічної непрохідності кишечнику. Таке нашарування на язиці курей одержало народну назву ”тіпун”.

Цілісність слизових оболонок порушується внаслідок механічного й хімічного впливу з утворенням ран, ерозій, тріщин, виразок або рубців. Однією з причин травм є неправильне стирання зубів. У великої рогатої худоби виразки на спинці язика (перед подушкою) розвиваються при поїданні грубого корму та при некробактеріозі (фузобактеріозі). На слизовій рота часто з’являються везикули, папули, афти, ерозії, виразки, тріщини, рани, рубці – як симптом інфекційних хвороб (ящура, злоякісної катаральної гарячки, стахіботріотоксикозу, везикулярного стоматиту та інших хвороб). Механізм розвитку їх такий же, як і при ураженні шкіри.

Поиск по сайту: