N34. Дія як основний елемнт діяльності. Класифікація дій.

Мета,на яку спрямовано діяльність, є, як правило, більш, або менш віддаленою. Тому досягнення мети складається із послідовного вирішення людиною ряду конкретних завдань, які стоять перед нею, на шляху досягнення цілі.(Пр: Зварити борщ: купити, почистити, зварити певні продукти). Кожний відносно закінчений елемент діяльності, спрямований на виконання простого завдання називаються дією.

Дія - це відносно автономний елемент діяльності.

Ді§ можуть бути 2 видів:

А) зовнішніми, які виконують в розгорнутій формі, за участі рухового апарату та органів відчуттів.

Б) внутрішні, виконують в середині людини.

Ді§ людини:

-- зовнішні (предметні, пересування, спілкування, підтримання пози)

-- внутрішні (прецептивні, мнемічні, мисленнєві, творчі)

Виконання предметно§ ді§ (зовнішньо§) проявляється у виконанні певно§ системи рухів.

Контроль за здійсненням дій, здійснюється за допомогою органів відчуттів (сенсорний контроль).

Модель майбутньо§ ді§ та §§ результатів називається "акцептором ді§" або випереджающе відображення.

Інтеріоризація - перехід від зовнішньо§ реально§ ді§ до внутрішньо§, ідеально§.

Екстеріоризація - перехід внутрішньо§ технічно§ діяльності у зовнішньо психічну діяльність.

N35 Операційний склад предметно§ ді§

Операційний склад предметно§ ді§ відповідає основним етапам фізіологічного процессу виконання свідомо§ ді§.

-- моторні - виконання

-- мисленнєві - регулювання

-- сенсорні - контроль

Способи виконання цих дій називаються прийомами діяльності.

Розглядаючи операційний склад предметно§ ді§, треба розрізняти орієнтацій ну основу ді§ та прийоми §§ безпосереднього виконання. Під орієнтаційною основою ді§ розуміється сукупність відображених суб'єктом об'єктивних умов, на які він реально орієнтується при виконанні діяльності (ді§).В загальному вигляді схема орієнтаційно§ основи охоплює такі основні моменти, спільні для різних видів діяльності :

-- аналіз та виділення заданих характеристик очікуваного продукту (ціль діяльності );

-- аналіз предмета діяльності , виділення його вихідних характеристик та оцінка можливості отримання потрібного продукту , видулення проміжних характеристик

-- аналіз засобів праці, технологічних особливостей й обробки предмету праці з метою одержання §§ продукту;

-- аналіз складу , послідовності , способів виконання ді§

-- контроль і корекція ді§.

-- Оцінка кінцевого продукту як досягнуто§ ді§

N36 Діяльнісний підхід в психологі§ та його сутність

ДЕЯТЕЛЬНОСТНИЙ ПІДХІД (у психологі§) - сукупність теоретико-методологічних та конкретно-емпіричних досліджень, в яких психіка та свідомість, §х формування і розвиток вивчаються в різних формах предметно§ діяльності суб'єкта; а у деяких представників Д. п. психіка і свідомість розглядаються як особливі форми ціє§ діяльності, похідні від зовнішньо-практичних §§ форм.

Передумови Д. п. складалися у вітчизняній психологі§ в 1920-ті рр.. Ними стали: 1) необхідність ново§ методологічно§ орієнтаці§, здатно§ вивести психологію з кризи, що почалася в 1910-1920-х рр..; 2) зсув тематики вітчизняно§ психологі§ з лабораторних досліджень абстрактних законів свідомості і поведінки на аналіз різних форм трудово§ діяльності; 3) історично зумовлене звернення психологів до філософі§ марксизму, в якій категорія діяльності - одна з центральних.

У 1930-ті рр.. складаються 2 найбільш проработанных варіанту Д. п.: Рубінштейна та Леонтьєва.

Рубінштейна1930-х рр.., Де він сформулював основний теоретичний принцип - єдності свідомості та діяльності.

Леонтьев розробляє проблему спільності будови зовнішньо§ та внутрішньо§ діяльності.

Відмінності:

1. Проблема предмета психологічно§ науки. (Рубінштейна - психологія повинна вивчати психіку через дослідження діяльності. Леонтьєв - діяльність неминуче повинна входити в предмет психологі§, оскільки психіка є формою предметно§ діяльності).
2. Суперечки стосувалися співвідношення власне зовнішньо-практично§ діяльності і свідомості. (Рубінштейн - не можна говорити про формування "внутрішньо§" психічно§ діяльності з "зовнішньо§" практично§ шляхом інтеріорізаціі: до всяко§ інтеріорізаціі внутрішній (психічно§) план вже налічествует. Леонтьєв - внутрішній план свідомості формується як раз в процесі інтеріорізаціі спочатку практичних дій, що зв'язують людини зі світом людських предметів)
Конкретно-емпіричні розробки принципу єдності свідомості та діяльності у Д. п. можна умовно розділити на 6 груп по формам психічного розвитку:
1) у філогенетичних дослідженнях розроблялася проблема виникнення психічного відображення в еволюці§ і виділення стадій психічного розвитку тварин в залежності від §х діяльності (А. Н. Леонтьєв, А. В. Запорожець, К. Е. Фабрі та ін);
2) в історико-антропологічні дослідження в конкретно-психологічному плані розглядалася проблема виникнення свідомості в процесі трудово§ діяльності людини (Рубинштейн, Леонтьєв), психологічні відмінності між знаряддями праці у людини і допоміжними засобами діяльності у тварин (Гальперин);
3) в соціогенетіческіх дослідженнях розглядаються відмінності відносин діяльності і свідомості в умовах різних історичних епох і різних культур (А. Н. Леонтьєв, А. Р. Лурія, М. Коул, представники критично§ психологі§ та ін), однак проблеми соціогенеза свідомості ще недостатньо розроблені Д. п.;
4) з найбільш численних онтогенетіческіх досліджень в руслі Д. п. виросли самостійні деятельностно орієнтовані теорі§ (теорія периодизации психічного розвитку в онтогенезі Д. Б. Ельконіна, теорі§ розвивального навчання В. В. Давидова, теорія формування перцептівних дій А. В. Запорожця і тощо);
5) функціонально-генетичні дослідження на основі принципу єдності свідомості та діяльності (розвиток психічних процесів в короткі тимчасові відрізки) представлені роботами не тільки шкіл Леонтьєва і Рубінштейна, але й ін відомих психологів (Б. М. Теплов, Б. Г. Ананьєв, А. А. Смирнов, Н. А. Бернштейн та ін);
6) пато-і нейропсіхологіческіе дослідження розпаду вищих психічних функцій і ролі конкретних форм діяльності у §х відновленні (А. Р. Лурія, Є. Д. Хомская, Л. С. Цвєткова, Б. В. Зейгарнік та ін.)
В рамках перерахованих напрямків досліджень Д. п. був розроблений ряд найважливіших теоретичних проблем психологі§, в т. ч.: проблема макро-і мікроструктури людсько§ діяльності (діяльність - дія - операція - функціональний блок), проблема будови свідомості-образу (чуттєва тканина, значення, особистісний сенс), проблема інтеріорізаціі як найважливішого механізму формування свідомості, проблема периодизации психічного розвитку з використанням розробленого в Д. п. поняття "провідна діяльність" та ін На основі общепсіхологіческіх ідей Д. п. розробляються деятельностно орієнтовані теорі§ в різних галузях психологі§ (соціально§, дитячо§ психологі§, патопсихологі§ та ін). (Е. Е. Соколова.)

N37. Проблема діяльності в системному підході.

Системний підхід - передбачає вивчення психічного явища як своєрідно§ системи, що має специфічні закономірності.Основні положення системного підходу такі:

1) діяльність, поведінка є багаторівневими, поліфункціональними системами;

2) людина як індивід, особистість, індивідуальність - компонент багатьох підсистем суспільства; багатоманітність підсистем і сторін, у які особистість включена, зумовлює і багатоманітність §§ властивостей;

3) психічне виявляється у багатьох зовнішніх і внутрішніх відношеннях, у яких вона існує як цілісна система.

Для розробки сутності системного підходу башато зробив видатний психолог Ломов Б.Ф.

Аналіз літератури з питань системного підходу, вивчення реальних процесів діяльності, поведінки переконує в доцільності §х розгляду як системи (див. рис.1), головними компонентами яко§ є:

-- потребнісно-мотиваційний,

-- операціональний,

-- інформаційний,

-- регулятивний.

N38. Види діяльності

Поиск по сайту: