Леонтьєвим була висунута концепція діяльності, що є в даний час одним з визнаних теоретичних напрямків сучасно§ психологі§. У вітчизняній психологі§ на основі запропоновано§ Леонтьевим схеми діяльності (діяльність - дія - операція - психофізіологічні функці§), співіднесеній зі структурою мотиваційно§ сфери (мотив-мета-умова), вивчалися практично всі психічні явища, що стимулювало виникнення й розвиток нових психологічних галузей. Основними поняттями дано§ теорі§ є діяльність, свідомість і особистість. Діяльність людини має складне іерархіческое будову. Вона складається з декількох нерівноважних рівнів.
1.Верхній рівень - це рівень особливих видів діяльності,
2 Потім слідує рівень дій,
3 За ним - рівень операцій,
4. Найбільш низький - рівень психофізіологічних функцій.
Центральне місце в цьому ієрархічному побудові займає дія, яка є основною одиницею аналізу діяльності. Дія - це процес, спрямований на реалізацію мети, яка, в свою чергу, може бути визначена як образ бажаного результату. Необхідно звернути увагу на те, що мета в даному випадку - це свідомий образ. Виконуючи певну діяльність, людина постійно тримає цей образ у себе у свідомості. Таким чином, дія - це свідоме прояв активності людини.
Психологічна теорія діяльності через поняття ді§ вводить принцип активності, протиставляючи його принципом реактивності. Активність з точки зору теорі§ діяльності є властивість самого суб'єкта, тобто характеризує людину. Джерело активності знаходиться в самому суб'єкті у формі цілі, на досягнення яко§ спрямовано дію. Поняття "дія" виводить діяльність людини в предметний і соціальний світ. Справа в тому, що мета ді§ може носити не тільки біологічний сенс, такий як видобуток §жі, але також може бути спрямована на встановлення соціального контакту або створення предмета, не пов'язаного з біологічними потребами. Виходячи з характеристик поняття "дія" як основного елемента аналізу діяльності, формулюються основоположні принципи психологічно§ теорі§ діяльності: 1. Свідомість не може розглядатися як замкнутий у самому собі: воно повинно проявлятися в діяльності. 2. Поведінку не можна розглядати у відриві від свідомості людини. 3. Діяльність - це активний, цілеспрямований процес. 4. Ді§ людини предметні; §х цілі носять соціальний характер. Дія - це складний елемент, який часто сам складається з багатьох дрібніших. Таке положення пояснюється тим, що кожна дія обумовлена метою. Спосіб виконання ді§ називається операцією. В різних умовах для досягнення одніє§ і тіє§ ж мети можуть бути використані різні операці§. Мета операці§ в теорі§ діяльності називається завданням. Головне властивість операцій полягає в тому, що вони мало усвідомлюються або зовсім не усвідомлюються. По суті, рівень операцій - це рівень автоматичних дій і навичок. Під навичками розуміються автоматизовані компоненти свідомо§ діяльності, які виникають в процесі §§ виконання. Операці§ бувають двох видів: 1) які виникли шляхом адаптаці§ та пристосування до умов існування і діяльності 2)свідомі ді§, завдяки автоматизаці§ стали навичками і переміщені в область неосознаваемих процесів.
Переключення між операціями і діями пов'язане з переключенням між свідомою і несвідомою регуляцією.Отже, одним з найбільш інформативних ознак, розрізняючих ді§ та операці§, є співвідношення між ступенем усвідомлення виконувано§ діяльності.
Тепер перейдемо до третього, самому нижньому рівню структури діяльності - психофізіологічних функцій. Під психофізіологічних функціями в теорі§ діяльності розуміються фізіологічні механізми забезпечення психічних процесів. Існує ряд можливостей організму, без яких більшість психічних функцій не може здійснюватися. До таких можливостей у першу чергу слід віднести здатності до відчуттю, моторні здібності, можливість фіксаці§ слідів минулих впливів. Сюди ж необхідно віднести ряд вроджених механізмів, закріплених в морфологі§ нервово§ системи, а також ті, які дозрівають протягом перших місяців життя. Всі ці здібності та механізми дістаються людині при народженні, Т.е. вони мають генетичну зумовленість.