Види неусвідомлених психічних явищ.

До неусвідомлених психічних явищ відносяться:

-- Явища, які виникають у сні (сновидіння);

-- Реакці§-відповіді, які обумовлюються подразниками, які реально не відчуваються , але реально діють на людину (субсенсорні реакці§);

-- Рухи, які були в минулому свідомими, але завдяки повторенню стали автоматизованими і більше неусвідомленими;

-- Деякі спонукання до діяльності, в яких відсутня усвідомленість мети;

-- Деякі патологічні явища, які виникають в психіці хворо§ людини (галюцинаці§, марення та ін.);

-- Імпульсивні ді§ - коли людина не дає собі ради в наслідках сво§х вчинків;

-- психологічна установка та ін.

Несвідомі психічні явища відіграють захисну функцію в житті людини.

N 20 Поняття про самосвідомість. Проблема виникнення самосвідомості.

Самосвідомість- це складний психічний процес, сутність якого полягає у сприйнятті особистістю численних образів само§ себе в різних ситуаціях діяльності та поведінки; у всіх формах взаємоді§ з іншими людьми; в поєднанні цих образів у єдине цілісне утворення-уявлення, у поняття власного "Я" як суб'єкта, який відрізняється від інших суб'єктів. На відміну від свідомості, самосвідомість орієнтована на осмислення людиною сво§хдій, цілей, почуттів, думок, мотивів, позиці§ в суспільстві, а також усвідомлення власних розумових, моральних, фізичних якостей тощо. Свідомість - знання про іншого; самосвідомість - знання про себе. Свідомість орієнтована на весь об'єктивний світ; самосвідомість орієнтована на саму особистість. У самосвідомості людина виступає одночасно як суб'єкт і як об'єкт пізнання. Рубінштейн: "Я" - це не свідомість, а людина, суб'єкт як свідомий діяч". Проблема виникнення самосвідомості (3 напрямки: свідомість передує, самосвідомість передує, одночасно):
- Бехтерєв: самосвідомість передує свідомості, полягає у неясному відчутті власного існування;
- Виготський, Рубінштейн: етап у розвитку свідомості (2-3 роки);
- Сеченов, Чамата: самосвідомість виникає і розвивається одночасно зі свідомістю;
- Колб: тактильні контакти на етапі внутрішньоутробного розвитку, що готують відчуття обмеженості власного тіла;
- психоаналіз: процес субєктивного відділення від матері (кінець першого року життя);
- Кулі, Мід: у дитини зявляється здатність стати на місце іншого, засво§ти іншу перспективу у сприйманні й оцінюванні сво§х властивостей;
- Розен: дитина переносить знання, отримані стосовно інших, на саму себе - у цьому процесі й зароджується чи оформлюється §§ самосвідомість;
- Мясіщев: вираження у чіткій формі емоційного ставлення (бажань, почуттів) до довкілля;
- Кон: поява свідомого "Я", виникнення рефлексі§, усвідомлення сво§х мотивів, моральних конфліктів і моральна самооцінка, інтимізація внутрішнього життя - феноменальні прояви самосвідомості у підлітковому та юнацькому віці.

Самосвідомість- це усвідомлення людиною само§ себе як особистості(своє§ діяльності як члена суспільства; стосунків з іншими людьми; рис характеру; власних дій та вчинків тощо).

П.Р.Чамата, що спеціально проаналізував цю проблему, виділив три точки зору з цього питання. Аналіз показує, що §х навіть більше, ніж три.

1)Одна з цих точок зору, висловлена, зокрема, Бехтеревым, полягає в тому, що проста самосвідомість в розвитку дитини передує свідомості, тобто ясним і виразним представленням предметів. Самосвідомість в його простій формі полягає в неясному відчутті власного існування.

2) Згідно іншій точці зору, яку у вітчизняній літературі аргументували, зокрема, Выготский і Рубинштейн, самосвідомість дитини є етап в розвитку свідомості, підготовлений розвитком мови і довільних рухів, зростанням самостійності, викликаним цим розвитком, а також пов'язаними з цими процесами змінами у взаєминах з тими, що оточують. Йдеться про той етап в розвитку дитини, коли він опановує мовою і характеризується спробами самостійно§ ді§(2-3 року).

3) Чамата, спираючись на іде§ Сеченова, Галича і Потебни, протиставляє першим двом точкам зору третю - самосвідомість виникає і розвивається одночасно з свідомістю.

- До відчуттів, викликаних зовнішніми предметами, завжди "домішуються" відчуття, викликані власною активністю організму.

- Органи свого тіла поступово усвідомлюються дитиною у міру того, як перетворюються на своєрідні "знаряддя" його діяльності.

- Відповідно дитина починає виділяти з решти світу матір, а себе відокремлювати від матері.

- Дитина переносить знання, отримані щодо інших, на саму себе - в цьому процесі і зароджується або оформляється його самосвідомість.

- Багато радянських авторів підкреслювали також значення підліткового і юнацького віку для розвитку самосвідомості, яку Шпрангер вважав головним новоутворенням цього віку. Поява свідомого "Я", виникнення рефлексі§, свідомість сво§х мотивів, моральні конфлікти і етична самооцінка, інтимізаці§ внутрішнього життя - ось деякі феноменальні прояви самосвідомості в цьому віці.

Поиск по сайту: