Структура прикладної політології 15 страница

Політичні технології у політичній практиці ^дз

мога більше інформації про їхні плани і справи, саботува­ти, скомпрометувати, провалити їх акції.

10. Ознайомлення з правилами заповнення бюлетенів. У спеціально підготовленій листівці про те, як правильно заповнити бюлетень для голосування, проти потрібного кандидата роблять позначку і в такому вигляді поширю­ють її серед виборців. Дехто цього не зауважує і механічно голосує так, як показано на листівці, а тих, хто звертає увагу на таке порушення, переконують, що це просто ба­нальний, позбавлений будь-якої зацікавленості приклад, який ні до чого виборців не зобов'язує. Насправді фахівці вважають цей прийом одним із найм'якіших способів зом-бування виборців.

11. Нічне гуляння. Цей прийом здебільшого викори­стовують у сільській місцевості. Велика компанія розта­шовується неподалік від села і влаштовує веселе й гучне нічне гуляння, залишивши після себе згарища, купи сміт­тя, зламані дерева. Серед мешканців поширюють чутки, що гуляв такий-то кандидат зі своєю командою.

12. «Відбирання» часу. У передвиборний період час має неабияку ціну, адже доводиться реалізовувати план власної кампанії, стежити за діями конкурентів, постійно вигадувати нові способи перешкоджання реалізації їхніх планів. Чим менше часу в конкурентів для цілеспрямова­ної роботи, зустрічей з виборцями, тим більше шансів на перемогу над ними. Щоб розладнати діяльність штабу кон­курента, відібрати в нього час, змусити витратити чимало нервів, знаходять його передвиборну друковану продук­цію, відрізають вихідні відомості і передають виборчій ко­місії для фіксування порушення. Сподіватися, що це зав­дасть значної шкоди конкуренту, марно, але часу й зусиль на підготовку різних пояснень він витратить багато.

13. Блокування телефонів суперників. Для застосуван­ня цієї технології спершу слід дізнатися номери телефонів суперника, його виборчого штабу і довірених осіб, а потім розмістити у місцевих ЗМІ рекламу ритуальних, інтимних та інших специфічних послуг із зазначенням номерів цих телефонів. Словом, чим більше оголошень, тим більше бло­кується телефон суперника, що нерідко деструктивно діє на його стан і рівень самоорганізації його команди. Однак, може статися, що автори таких дзвінків згодом стають при­бічниками кандидата, якого вони, будучи спровокованими його суперниками, потурбували некоректним дзвінком.

14. «Єпархіальна» газета. У регіонах, де більшість насе­лення належить до певних конфесій, видруковують газету

194 Прикладні політичні технології

нібито місцевої єпархії, в якій від імені церковнослужите­ля критикують одного кандидата і підкреслюють чесноти іншого, закликаючи проголосувати за нього. Іноді такі тек­сти супроводжують відповідно обробленими фотознімка­ми, на яких конкурент зображений, подібним до диявола.

15. «Спогади» колег. Певній відносно однорідній катего­рії населення надсилають тексти, в яких від імені «колиш­ніх колег» суперника йдеться про його аморальну поведінку в минулому, потворні риси характеру, неприйнятні полі­тичні переконання, висловлювані ним погрози, що коли він прийде до влади то деяким людям (зазначається національ­на, соціальна категорія) спокійного життя не дасть.

16. Сповідь «зґвалтованої». Написані листи від імені дівчинки, яку нібито жорстоко, зі збоченнями, зґвалтував кандидат, розносять по поштових скриньках. Як правило, пишуть їх власноруч, використовуючи лексичні конструк­ції, які містять особливе емоційне, психологічне наванта-

17. «Слово психіатра». У газеті вміщують статтю пси­хіатра, у якій він обурюється з приводу реєстрації вибор­чою комісією кандидатом у депутати особу, яка має пси­хічні відхилення, неодноразово лікувалася. Такі заяви су­проводжують сфальсифікованими цитатами з медичної картки, психоаналітичними коментарями конкретних ви­словлювань, вчинків, манери поведінки кандидата тощо.

18. «Похоронка». У сфальсифікованому екстреному
випуску популярної газети на першій сторінці вміщують
фото і повідомлення про трагічну загибель кандидата. На
інших шпальтах друкують промовисті тексти про те, яким
достойним був кандидат; заклики байкотувати вибори, не
віддавати голоси на підтримку суперника кандидата (пода­
ють прізвище найсильнішого суперника), підозрюючи
його винним у цій «трагедії».

19. Підкуп виборців. Найпростіша форма підкупу ви­борців пов'язана з отриманням ними винагород, благ за обіцянку віддати голос на користь конкретного кандидата. Однак нерідко виборці все одно голосують відповідно до своїх уподобань, переконань. Такий підкуп політтехноло-ги називають «неправильним», оскільки він не гарантує контрольованих результатів. Однією з форм контрольова­ного («правильного») підкупу є «карусель».

20. Розпродаж. Через пресу або з використанням суттє­во персональних запрошень повідомляють про акційний (за зниженими цінами) розпродаж товарів (ліків, одягу, продуктів), безплатні кіносеанси, концерти відомих арти-

Політичні технології у політичній практиці ±Q5

стів, щоб зібрати якомога більше людей. Як правило, та­ким оголошенням довіряють і в призначений час збираєть­ся чимало охочих скористатися пропонованими можливо­стями. Однак через деякий час вони дізнаються, що нічого подібного там і не планувалося. їхнє обурення посилюється поведінкою і репліками розкішно вдягнутих, вгодованих молодчиків, які, під'їхавши до натовпу, безцеремонно за­являють, що в кандидата А багато важливих справ і він не буде займатися такими дрібницями. Спрогнозувати пове­дінку таких людей біля виборчих урн неважко, як і втрату голосів претендентом, проти якого було спрямовано акцію.

21. «Своя людина» у виборчій комісії. Заангажована особа, яка входить до складу виборчої комісії, має чимало можливостей для публічного відстоювання інтересів пев­ного кандидата, як і способів зробити так, щоб бюлетень, яким було проголосовано проти нього, комісія визнала не­дійсним (непомітно поставлена позначка та ін.).

22. Транспортні проблеми. У сільську місцевість, в якій, за прогнозами, очікується перемога суперника, через штучно створені транспортні проблеми можуть не довезти (або вдати, що не довезли) на виборчі дільниці бюлетені. Виборці, не дочекавшись їх, подадуться додому, а їхніми бюлетенями скористаються представники кандидата.

23. «Слово начальника». Ця технологія передбачає від­вертий тиск на виборців і на тих, хто може безпосередньо на них впливати, з метою отримання потрібного результа­ту голосування. Як правило, до неї вдаються за наявності чіткої управлінської вертикалі, вибудованої за принципом «влада — підлеглість». Елементами такої вертикалі є чи­новники, представники силових структур і ті, хто від них залежать.

24. «Мертві душі», фальшивки, вкидання зайвих бю­летенів. У кожному населеному пункті певна кількість осіб з різних причин не бере участі у виборах, тому за них голосують або підробляють їхні підписи. Іноді бюлетені за таких осіб заповнюють заздалегідь і вкидають у виборчі Урни. За таких умов «результати» голосування іноді пере­вищують дані математично-статистичних розрахунків, су­перечать здоровому глузду. Трапляються випадки, коли виборцям, особливо в сільській місцевості, видавали фаль­шиві бюлетні, а потім їх замінювали справжніми, з потріб­ними позначками про результати голосування.

Технології, що зумовлюють руйнування суспільного організму, втрату керованості ним, породжують правовий нігілізм, аморальність, політичну апатію, називають де­структивними. Противагою їм є гуманітарні технології,

196 Прикладні політичні технології

спрямовані на досягнення політичного результату завдяки участі суб'єктів політичного процесу у вирішенні склад­них проблем.

Загалом кількість і якість характеристики політичних технологій постійно змінюються, тому їх застосування є проблемою морального вибору політика, його штабу і фа­хівців, що їх обслуговують. Знання політичних техноло­гій, методики, способів їх конструювання і використання допомагає досягненню передбаченого результату, визна­чає здатність прогнозувати, «читати ходи» політичних су­перників, ефективно протидіяти їм.

Запитання. Завдання

1. Розкрийте суть та особливості політичних технологій. Встано­віть взаємозалежність між ними і політичним маніпулюванням.

2. З'ясуйте відмінність між поняттями «техніка» і «технологія».

3. У чому полягає відмінність між «білими», «сірими» та «чорними» тех­нологіями здійснення політичної влади? Наведіть відомі вам приклади.

4. Охарактеризуйте особливості застосування політичних техно­логій під час виборчих кампаній 2004—2007 pp. в Україні.

5. Проаналізуйте специфічні чинники застосування політичних технологій у вашому регіоні в період виборчих кампаній.

6. Наведіть приклади актуальних, на ваш погляд, рекламних полі­тичних технологій.

7. Розкрийте суть технології паралельного позиціонування, дайте оцінку його ефективності в сучасних умовах політичного розвитку.

8. Чи існує, на вашу думку, зв'язок між застосуванням «чорних» полі­тичних технологій і станом політичної культури та свідомості громадян?

9. Розкрийте причину появи політичних технологій.

10. Як проявляється зв'язок політичних технологій із еволюцією виборчого процесу?

11. Розкрийте сутність технології політичної маніпуляції.

12. Охарактеризуйте особливості політичних технологій під час ви­борчих кампаній.

Література

Власенко О.Пропонуємо виборчі технології: (Лабораторія су­часних виборчих технологій при Фонді сприяння місц. самоврядуван­ню в Україні) // Уряд, кур'єр. — 1997. — 11 груд.

Войтенко В. П.Виборчі технології у дзеркалі математики / Ін-т відкритої політики. — К., 1999.

Геслі В.Чинники впливу на голосування українських виборців // Політична думка. — 2000. — № 3.

Паблік рілейшнз (ПР) у політичній сфері 197

Головатий М.Мистецтво здобувати владу // Політичний мене­джмент. — 2003. — № 1.

Дем'яненко М.Вибори і новітні інформаційні технології (Інформа­тизація виборчих процесів) // Голос України. — 2001. — 28 лют.

Динес В., Николаев А.Административные технологии в регио­нальных избирательных кампаниях: [Региональные выборы в России в 2000 г.] // Власть. — 2000. — № 9.

Лісничий В. В., Грищенко В. О.та ін. Сучасний виборчий PR: Навч. посіб.— Севєродонецьк, 2001.— 480 с.

Нальотов А.Виборчі технології як чинник впливу на масову свідо­мість // Політичний менеджмент. — 2008. — № 2 (29).

Универсальныеизбирательные технологии и страновая специ­фика: опыт российских политических консультантов. — М., 2004.

2.2. Паблік рілейшнз (ПР) у політичній сфері

Утвердження у суспільстві атмосфери взаєморозумін­ня, взаємодовіри, співробітництва є основою ефективної політики, стабільності і прогресу в країні. Для цього грома­дяни повинні знати про різні аспекти її життя, проблеми і перспективи, бути залученими у вирішення актуальних питань. Така соціальна практика виникла і набула поши­рення з розвитком ринкової економіки, громадянського суспільства і його інститутів, конкурентності в політиці. Головна її стратегія полягає в налагодженні на основі ви­користання соціально-технологічних та інформаційно-психологічних засобів, інструментів формування гро­мадської думки, взаємовигідних діалогічних комунікацій, досягнення політичного результату на основі довіри, кон­структивної взаємодії, політичного партнерства.

ПР як сфера професійної діяльності

Зародження паблік рілейшнз (ПР) пов'язано із со­ціально-політичною практикою СІЛА. їх як систему засо­бів переконання американців у законності певної точки зору почали використовувати у 70-ті роки XVIII ст. під час боротьби за незалежність від Англії. А термін «паблік рі­лейшнз» вперше використав третій президент США Томас Джефферсон (1743—1826) у Сьомому щорічному посланні До Конгресу 27 жовтня 1807 року. Розмірковуючи над про-

]_98 Прикладні політичні технології

блемою використання коштів для досягнення намічених цілей з огляду на війну, він наголосив, що можуть бути й інші, крім уже визнаних, цілі, які намітить влада. До них, зауважив президент, має бути привернута увага Конгресу за незмінності «наших паблік рілейшнз».

Широкого розвитку ПР набули на початку XX ст., коли у США гостро критикували відомого підприємця, президента корпорації «Стандарт ойл» Джона-Дейвісона Рокфеллера (1839—1937) за ігнорування суспільних інте­ресів, утиск працівників. Тоді Рокфеллер запросив журна­ліста Айві Лі, і той, вивчивши настрої шахтарів, розробив план дій щодо розв'язання проблеми. З часом ця детально продумана й уміло організована робота принесла бажані результати, а в 1918 р. у «Стандарт ойл» було створено від­діл суспільних відносин для впливу на громадську думку. Відтоді у діловій сфері країни почала формуватися система корпоративних ПР.

Активний розвиток практики стимулював наукове її осмислення, розробку теоретичних і методичних основ функціонування ПР з урахуванням набутого досвіду, на основі аналізу різноманітних практичних прийомів фор­мування громадської думки. Уперше ця проблематика си­стемно була представлена в опублікованій у 1922 р. кни­зі американського журналіста Волтера Ліпмана (1889— 1974) «Public Opinion» («Громадська думка»).

Фундатором систематизованої теорії і практики ПР вважають Едварда Бернауза (1892—1995). У 1923 р. він видав книгу «Crystallizing Public Opinion» («Кристалізую-чи громадську думку») з викладом свого бачення суті, мо­жливостей і завдань ПР. У ній наголошувалося на відмін­ностях між ПР, пропагандою і рекламою, а також важли­вості етичних принципів у роботі з громадською думкою.

Згодом ПР набули в СІЛА, а також інших країнах ши­рокого розвитку. Натепер ця індустрія існує в усьому світі та відіграє важливу роль у житті суспільства. Участь фа­хівців ПР у ситуаціях, перебіг, вирішення яких залежать від громадської думки, настрою, намірів партнерів, забез­печує прямий політичний, економічний ефект.

Сутність і принципи ПР

Паблік рілейшнз є наукою і мистецтвом досягнення гармонії в суспільстві, в т. ч. політичної, за допомогою вза­єморозуміння. Ефективне їх використання сприяє поліп-

Паблік рілейшнз (ПР) у політичній сфері 199

шенню відносин між суб'єктами соціального середовища, цілеспрямованому створенню їх «громадського обличчя», розширенню сфери впливу, поліпшенню контактів між по­літичними гравцями, фірмами (організаціями), виявлен­ню джерел можливих конфліктів та їх подолання.

Паблік (англ. public — публічний, суспільний) рілейшнз (англ. rela­tion — відношення, зв'язок) — різновид соціально-психологічного (політичного) менеджменту, в якому на основі точної і вичерпної інформації, отриманої внаслідок аналізу тенденцій політичного, соціально-економічного розвитку країни (регіону, галузей еконо­міки, сфер діяльності, організацій та ін.), дотримання етичних норм і громадських інтересів планомірно реалізують соціально-техно­логічні заходи, спрямовані на встановлення усвідомлених, гармо­нійних і взаємовигідних зв'язків між суб'єктами соціальної діяль­ності, між ними і громадськістю (її групами), владою, задля впливу на громадську думку та прийняття рішень у процесі соціального (політичного) управління.

Предметом уваги ПР є суспільні (в т. ч. політичні) про­цеси і відносини, а ПР-діяльність є засобом впливу на них задля діалогу між ланками суспільства з метою досягнен­ня громадянського, політичного консенсусу. У широкому розумінні ПР є частиною комунікаційної практики суб'єк­та політики, економіки, інших видів соціальної практики, покликаної сприяти досягненню їх стратегічної мети.

ПР — мистецтво переконувати людей, впливати на їхню думку, підтримувати готовність до необхідних змін, долати кризові ситуації. Без такої діяльності неможливі політична практика, ефективне управління у будь-якій сфері діяльності, соціальне управління, бізнес, адже реалі­зація соціальних проектів, ідей починається із зацікавлен­ня ними людини, спільноти, фірми (організації), упра­влінських органів тощо. Фахівці ПР допомагають політи­кам, управлінцям, бізнесменам взаємодіяти із соціальним середовищем, знаходити розуміння в суспільстві, ухвалю­вати державні рішення, які не викликають спротиву насе­лення. Ця діяльність повинна бути безперервною, планова­ною, орієнтуватися не лише на існуючих, а й на майбутніх партнерів, використовувати соціально-психологічні мето­ди впливу.

Головним об'єктом впливу ПР-діяльності є громадсь­кість — сформована у зв'язку з певними політичними, економічними, соціальними обставинами спільнота людей (специфічна її частина, індивіди), яка усвідомлює ці обста­вини та однаково реагує на них. Робота з громадською дум­кою дає змогу політичним гравцям, керівникам, менедже­рам фірм (організацій) цілеспрямовано збільшувати свою

200 Прикладні політичні технології

популярність, здобувати перевагу над конкурентами, реа­лізовувати свої ідеї, проекти.

Теорія і соціальна практика ПР побудовані за такими теоретико-методологічними принципами:

а) демократичності. Діяльність із ПР можлива лише в
умовах демократії, реальних громадянських прав людини,
вільного функціонування політичних, економічних та ін­
ших соціальних інститутів, можливості суб'єктів суспіль­
них відносин реалізовувати свої права, у т. ч. і шляхом
громадянської ініціативи, на основі економічної, політич­
ної і духовної свободи;

б) альтернативності. Він випливає з демократичної суті
ПР, адже багатосуб'єктність суспільних відносин поро­
джує невичерпність управлінських альтернатив щодо фор­
мування мети, вибору партнерів спільної діяльності, вико­
ристання різноманітних технологій тощо;

в) громадянського консенсусу. Осмислюючи супереч­
ності, навіть вступаючи в зону конфліктів і прогнозуючи
їх, ПР-фахівці, ПР-структури прагнуть до обопільної зго­
ди, взаємоприйнятних умов заради досягнення консенсусу
в суспільстві, спільноті. Це потребує від ПР урахування ін­
тересів усіх сторін;

г) технологічності. Як фахова діяльність ПР сформува­
лися у процесі становлення і систематизації різних форм,
методів, способів і процедур налагодження соціальних
контактів. Тому інструментарій ПР може бути використа­
ний у різних, в т. ч. політичних, ситуаціях і гарантувати
запланований результат.

Принципи ПР повинні розвивати політичний плюра­лізм, довіру громадян до політики і громадської роботи, політичну конкуренцію, професійне ставлення до соціаль­но значущої діяльності. Без адекватної їх реалізації у си­стемі соціальних відносин сучасний демократичний розви­ток стає неможливим.

Особливості реалізації можливостей ПР

Паблік рілейшнз має багато спільного з діяльністю в соціогуманітарній сфері, оскільки вона спрямована на сві­домість, психічне буття індивідів, груп, масових спільнот. Найхарактернішою ознакою ПР є пошук того, що відкри­ває можливість для відвертого діалогу, взаєморозуміння на основі узгодження корінних інтересів, соціального ком­промісу, творення блага для всіх. Взаємодіючи із журналі-

Паблік рілейшнз (ПР) у політичній сфері 201

етикою, рекламою, інформаційно-комунікативними тех­нологіями, ПР запозичують певні методи і засоби. Однак вони не можуть і не повинні цілком переймати їх, оскіль­ки є самодостатньою фаховою діяльністю.

Суттєвою ознакою ПР вважають відсутність ідеологіч­ного спрямування, орієнтацію на загальні, суспільні інте­реси. Оскільки вони впливають на громадську думку, ухва­лення різними соціальними (політичними) інститутами рі­шень, то є елементом системи соціального (політичного) управління, засобом його здійснення. Завдання ПР поля­гають у поглибленому впливі на громадську думку, форму­ванні в ній певного ставлення до актуальних проблем, сприянні змінам у свідомості людей, прийнятті на цій ос­нові необхідних політичних рішень.

Реалізація можливостей ПР має сенс лише за умови досягнення кінцевого результату. Тому в будь-яких акці­ях, розрахованих на широку громадськість, необхідно ре­тельно вивчати, аналізувати стан масової свідомості, ці­леспрямовано готувати людей до сприйняття пропонова­них їм змін, цінностей. Однак ставлення до громадськості лише як до об'єкта впливу обмежує можливості сторін, які взаємодіють у сприйнятті одна одної. Тому громадськість потрібно не просто інформувати, а й вивчати з використан­ням методів соціальних наук. Тільки на такій основі слід планувати заходи ПР. За словами Е. Бернауза, бажаної зміни соціальних (політичних) установок і поведінки гро­мадськості можна досягти завдяки стратегії кристаліза­ції суспільної думки — технологій, методів і прийомів, які забезпечують досягнення ключової в ПР мети (суспільної злагоди, громадянського, політичного консенсусу).

Усе це дає підстави розглядати ПР не як засіб простої ко­мунікації і передавання повідомлень об'єкту для взяття їх до відома і врахування у своїй діяльності, а й як засіб спілкуван­ня. За таких (суб'єкт-суб'єктних) відносин обидві сторони (учасники ПР-процесу), передавши й одержавши інформа­цію, стають взаємозалежними і взаємозацікавленими парт­нерами, а узгодження інтересів — їх внутрішньою потребою, імперативом спільного існування, досягнення успіху.

Загалом система ПР покликана забезпечити психоло­гічну готовність індивідів, різноманітних груп до певного сприйняття соціальних (політичних) цінностей, суб'єктів політичного, економічного життя, налаштовувати на від­повідні дії.

Для успішної ПР-діяльності необхідно знати переко­нання, інтереси, пріоритети, очікування, прагнення та ін-

202 Прикладні політичні технології

ші регулятори індивідуальної, групової, масової поведінки аудиторій, з якими їм доводиться працювати. Цим ПР ві­дрізняються від ірраціональної за своєю природою пропа­ганди — поширення, роз'яснення ідей, поглядів, знань; політичного релігійного впливу на маси. Будь-який ПР-проект повинен зосереджуватися на ціннісних орієнтирах аудиторій, адже сприйняття людьми подій, фактів, дій залежить не лише від особистих якостей, умов буття, а й від індивідуальних, групових цінностей, вірувань, думок, упереджень.

Безпосередня взаємодія в процесі ПР-діяльності відбу­вається завдяки комунікативному впливу на аудиторію. Конкретні зусилля ПР-фахівця як комунікатора поляга­ють у перетворенні інформації на такі образи, повідомлен­ня, які аудиторія максимально могла б сприйняти, заціка­витися ними, побачити їх значущість для себе.

Отже, завдяки цілеспрямованому, фахово вивіреному інформаційному впливу відбувається зміна свідомості ау­диторії, спонукання її до певних дій. Ці інформаційно-ко­мунікаційні технології у поєднанні із соціальним капіта­лом суспільства (його частини) відкривають значні мо­жливості впливу на громадську думку. Особливо це має значення в умовах глобалізації політики, економіки, со­ціальної сфери, уніфікації способу життя.

Функції ПР

Можливості паблік рілейшнз реалізують через їх функ­ції, завдяки яким ця соціальна практика здійснює своє призначення. Функціональну систему ПР утворюють уні­версальні та комунікаційно-організаційна функції.

Ефективне формування громадської думки, управлін­ня нею відбуваються шляхом реалізації таких основних універсальних функцій ПР:

а) контактна. Вона передбачає встановлення контакту
для приймання і передавання інформації, підтримання
взаємозв' язків;

б) пізнавальна. Реалізується вона через пізнання со­
ціальної реальності, інтересів, потреб, особливостей соці­
альної практики, реакції громадськості на її перебіг;

в) комунікативно-інформаційна. Ця функція полягає в
акумулюванні, систематизації, транслюванні інформації
з різноманітних сфер людської діяльності, забезпеченні
комунікативної взаємодії суб'єктів соціальних відносин;

Паблік рілейшнз (ПР) у політичній сфері 203

г) аналітична. Виявляється вона у зборі, систематиза­
ції, аналізі даних, отриманих за результатами опитувань,
референдумів, прес-конференцій та інших спеціальних
заходів;

ґ) інтеграційна. Суть її в узгодженні інтересів, потреб, зближенні намірів соціальних структур, забезпеченні ста­більності соціуму;

д) прикладна. На основі вивчення соціальної практики
ПР розробляють і реалізують цілеспрямовані проекти,
програми, кампанії заради досягнення суспільно значу­
щих цілей;

є) інноваційна. Досягнення результату завдяки узго­дженню соціальних потреб та інтересів вимагає не тільки уміння відстежувати, аналізувати їх, а й створювати, пропонувати і втілювати у життя ефективні моделі, систе­ми оптимального майбутнього;

є) регуляторна. Вона сприяє взаємодії людей, під час якої уточнюють (формують) мету, мотиви, орієнтири спільної діяльності. Завдяки цій функції підтримується зворотний зв'язок комунікатора й аудиторій;

ж) мобілізуюча. Використання можливостей, інстру­ментарію ПР спонукає індивідів, співтовариства, полі­тичні, соціально-економічні, громадські організації до пошуку необхідних ресурсів досягнення бажаних резуль­татів.

У такій системі функцій виявляються сутнісні особли­вості, суспільна роль, конструктивні можливості ПР як специфічної практики, одного з найважливіших інститу­тів демократичного суспільства.

Виконуючи комунікаційно-організаційну функцію у соціальному управлінні, ПР є засобом ефективних со­ціальних комунікацій, впливу на громадську думку, формування очікувань, стандартів поведінки суб'єктів соціуму.

ПР відіграють важливу роль у забезпеченні ефективної роботи політичної організації.

Діяльність будь-якої фірми (організації) спрямована на досягнення найвищої ефективності у виготовленні про­дукції, наданні послуг, реалізації різноманітних бізне­сових, соціальних, політичних проектів, формуванні кола своїх прихильників. Незалежно від конкретних показни­ків (прибуток, кількість членів партії, голосів на виборах тощо) домогтися цього можна завдяки вмілому мене­джменту і маркетингу за допомогою ПР.

204 Прикладні політичні технології

ПР у системі менеджменту

Сутність менеджменту полягає в цілеспрямованому впливі на діяльність співробітників організації для успіш­ного досягнення її цілей. Головним об'єктом менеджменту є персонал (лат. personalis — особистий) — особовий склад фірми (організації); група об'єднаних за професійною оз­накою осіб. Оскільки вплив на поведінку людей здійсню­ється на основі використання психологічних факторів, це надає неабиякої значущості комунікаціям. Важливу роль відіграють внутрішні комунікації, а також взаємозв'язок соціальних, економічних, політичних суб'єктів між собою із соціальним середовищем, що, як правило, здійснюється за такими напрямами:

1. Розроблення і реалізація стратегії (грец. strategia, від stratos — військо і ag5 — веду) фірми (організації) — узагальненої моделі дій, спрямованих на досягнення ус­піху завдяки максимальному використанню ресурсів і мо­жливостей. З цього погляду ПР є елементом стратегії, а всі ПР-програми, проекти, заходи підпорядковуються її го­ловній меті і функціональним, ситуативним цілям.

2. Формування корпоративної культури — сукупності правил, звичаїв, традицій, норм етики, сталої практики управління і взаємин, не закріплених законодавчо, але вкрай важливих для успішної діяльності. ПР-фахівці ма­ють підтримувати і розвивати таку корпоративну культу­ру, яка відповідала б місії та меті організації, суспільним уявленням про її соціальну роль, сприяла утвердженню в ній соціальної гармонії.

Корпоративна культура визначає унікальність фірми (організації), впливає на її стан. її основою є ціннісні уста­новки, яких дотримуються всі, хто до неї належить. Осо­бливе значення ці установки мають у період структурних перебудов. Складовими корпоративної культури є принци­пи, легенди, ритуали, обряди, свята організації, стереоти­пи поведінки, здатність менеджменту ефективно аналізу­вати стан справ, сприймати і впроваджувати зміни, позбу­ватися застарілих поглядів і соціальних зв'язків, традицій і звичаїв.

Зміст корпоративної культури передають також озна­ки (символи), які виявляються в структурі організації, ди­зайні приміщення, системі забезпечення потреб працівни­ків, регламентації робочого часу, динаміці звільнень, наявності неформальних угруповань, субкультури і харак­теру їх розвитку, специфічного жаргону.

Паблік рілейшнз (ПР) у політичній сфері 205

3. Здійснення внутріорганізаційних комунікацій —
двостороннього потоку інформації з використанням мов­
них, паралінгвальних (жести, міміка, рухи тіла, організа­
ція простору між учасниками тощо) засобів і зворотного
зв'язку, коли одна сторона одержує інформацію й одноча­
сно реагує на неї.

Суб'єктами спілкування є індивід, група, цільова або масова аудиторія, суспільство загалом, кожен з яких має специфічні мотиви, цілі. Зближення мотивів і цілей парт­нерів у спілкуванні є основою його оптимізації, головною умовою досягнення порозуміння і вироблення конструк­тивних, взаємоприйнятних результатів. Саме у зближенні позицій співрозмовників і полягає зміст спілкування. За­галом уся система ПР в менеджменті повинна забезпечити постійний обмін інформацією на всіх рівнях управління і спрямовуватися на формування єдиної команди.

4. Робота з персоналом. Суть її полягає в укомплекту­
ванні організації працівниками, їх розвитку, оцінюванні і
стимулюванні, формуванні високоефективних колекти­
вів, оперативному управлінні окремими працівниками та
їх групами.

Поиск по сайту: