У методологічному плані виділяють двіформи свідомості: -суспільнасвідомість; -індивідуальнасвідомість. Суспільна свідомість, §§ прояви (іде§, погляди, настро§) не є тим, що існує понад людьми, поза людьми, між людьми. Ці іде§ формуються в процесі розвитку суспільства і є ідеями, поглядами та настроями конкретних людей, що живуть та діють в конкретних історичних умовах. Не існує нічи§х ідей, §х носіями є конкретні люди, які живуть у конкретних історичних умовах. Індивідуальна свідомість формується і розвивається у нерозривному звязку із суспільною свідомістю. Абульханова-Славська: "Свідомість народжується та формується як психічний механізм включення індивідуального буття до життя суспільства і, разом з тим, суспільного буття до життя індивіда". Свідомість формується, розвивається та виявляється у соціальній за своєю сутністю діяльності. !!принцип єдності свідомості та діяльності рівні свідомості: -буттєвий; -рефлексивний. значення та смисл на рефлексивному щаблі. значення - зміст, який вкладається у слово носіями мови. включає в себе різноманітні відтінки у вживанні слів. система значень складає щабель суспільно§ свідомості, яка в знакових системах певно§ мовно§ спільноти існує незалежно від свідомості окремо взято§ людини. поняття "смисл" вказує, що індивідуальна свідомість не зводиться до безособового знання. індивідуальна свідомість включена в діяльність людини, належить живому субєкту - є пристрасною. смислом слова в психологі§ позначають те специфічне значення, якого слово набуває в мовленні окремо§ людини. зі смислом повязана велика кількість думок, почуттів, асоціацій та образів, які дане слово викликає в людини.
N 16. Функці§ свідомості.
Свідомість -вища, характерна тільки для людини форма психічного відображення дійсності в системі мовних значень.
Функці§ свідомості:
1. Пізнавальна функція.Пізнання навколишнього та внутрішнього світу людини. Результати пізнання постають у формі знання.Поза знанням немає свідомості.Усвідомити який-небудь предмет - значить включити його в систему знань і віднести віднести до певного класу предметів та явищ.
2. Оцінювальна функція.Формування ставлення до навколишнього світу. Тому ще однією складовою структури свідомості є переживання людиною того, що є для не§ в навколишній дійсності значущим.
3. Регулятивна функція.-Регуляція своє§ поведінки та діяльності.
4. Творча функція -створення нового.
5. Прогнозуюча - передбачування результатів своє§ діяльності.
6. Рефлексивна функція - оцінка та самоаналіз своє§ активності.
N 17 Свідоміст та несвідоме
Критері§ :
1) в свідомому стані людина усвідомлює час, місце та оточуючі обставини; в невід не.. ;
2) в стані свід людина звітує в тому що вона рбить; в несвід вона незнає, що робить;
3)в свід стані людина може керувати поведінкою ; в несвід не керує;
4)на свід рівні є 2 сигн регуляція, на несвід
Несвідома і свідома регуляція діяльності тісно переплетені і мають змінний характер. У процессі регулювання відбувається постійне §х чергування. В метою збереження енергі§ і звільнення місця у свідомості відбувається переключення людини на "автопілот", переходу до підсвідомо§ регуляці§. Свідома регуляція виникає тільки у випадку виникнення незвичайно§ ситуац§§, перешкоди, що вимагає негайного вирішення.
Несвідома регуляція діяльності має декілька видів. Кожний з цих типів по різному пов'язаний з поведінкорвою регуляцією:
-- авторатизми, продукти інтеріорізаці§ (етап регуляці§, напрямлений на §§ розвиток)
-- витіснені цензурою мотиви, думки (відноситься до мотиваці§йних процесів і конфлікту особистості із суспільством.)
N18. Роль несвідомого у регуляці§ поведінки людини.
1. Несвідомі (Неусвідомлені?) психічні явища - це така форма відображення дійсності, при якій не людина не віддає собі звіт у діях, які вони здійснює, втрачає повну орієнтацію в часті та місті здійснення дій, втрачає здатність до мовно§ регуляці§ поведінки.
Неусвідомлені психічні явища є більш низьким рівнем розвитку психіки, порівнювано із усвідомленим рівнем (свідомістю). Вони виступають як недостатньо адекватне відображення світу в мозку людини. Але §х не можна віднести до тваринно§ психіки, вони також обмовлені суспільними обставинами життя людини. Це нормальна сторона психіки, особливий рівень психічно§ діяльності.