Структура прикладної політології 23 страница

— знаходження «слабких місць» опонента, викори­стання компрометуючих фактів з його біографії, особливо політичної. Неприпустиме при цьому грубе, брутальне ви­користання критичних моментів як засобу політичної компрометації, оскільки аудиторія здебільшого негатив­но сприймає та оцінює такі випади;

— використання під час діалогу для ослаблення пози­цій та іміджу опонента суперечливих фрагментів його га­зетних, журнальних та інших публікацій, телевізійних і радіоінтерв'ю, що свідчать про відсутність принципово­сті та переконаності опонента у своїй правоті;

— перехоплювання ініціативи під час діалогу шля­хом використання заздалегідь підготовлених прийомів, коли стає зрозуміло, що опонент діє сильніше, перекон­ливіше (цим прийомом успішно користується В. Жири-новський в атакуючій манері суперечки, виводячи спів­бесідника із звичної для нього раціональної манери поле­мізування);

— максимальне використання переваг декларацій, інших програмних документів, гасел для створення влас­ного іміджу, підкреслення недоліків у політичних пози­ціях (документах) опонентів, якими можуть бути по­пулістські положення, декларативні, необґрунтовані, нездійсненні обіцянки;

— аргументована, психологічно вмотивована дискре­дитація іміджу опонента;

— раціонально обґрунтована критика, якщо опонент вдається до явної демагогії, підтасовування фактів, від­критої або закамуфльованої брехні.

294 Прикладні політичні технології

Отже, завдяки іміджевим технологіям образ політика свідомо збагачується характеристиками, потрібними для посилення його значущості. Загалом діяльність щодо формування і підтримання іміджу політика є позитив­ним явищем, оскільки вона наближує його до свого елек-торату, змушує враховувати настрої населення, підтри­мувати з ним постійний зв'язок.

Запитання. Завдання

1. Розкрийте сутність та природу політичного іміджу.

2. Вкажіть основні функції, які виконує політичний імідж у сус­пільстві.

3. Охарактеризуйте найважливіші складові іміджу політичного лі­дера.

4. З'ясуйте сутність терміна «оптимальний імідж політика».

5. Охарактеризуйте відомі вам технології формування іміджу полі­тичного лідера.

6. Вкажіть спільні та відмінні ознаки технологічних прийомів при формуванні іміджу політика та іміджу політичної організації.

7. У чому полягають основні прийоми нейтралізації опонента під час виборів?

8. Обгрунтуйте роль ораторського мистецтва у забезпеченні імі­джу політичного лідера.

9. Розкрийте основні складові професії іміджмейкера.

Література

Бандурович 0., Стегний А., Чурилов Н.Образ лидера: предста­вления и предпочтения жителей Украины // Социологические ис­следования. — 2003. — № 3.

Вознесенська О.Формування іміджу Президента України засо­бами документальної фотографії // Наукові студії з політичної психо­логії. — К., 1996. — Вип. 2.

Зливков В.Виборча кампанія «Президент-2004». Тенденції кон­струювання іміджу вірогідного переможця // Соціальна психологія. — 2004. — № 1 (3).

Имиджлидера. Политическое консультирование: Психологичесое пособие для политиков /Отв. ред. Е. В. Егорова-Іантман, И. Минтусов. — 2-е изд. — М., 2002.

Нарижный Д. Ю., Сурмин Ю. П.Проблемы имиджей кандидатов в президенты Украины // Гуманитарный журнал. — 1999. — № 2.

Почепцов Г. Г. Профессия: имиджмейкер. — 2-е изд., испр. и доп. — К., 1998.

Фаер С.Приемы стратегии и тактики предвыборной борьбы. — СПб., 1998.

Політичне маніпулювання 295

2.6. Політичне маніпулювання

Політичне маніпулювання пов'язане зі здійсненням комунікативного впливу (системи комунікативних впли­вів), які актуалізують в об'єкта впливу певні мотиваційні стани (відчуття, стереотипи), що спонукають його до поведінки бажаної, вигідної для суб'єкта впливу. За будь-яких умов воно передбачає певні приховані психологічні дії, ставлення до об'єктів маніпулювання як до засобів досягнення власних цілей; прагнення отримати однобіч­ну вигоду на основі використання психологічної сили, гри на слабкостях (психологічній уразливості), мотиваційно­го привнесення (формування штучних потреб і мотивів для зміни поведінки на користь ініціатора маніпулятив-ної дії).

Політичне маніпулювання як вид психологічного впливу

Ключовими елементами політичного маніпулювання є прихованість дії; цілеспрямований вплив на масову ауди­торію; бажання маніпулятора спрямувати суспільні настрої та поведінку у потрібне русло, що дає підставу для його комплексного визначення.

Політичне маніпулювання (франц. manipulation, від лат. manipu-lus — жменя) — комплекс психологічних дій, спрямованих на при­ховане коригування масової свідомості з метою стимулювання сус­пільної активності yjnoTpi6HOMy маніпуляторові напрямі в боротьбі за політичну владу, її захоплення, використання, утримання.

Процес маніпулювання має такі послідовні фази:

1) пробудження інтересу в потенційного об'єкта мані­пулювання до дій (слів) маніпулятора;

2) входження маніпулятора в довіру;

3) зацікавлення інтригою (можливість виграти, дізна­тися, отримати тощо);

4) відволікаючий маневр (переведення уваги об'єкта маніпулювання на другорядну деталь; повідомлення сен­саційної звістки, яка не стосується справи, тощо);

5) підміна або приховування слів, предметів, дій;

6) констатація сфабрикованого результату;

7) приховане або відкрите спонукання об'єкта маніпу­лювання до необхідних маніпуляторові дій, слів, поведін­ки, вчинків.

296 Прикладні політичні технології

Політичні маніпуляції здійснюють на міжособовому, внутрігруповому, міжгруновому, масовому рівнях. На міжособовому і внутрігруповому рівнях використовують маніпулятивні прийоми, на міжгруповому і масовому — маніпулятивні технології.

На кожному рівні застосування політичне маніпулю­вання має характерні особливості. На рівні людини (особис­тості) йому притаманні чітке адресування маніпулятивної дії, відносна легкість привернення і переведення уваги, врахування особливостей темпераменту і характеру. Полі­тичне маніпулювання, спрямоване на групу (колектив), як правило, впливає й на певний соціальний елемент, в осно­ві якого лежать професійні, вікові, етнічні та інші ознаки; воно має передбачати подолання зосередження уваги людей на вузькогрупових інтересах, дію механізму емо­ційного зараження. На масовому рівні маніпулятивні дії втрачають чітку адресність, ґрунтуються передусім на врахуванні особливостей менталітету, використанні най-узагальненіших прийомів психологічної дії, експлуатації притаманних поведінці людини у масі зростаючої емоцій­ності, особистої безвідповідальності, могутньої дії механіз­мів емоційного зараження.

Цікаві думки щодо специфіки і наслідків впливу політичної маніпуляції на широкі верстви населення висловив І. Шумпетер. Він, зокрема, застерігав, що як тільки звичайний громадянин порушує політичні питан­ня, він опускається на нижчий рівень розумової діяльно­сті, його мислення стає асоціативним, афективним, у ньому домінують нераціональні або ірраціональні імпуль­си. Слабкість логічного елементу в політиці, відсутність раціональної критики відкривають широкі можливості для груп, що переслідують корисливі інтереси, тобто для здійснення політичних маніпуляцій. Тому в аналізі полі­тики доводиться мати справу не зі справжньою, а зі сфаб­рикованою волею, яка фігурує як продукт, а не рушійна сила політичного процесу.

Отже, суть політичного маніпулювання полягає у ство­ренні психологічних важелів впливу у процесі боротьби за владу, завдяки яким здійснюють приховане коригування масової свідомості, вживляють у неї штучні стимули (мотивації дії), спрямовують суспільні настрої та гро­мадську активність у потрібному для маніпулятора напря­мі. Його об'єктом можуть бути окремий громадянин, група (організація) й суспільство загалом. Політичне маніпулю­вання, як правило, має свідомий характер дії, ретельно

Політичне маніпулювання 297

сплановане, організоване, запрограмоване на конкретний результат (завоювання влади, управління, утримання влади), на відміну від міжособового маніпулювання, яке може бути свідомим і несвідомим.

Поиск по сайту: