Місце філософії в духовній культурі людства

Філософія не була б філософією, якби вона належала лише до наук. Усі аргументи, які доводять, що вона не наука, так само правильні, як і протилежні твердження.

Одномірні вчені, а метафізики всі є такими², здатні сприйняти тільки якусь одну спрямованість філософії – сцієнтистську або антисцієнтистську. Серед них існує навіть певний «поділ праці»: неопозитивисти наполягають на науковій, сцієнтистській орієнтації філософії, відкидаючи її світоглядну, ідеологічну функцію, а екзистенціалісти, навпаки, розуміючи філософію як ціннісно-світоглядну, ірраціонально-суб'єктивну форму сприйняття, позбавляють її наукового статусу. К.Ясперс, наприклад, кваліфікував філософський сцієнтизм як рід наукового марновірства, як «ерзац-філософію».

Тим часом, подібно до того як філософія споріднена з будь-яким напрямом науки, родинні зв'язки виявляються в неї з усіма виявами культури. Як не парадоксально, але всі аргументи супротивників наукового статусу філософії також виявляються правильними. Філософію ж цікавить не сам світ, а світ у контексті людського існування в ньому, тобто в будь-якій оригінальній філософській системі відображається особистісне світосприймання її автора. Філософію можна порівняти з дорогоцінним намистом, кожний камінь якого по-своєму прекрасний і незамінний. Тому філософія належить до сфери культури і має всі її характеристики. Так, ми не можемо говорити про російську чи німецьку математику, російську чи німецьку фізику, але з повним правом говоримо про російську і німецьку поезію, музику, філософію.

Найважливішим інструментом філософського осягнення буття є логіка. Тому з повною підставою можна стверджувати, що філософія стає доказовою науковою дисципліною тільки з Аристотеля, який подарував людству логіку. До Аристотеля філософія ґрунтувалася здебільшого на художніх образах і інтуїтивних осяяннях. Але й інтуїтивне осяяння є найважливішим елементом філософського осягнення світу. І правий був Ф.Достоєвський, який стверджував, що філософія – та ж поезія, тільки вищий її градус. Із поезією філософію зіставляли К.Ясперс і В.И.Вернадський.

Антична філософія справді вийшла з епічної поезії – перші філософські твори були написані у поетичній формі.

2 Серед метафізиків можуть бути дуже талановиті й навіть знамениті люди, але всіх їх ріднить одна якість: вони частину приймають за ціле, а ціле зводять до частини.

Філософія пізнання

І хоча надалі філософи перейшли на прозу, за всіх часів їхні праці найчастіше огортаються у форми художніх творів: діалоги, сповіді, філософські повісті й листи, філософсько-літературні есе, розповіді мандрівників і т.ін. Родинні зв'язки відзначаються у філософії й з іншими видами мистецтва. Так, П.Л.Капіца порівнював її з музикою, а Г.Марсель навіть написав зразок власної музики в одному зі своїх філософських трактатів; експериментував у музичній сфері й Ж.-Ж.Руссо. Але філософія близька не тільки до мистецтва, а й до будь-якої іншої сфери духовної культури людства: політики, моралі, релігії й т.ін.

З політикою та ідеологією її ріднить загострена увага до проблеми облаштованості людського життя. Адже саме у філософії неприйняття існуючих режимів обертається породженням утопічних учень. І не хто інший, як філософ, міцно втримує серед представників усіх наук пальму першості за кількістю гнаних і знедолених. Їх насильно позбавляють життя: через отруєння (Сократ), розкриття вен (Сенека), обезглавлення (Т.Мор), спалення (Дж. Бруно), розстріл (П.А.Флоренський); їх засилають (Н.Г.Чернишевський), висилають (А.И.Герцен), оголошують божевільними (П.Я.Чаадаєв). І коли сьогодні окремі філософи, віддаючи данину моді, повідомляють про деполітизацію та деідеологізацію філософії, вони поривають із загальною філософською традицією.

З мораллю філософію ріднить пильна й зацікавлена увага до проблеми смислу життя, щастя і свободи людини, проблеми морального ставлення особистості до цінностей природи і суспільного життя. А саме на цю сторону справи в історії розвитку предмета філософії звертали пильну увагу такі видатні мислителі, як Сократ, Платон, Аристотель, Боецій, І.Кант, І.Фіхте, Г.Гегель, Ф.Енгельс, В.С.Соловйов і ряд сучасних західних філософів: К.Ясперс, А.Камю. Так, у своєму геніальному творі «Розрада філософією» пізньоримський філософ Боецій, спираючись на вчення Сократа, Платона, Аристотеля, розвиває питання морально-громадянського осмислення буття, місця людини в сучасному їй суспільстві, її відповідальності за свої вчинки і діяльність. У цьому зв'язку Боецій показує, що вчені, які оволоділи філософською істиною, стають мужніми її захисниками і за жодних найжорстокіших випробуваннях долі, навіть перед стратою, не відмовляються від високих принципів людського існування: добра, справедливості, вірного служіння Батьківщині та своєму народу. Так, до засудженого до страти Боеція приходить в образі величної та мудрої жінки Філософія, яка звертається до нього з такими словами:

Розділ 1

«О, мій вихованцю, хіба я можу покинути тебе й не розділити разом з тобою тягар, який на тебе обрушили ті, хто ненавидить саме ім'я моє! Адже не годиться філософії залишати в дорозі безневинного без супроводу, чи мені побоюватись обвинувачень, і чи злякають мене нові наклепи? Невже ти зараз уперше відчув, що за поганих звичаїв мудрість піддається небезпеці?» [2]. Далі наводяться приклади того, що ще в древні часи, ще до Сократа і Платона філософія як вища мудрість зіштовхувалася в битві з дурістю й нерозсудливістю й домагалася перемоги над несправедливістю й оманами юрби. «Тому, – продовжує Боецій, – не повинно викликати здивування те, що в життєвому морі нас тріпають бурі, нас, яким найбільшою мірою властиво викликати невдоволення найгірших (з людей)» [2].

Можна було б ще і ще множити приклади, які доводять тотожність філософії з іншими видами культури, але й зі сказаного ясно, що тільки філософія може бути названа квінтесенцією культури, оскільки вона увібрала в себе найбільш істотні досягнення практично всієї культури, включаючи науку. Вона єдина зберегла, пронесла через всі епохи свій синкретичний (нерозривно цілісний) характер. І ця цілісна природа філософії, що містить у собі єдність науки і культури, якнайкраще відповідає духові нашого часу, новим історичним завданням.

Поиск по сайту: