Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

N33 Теорія діяльності в працях А.Н. Леонтьєва



 

Леонтьєвим була висунута концепція діяльності, що є в даний час одним з визнаних теоретичних напрямків сучасно§ психологі§. У вітчизняній психологі§ на основі запропоновано§ Леонтьевим схеми діяльності (діяльність - дія - операція - психофізіологічні функці§), співіднесеній зі структурою мотиваційно§ сфери (мотив-мета-умова), вивчалися практично всі психічні явища, що стимулювало виникнення й розвиток нових психологічних галузей.
Основними поняттями дано§ теорі§ є діяльність, свідомість і особистість. Діяльність людини має складне іерархіческое будову. Вона складається з декількох нерівноважних рівнів.

1.Верхній рівень - це рівень особливих видів діяльності,

2 Потім слідує рівень дій,

3 За ним - рівень операцій,

4. Найбільш низький - рівень психофізіологічних функцій.

Центральне місце в цьому ієрархічному побудові займає дія, яка є основною одиницею аналізу діяльності. Дія - це процес, спрямований на реалізацію мети, яка, в свою чергу, може бути визначена як образ бажаного результату. Необхідно звернути увагу на те, що мета в даному випадку - це свідомий образ. Виконуючи певну діяльність, людина постійно тримає цей образ у себе у свідомості. Таким чином, дія - це свідоме прояв активності людини.

Психологічна теорія діяльності через поняття ді§ вводить принцип активності, протиставляючи його принципом реактивності. Активність з точки зору теорі§ діяльності є властивість самого суб'єкта, тобто характеризує людину. Джерело активності знаходиться в самому суб'єкті у формі цілі, на досягнення яко§ спрямовано дію.
Поняття "дія" виводить діяльність людини в предметний і соціальний світ. Справа в тому, що мета ді§ може носити не тільки біологічний сенс, такий як видобуток §жі, але також може бути спрямована на встановлення соціального контакту або створення предмета, не пов'язаного з біологічними потребами.
Виходячи з характеристик поняття "дія" як основного елемента аналізу діяльності, формулюються основоположні принципи психологічно§ теорі§ діяльності:
1. Свідомість не може розглядатися як замкнутий у самому собі: воно повинно проявлятися в діяльності.
2. Поведінку не можна розглядати у відриві від свідомості людини.
3. Діяльність - це активний, цілеспрямований процес.
4. Ді§ людини предметні; §х цілі носять соціальний характер.
Дія - це складний елемент, який часто сам складається з багатьох дрібніших. Таке положення пояснюється тим, що кожна дія обумовлена метою. Спосіб виконання ді§ називається операцією. В різних умовах для досягнення одніє§ і тіє§ ж мети можуть бути використані різні операці§. Мета операці§ в теорі§ діяльності називається завданням. Головне властивість операцій полягає в тому, що вони мало усвідомлюються або зовсім не усвідомлюються. По суті, рівень операцій - це рівень автоматичних дій і навичок. Під навичками розуміються автоматизовані компоненти свідомо§ діяльності, які виникають в процесі §§ виконання. Операці§ бувають двох видів: 1) які виникли шляхом адаптаці§ та пристосування до умов існування і діяльності 2)свідомі ді§, завдяки автоматизаці§ стали навичками і переміщені в область неосознаваемих процесів.

Переключення між операціями і діями пов'язане з переключенням між свідомою і несвідомою регуляцією.Отже, одним з найбільш інформативних ознак, розрізняючих ді§ та операці§, є співвідношення між ступенем усвідомлення виконувано§ діяльності.

Тепер перейдемо до третього, самому нижньому рівню структури діяльності - психофізіологічних функцій. Під психофізіологічних функціями в теорі§ діяльності розуміються фізіологічні механізми забезпечення психічних процесів. Існує ряд можливостей організму, без яких більшість психічних функцій не може здійснюватися. До таких можливостей у першу чергу слід віднести здатності до відчуттю, моторні здібності, можливість фіксаці§ слідів минулих впливів. Сюди ж необхідно віднести ряд вроджених механізмів, закріплених в морфологі§ нервово§ системи, а також ті, які дозрівають протягом перших місяців життя. Всі ці здібності та механізми дістаються людині при народженні, Т.е. вони мають генетичну зумовленість.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.