N25 Прояви самосвідомості в перцептивних та рухових процесах.

Самовиділення та "прийняття себе в розрахунок" в перцептивних та рухових процесах
Процес відображення живими організмами, на відміну від неживих тіл, завжди відбувається в умовах руху самих сприймаючих систем. При цьому в потоці інформаці§ частина змін повязана зі змінами у зовнішніх обєктах, а інша частина викликана рухом само§ сприймаючо§ системи. Для того щоб відображення було адекватним, організм повинен розвинути у собі здатність відділяти в потоці стимуляці§ те, що є стимульним інваріантом, який відповідає обєкту, від того, що привнесене його власною активністю, а також використовувати і те й інше для регуляці§ власно§ поведінки.
Самовиділення організму відбувається не лише у рамках сприймання зовнішніх обєктів та побудови рухів. Це самовиділення виступає і у формі відчуттів, що відображають функціональний стан окремих органів, у тому числі внутрішніх (інтероцепція), а також у формі больових відчуттів.
Схема тіла - субєктивний образ взаємного розташування і стану руху частин тіла у просторі; формується на основі інформаці§ про положення тіла та його частин у просторі (пропріоцепція) та стану руху органів (кінестезія). Психічне утворення, тобто може включати фізично відсутні, "фантомні" елементи, а також елементи одягу тощо.
Самопочуття - емоційно забарвлене враження комфорту чи дискомфорту, напруження чи розрядки, занепокоєння чи спокою; виникає на основі інформаці§ інтерорецепторів, що відображають стан внутрішніх органів і внутрішнього середовища. Дифузно відображає загальний стан організму.
Іде§ И.М.Сеченова про дисоціацію і подальший синтез відчуттів мають принципове значення для підходу до проблеми більш загальною, ніж проблема самосвідомості, - до проблеми специфічно§ природи тілесного віддзеркалення живими організмами. Загальний сенс ціє§ проблеми можна сформулювати так: процес віддзеркалення живими організмами на відміну від неживих тіл завжди відбувається в умовах руху самих сприймаючих систем. При цьому в потоці інформаці§ частина змін пов'язана із змінами в зовнішніх об'єктах, а інша частина викликана рухом само§ сприймаючо§ системи. Для того, щоб віддзеркалення було адекватним, організм повинен розвинути в собі здатність відокремлювати в потоці стимуляці§ те, що є стимульним інваріантом, відповідним об'єкту, від того, що привнесене його власною активністю, і використовувати і те і інше для регуляці§ своє§ поведінки. При ходьбі, поворотах голови предмети не розгойдуються і не міняють орієнтацію, хоч і §х зображення на сітківці ока міняє орієнтацію, розмір, яскравість. Навчена перцептивна система людини без зусиль справляється з проблемою виділення змін в стимуляці§, пов'язаних з власною активністю і із змінами самих предметів. Це відбувається за рахунок цілого ряду специфічних перцептивних механізмів. До них відносяться порівняння прогнозованих результатів зміни ситуаці§ унаслідок рухів з тими, які реально наступили, інтеграція різних параметрів сприйманого образу і сенсорно§ стимуляці§ за правилами сенсорно§інваріантності. Велику роль у виділенні і обліку власно§ активності грає і більш загальний чинник: формування імпліцитного уявлення, свого роду неусвідомлюваній упевненості в існуванні і стабільності навколишнього наочного світу і суб'єктивне "вписування" себе в цей світ. Згідно представленням Н. А. Бернштейна, одним з ключових моментів рухово§ активності є знання організму про стан периферичного рухового апарату. Без цих знань (сенсорній інформаці§) команди з центральних ланок нервово§ системи про виробництво рухів виявляються принципово неефективними. Взаємодія ефекторного і сенсорного ланок в процесі управління рухами отримало віддзеркалення в понятті рефлекторного кільця. Відзначимо, що положення, розвинені Н. А. Бернштейном, відносяться не тільки до людини, але і до хребетних тварин взагалі.

N26 Поняття про "Я - образ" та "Я - концепцію", §х психологічна структура

"Я - образ" - особистість у якій поєднанні всі сторони §§ буття , та яка відображається в свідомості у вигляді підсумкового уявлення про себе. "я обр." це результат пізнання себе, формування само ставлення , осмислення своє§ ролі, свого значення на кожному етапі життя людини. Статус "я обр." розглядається як мотиваційне ядро особистості та регуляці§ механізмів психічного життя. Коли говорять про "я обр." то його онтологізація дозволяє виділити в ньому суб'єктивний бік (прихований бік) і рефлексивний бік.

Компоненти "я о" :

1) когнітивний компонент

2)афективний;

3)поведінковий.

Характеристики "Я-образу"

Міра:

-- когнітивно§ складності

-- чіткості

-- цілісності

-- стабільності

Ієрархічна структура

-- неусвідомлювані якості

-- усвідомлення окремих властивостей

-- інтеграція цілісного "я-образу", вписування йогов діяльність.

Складовою образу я є образ тіла людини. Образ тіла складається актаульного сприймання власно§ зовнішності ; відображене сприймання очима інших людей; уявлення про здоровя; вікові обмеження.Конн вважав , що можна розглядати я обр, як форму соц установки особистості. (когнітивний, емоційний, поведінковий компоненти структури).Ієрархічна структура : 1) неусвідомлені , презентовані лише переживанню установки, у вигляді самопочуття та само стану; 2)усвідомлення та самооцінка окремих властивостей та якостей, що створюють відносно цілісний образ образу "я".

Психологічне поняття "Я - концепція" - це сукупність всіх уявлень людини про себе, пов'язаних з §х оцінкою; це переконання, тенденція поведінки, набір установок, спрямованих на самого себе. "я конц"це не лише, те , що індивід про себе уявляє, а й те, що він про себе думає, як дивиться на свій діяльнісний початок та можливості розвитку в майбутньому. "я конц"функціонує неусвідомленно, ілише в кризових ситуац людина звертається до аналізу. Роберт Бернс розгл "я кон." як сукупність установок на себе.

Установки, спрямовані на самого себе, містять:

- образ "Я" - уявлення індивіда про себе (я щасливий, я оптиміст, я дратівливий і т.ін.);

- потенційну реакцію поведінки та конкретні ді§, які можуть бути викликані образом "Я".

В "Я - концепці§" запрограмовано, якою повинна бути поведінка людини. Наприклад: якщо в моєму "Я" запрограмовано, що я доб'юся успіху , то я можу подолати всі спокуси розваг, свою слабкість і лінощі, щоб ствердити своє "Я". Якщо ж моєму "Я" нерідко записано, що мене очікує поразка , то мені важко в цій ситуаці§ добитися успіху.

"Я- концепція" формується під впливом:

- минулого досвіду;

- успіхів та невдач;

- ставлення до нас людей, особливо в дитячі роки;

- власно§ зовнішності.

Це компоненти контролюють образ власного '"Я" .Образ власного "Я"- ключ до особистості та §§ поведінки. Образ власного "Я" визначає і діапазон можливостей людини-те, що вона в змозі чи не в змозі здійснити. Розширюючи діапазон образу, людина розширює для себе і сферу можливого. Створення адекватного, реалістичного уявлення про самого себе ніби наділяє людину новими здібностями, талантами.

Численні експерименти абсолютно чітко продемонстрували , що як тільки змінювалась "Я - концепція", проблеми та задачі, пов'язані з нею вирішувалися швидко та без надмірних зусиль, Найбільш переконливі експерименти у цьому напрямку провів Прескот Лекі, один з перших дослідників образу власного "Я".

Отже, осягнення та використання "Я-концепці§" відкриває простір для суттєвих змін якостей людини, завдяки наступним важливим умовам:

-- Всі наші ді§, почуття, вчинки завжди узгоджуються з "Я-концепцією". Змінюючи "Я- концепцію", ми змінюємо себе, своє життя.

-- Уявлення про себе дійсно можна змінити.

Поиск по сайту: