N 8. Культурно-історична теорія свідомості.

Культурно-історична теорія розроблена відомим вітчизняними психологом Л.С.Виготським (1896-1934).

В рамках ціє§ теорі§ автор виділяє три основні закони розвитку особистості:

1. Перший закон стосується розвитку і побудови вищих психічних функцій, які є основним ядром особистості. (До вищих психічних функцій належать: довільне запам'ятовування, активна увага, понятійне мислення, вольова дія). Це закон переходу від безпосередніх, природних форм поведінки до опосередкованих, штучних, які виникають у процесі культурного розвитку психологічних функцій. Цей період в онтогенезі відповідає процесові історичного розвитку людсько§ поведінки, вдосконалення існуючих форм і засобів мислення та вироблення нових, що спираються на мову або іншу систему знаків.

2. Другий закон формулюється так: відношення між вищими психічними функціями були колись реальними відносинами між людьми. Колективні, соціальні форми поведінки у процесі розвитку стають засобом індивідуального пристосування, формами поведінки і мислення особистості.

3.Третій законможе бути названим законом переходу функцій із зовнішнього у внутрішній план. Психологічна функція у процесі свого розвитку переходить із зовнішньо§ форми у внутрішню, тобто інтеріоризується.У цьому процесі можна виділити три етапи:

а) спочатку будь-яка вища форма поведінки опановується дитиною лише з зовнішнього боку. Об"єктивно вона містить вона містить у собі всі елементи вищо§ функці§, але для дитини ця функція є чисто натуральною,природним засобом поведінки;

б)Однак люди наповнюють цю натуральну функцію певним соціальним змістом, що пізніше набуває для людини значення вищо§ функці§. У процесі розвитку дитина починає усвідомлювати будову ціє§ функці§, керувати і регулювати сво§ внутрішні операці§;

в) Тоді функція піднімає на третю стадію і стає функцією особистості.

Додатково:

Джерела та передумови вищих психфічних функцій:

-Автор вважав, що для розкриття суті вищих психічних функцій необхідно вийти за межі організму і шукати §х детермінанти в суспільних умовах життя людей, в історичному становленні всіх §х психічних процесів.

-Сам факт засвоєння індивідом соціального досвіду веде до зміни не лише змісту людсько§ психіки, але і до появи нових § форм, зокрема, вищих, опосередкованих діяльністю і спілкуванням особистості в мікро- та макросоціумі.

-Ідея вищих психічних функцій підняла на вищий шабель розуміння соціально§ зумовленості людсько§ психіки.

N9. Біодинамічна тканина свідомості

Важливою психологічною проблемою є будова структури свідомості. В.П. Зінченко виділяє 2 щаблі структури свідомості:
• буттєвий рівень (біодинамічна тканина живого руху та ді§ + чуттєва тканина образу)
• рефлексивний рівень (значення та смисл)
Функціональний орган свідомості - це живий рух і цілеспрямована дія. При цьому біодинамічна тканина є зовнішньою формою, а когнітивні, емоційні, оцінні, смислові утворення є внутрішньою формою. Міра побудови зовнішньо§ форми визначає міру складності внутрішньо§ форми. Доцільність та довільність рухів забезпечується словом. Слово теж входить до складу внутрішньо§ форми картини живого руху.
Приклади чисто§ картини живого руху:
-моторні персевераці§ (неусвідомлені повторювані рухи, що часто є невротичними симптомами);
- квазіміміка, не адекватна емоційному станові (наприклад, смикання ока);
- хаотичні рухи немовлят.

Чуттєва тканина

Чуттєва тканина - це узагальнене найменування для різних перцептивних образів.. Особлива функція чуттєвих образів свідомості полягає в тому, що вони надають реальність свідомій картині світу, що відкривається суб'єктові. Завдяки чуттєвому змісту свідомості світ виступає для суб'єкта як існуючий не у свідомості, а поза ним, об'єктивно, як об'єкт діяльності індивіда, а не як набір образів у голові. Ми проектуємо чуттєві образи на реальний світ. Але завдяки цьому виникає проблема некадекватності сприйняття світу. Природа психічних чуттєвих образів полягає в §х предметності, в тому, що вони породжуються в процесі діяльності, що зв'язує суб'єкта із зовнішнім предметним світом.

Спільні властивості біодинамічно§ та чуттєво§ тканин:
-реактивність;
-чутливість;
-пластичність;
-керованість;
-зворотність.
Остання властивість передбачає можливість переходу образу в рух і навпаки. Рух, зупинений у часі, накопичується і складає зміст напруженого, готового до реалізаці§ симультанного (позбавленого часово§ координати) образу. Образ, у свою чергу, може накопичити енергію та розгорнутися у рух. Суб'єкт володіє надлишковою кількістю сформованих образів та моторних програм. Один із цих образів має те предметне значення, яке є адекватним даній ситуаці§. Те ж саме і з моторними програмами. Узгодженість ді§ з образом (сенсомоторна координація) необхідна для забезпечення жорсткості та економності, однозначності виконуваних дій.На буттєвому щаблі свідомості розв'язуються смислові завдання. Буттєвий рівень повинен бути скоординований із рефлексивним рівнем

N11. Загальні властивості структури свідомості:

Цілісність та взаємозв"язок всіх §§ елементів(знань та ставлень);

А)Необхідною складовою свідомості є знання.Поза знаннями немає свідомості.Усвідомити будь-який предмет - значити включити його в систему сво§х знань та віднести до певного класу предметів, явищ.

Свідомість - це знання:

-про зовнішній та внутрішній світ

-про самого себе.

Б). Але свідомість - це не лише знання, але це оцінкове, теоретичне і практичне ставлення до дійсності. Тобто іншою необхідною складовою свідомості є переживання людиною того, що для не§ в навколишній дійсності є значущим.

Відображаючи світ у формі переживань, людина оцінює його, виявляє своє ставлення до:

-обставин, які уже існують або передбачаються;

-до власно§ діяльності та §§ результатів;

-до інших людей;

- до того, що задовольняє або не задовольняє §§ потреби, відповідає чи не відповідає §§ інтересам, уявленням тощо.

2.Багаторівневість структури:

А)Низький рівень свідомості-характеризується тим, що людина недостатньо усвідомлює обставини, за яких вона діє, і своє ставлення до них, (Пр.: відомо, що за правилами вихованості потрібно поступатися місцем у транспорті літнім жінкам, дітям. Але не всі так діють.

Б)Високий рівень свідомості - характеризується тим, що людина розкриває суттєво необхідні зв"язки, керуючись віддаленою і суспільно значущою метою та певними мотивами, і відповідно, планує, організує і регулює сво§ ді§. Свідома людина діє певним чином тому, що інакше не може. Чим складніше і відповідальніше завдання, тим вище рівень свідомості.

В) Несвідомий рівень свідомості (наявність несвідомого).Свідома діяльність не виключає наявності несвідомого. Усвідомлюється мета діяльності, частково мотиви, а ось способи виконання часто автоматизуються,ходіння мовлення, письмо, читання, рахування - це максимально автоматизована психічна діяльність. Спочатку ці акти здійснюються в результаті діяльності свідомості, а в подальшому автоматизуються, звільняючи свідомість для подальшого, більш досконалого пристосування до навколишнього світу. Але ця автоматизація відносна, свідомість у будь-який момент може взяти під контроль будь-яку атоматизовану дію.

3. Множинність форм:

А) суспільна форма свідомостіпритаманна певному виду людського суспільства на певному етапі його суспільно-історичного розвитку.

Умови розвитку::

- в процесі соціально-економічних умов життя

-під впливом трудово§ діяльності, зокрема, вироблення знарядь праці

- практики наукового пізнання.

Б) індивідуальна форма свідомості -притаманна окремій людині. Формується в процесі онтогенетичного розвитку людини.

Також можна виділити форми свідомості за сферою:

-- екологічна

-- етична

-- гуманітарна

-- корпоративна, тощо

Основні умови індивідуально§ свідомості:

-спілкування (особливо, у дітей, спілкування з дорослими);

-оволодіння мовою;

-здійсненя навчання та виховання;

-активне включенню в активну пізнавальну та практичну діяльність;

-постійне самовдосконалення.

N12. Роль мовлення в функціонуванні людсько§ свідомості.

У розвитку та функціонуванні свідомості людини важливу роль відіграє мовлення

1. Мовлення- це процес практичного використання людиною певно§ мови в §§ спілкуванні з іншими людьми.

Мовлення виконує функці§:

А) спілкування, або комунікативну,

Б) означення, або сигніфікативну,

В) виразну, або експресивну

Г)впливу.

Види мовлення:

А) усне,

Б) письмове.

А). Зовнішнє

Б). Внутрішнє мовлення.

2. Роль мовлення в функціонуванні людсько§ свідомості.

-За Марксом мова та мовлення є "практичною свідомістю" людей. Тому свідомість нероздільна з мовою та мовленням.

А) роль мови в історичному виникненя та функціонуванні людсько§ свідомості.

3 важливі моменти:

1.Мова виникла в процесі праці. Мова є продуктом діяльності людей. Виникнення мови може бути пов'язане лише з потребою людей у спілкуванні в процесі праці. Спочатку виникли жести, як форма спілкування. Разом з тим основна функція в спілкуванні переходить від жестів до звуків голосу; виникає звукова членороздільна мова.

2.Той чи інший зміст, що означається у мові, фіксується, закріплюється потім в мові. Але для того щоб це явище могло бути означено и могло отримати своє відображення в мові, воно має бути виділено, усвідомлено, а це відбувається в той самій практичній діяльності людей. Слово, що означає в трудовій діяльності предмет, виділяє і узагальнює його для індивідуально§ свідомості, як суспільний предмет.Мова та мовлення згодом стає непросто засобомспілкування людей, а виступає засобом свідомості та мислення. Воно стає формою свідомого узагальнення дійсного.

3. Завдяки йому людство передає набутий досвід наступним поколінням

Б) роль мовленняв індивідуальному функціонуванні людсько§ свідомості:

Такі 3 важливі моменти:

1.Завдяки мовленню людина оволодіває знаннями (а це важлива складова формування свідомості). (Дитина засвоює мову в процесі спілкування з дорослими і навчається користуватися нею в мовленні).

2. Мовлення забезпечує функціонування усіх психічних процесів. (сприймання, пам"ті, мисленні та ін.).

3. У функціонування свідомості важливу роль відіграє внутрішнє мовлення, яке обмірковування є внутрішньою дією, потреба в якій завжди виникає в процесі діяльності: виробничо§, науково§, художньо§, навчально§ тощо.

Поиск по сайту: