Структура прикладної політології 19 страница

Таблиця 2.2 Інформація про респондента

Таблиця 2.3 Які з перелічених проблем найбільше турбують вас?

244 Прикладні політичні технології

Отримані дані опрацьовують, створюючи зведену та­блицю, в якій проблеми розташовують в ієрархічному по­рядку щодо їх актуальності для опитуваних. Водночас бе­руть до уваги різноманітні характеристики респондентів. Якщо, наприклад, кандидат у своїй виборчій кампанії найбільше сподівається на молоде покоління, роблять ви­бірку актуальних проблем для молоді. Адже ефективна ви­борча кампанія передбачає не лише відображення гострих проблем у передвиборних програмах, а й вироблення і ре­презентування найефективніших методів розв'язання іс­нуючих проблем. Важливо також знати або передбачити можливі підходи до розв'язання цих проблем основного суперника для того, щоб виробити ставлення до них, ско-ригувати за необхідності свої дії.

Технологія вибору основних гасел кампанії. Ця техно­логія спрямована на з'ясування за даними опитувань сус­пільної думки основних проблем, вирішення яких канди­дат, партія, блок ставлять у центр своєї виборчої кампанії. Ґрунтується вона на активному інформуванні виборців про позицію кандидата стосовно вирішення цих проблем, а та­кож про наявність у нього можливостей для цього.

За даними опитувань громадської думки складають ма­трицю, на одній осі якої фіксують значущість проблеми для населення (від найнижчого до найвищого ступеня зна­чущості); на іншій осі — позиції кандидата щодо їх розв'я­зання. Потім зосереджуються на одній чи кількох пробле­мах, які є найважливішими для електорату і більш доступ­ні для розв'язання кандидату, ніж його суперникам. З огляду на це формулюють основні гасла кампанії. Важли­во, щоб головна ідея була сформульована чітко, лаконічно, доступно. Наприклад, гасло одного з кандидатів «Підне­сення вітчизняного виробництва — реальність» підкрі­плювалося успішною роботою його підприємства, вселяло надію багатьом безробітним.

Технологія обліку частини електорату, який не визна­чився. За цією технологією прогнозування здійснюють стосовно кандидатів, які, за даними попередніх опиту­вань, мають шанси на обрання. Метою опитування є з'ясу­вання соціально-демографічних характеристик виборців, які визначилися зі своїми електоральними симпатіями, і тих, які ще не зробили свій вибір. Якщо, наприклад, елек-торат кандидата охоплював значний відсоток осіб старшо­го віку, а серед тих, хто ще не визначився, також була значна кількість людей цього віку, то йому пропорційно приплюсовувалися їх голоси. Побутує думка, що за такої

Виборчі технології 245

ситуації краще було б зосереджуватися не на соціально-де-мографічних групах, а на групах свідомості, але це усклад­нюється, а то й унеможливлюється дефіцитом часу на про­ведення глибинних досліджень у період завершення ви­борчої кампанії.

Технологія обліку «зрушень останньої хвилини». Ці зрушення пов'язані з соціально-психологічною особливі­стю громадської думки, яку описала Е. Ноель-Нойман у книзі «Спіраль мовчання». На її думку, спіраль мовчання полягає в тому, що більшість активно висловлює свою дум­ку, а меншість боязко мовчить, що створює враження од­ностайності поглядів усього населення. За таких умов на електоральну поведінку діє «страх перед ізоляцією», який змушує багатьох автоматично приєднуватися до більшо­сті, про думку якої можна дізнатися з опублікованих ре­зультатів опитувань. Представники ЗМІ звертають увагу на дані опитувань, які засвідчують лідерські позиції пев­ного кандидата, партії, завдяки чому їх програми, погля­ди* діяльність отримують широке висвітлення, що і забез­печує їм політичну рекламу.

Одним із наслідків «спіралі мовчання» є ефект «зру­шення останньої хвилини», коли деякі виборці змінюють свій вибір безпосередньо в день виборів. Як правило, ці зміни відбуваються на користь кандидатів, що мають, з по­гляду цих людей, найкращі шанси бути обраними. Подібні «зрушення», за твердженням Е. Ноель-Нойман, нерідко приносять кандидату (партії) додатково 3—4% голосів. Такий перебіг подій задіює ефект «фургона з оркестром», відповідно до якого збільшення чи зменшення кількості відданих за кандидата чи партію голосів відбувається пі­сля публікації результатів опитувань громадської думки, які засвідчують їх лідируючі позиції у виборчій боротьбі.

Для визначення величини «зрушень останньої хвили­ни» послуговуються інтегральними питаннями, відповідь на які дає змогу обчислювати кількість виборців, які, зби­раючись голосувати за «свого» кандидата, вважають, що реально переможе його опонент. Виявлені у такий спосіб голоси додавалися відповідним кандидатам.

Зважаючи на ефект «спіралі мовчання», у 1973 р. Хри­стиянсько-демократична партія (ХДС) Німеччини почала підготовку до парламентських виборів 1976 р. значно рані­ше від своїх конкурентів, передусім СДПН (Соціал-демо-кратичної партії Німеччини), щоб зміцнити позиції в сус­пільстві до того, як набере силу кампанія конкурентів. При цьому ХДС виявила максимальну публічну актив-

246 Прикладні політичні технології

ність, маючи за мету схилити на свій бік нестійке щодо електоральних симпатій населення і в останню хвилину змусити його надати перевагу її виборчій платформі.

Екзит-пол (опитування на виході). Цей вид опитування полягає у заповненні виборцями анкети про результати свого волевиявлення безпосередньо на виході з виборчої дільниці. Винайшли його в 60-ті роки XX ст. американсь­кі телевізійні канали, прагнучи мати максимально опера­тивну прогностичну інформацію про результати виборів. На перших порах методика його проведення істотно відріз­нялася від сучасної (підраховували бюлетені на обраних за спеціальною методикою дільницях). До опитування вибор­ців на виході з виборчих дільниць уперше вдалися в листо­паді 1967 року на виборах губернатора штату Кентуккі (США), а в 1968 р. — на праймеріз (вибори кандидатів від партій для виборів президента) в шести штатах США та на загальних виборах у двадцять одному штаті. В Україні опитування на виході вперше було здійснено у день парла­ментських виборів 29 березня 1998 року. Протягом остан­ніх 30-ти років екзит-поли трансформувалися із наукового експерименту в найефективніший засіб висвітлення вибо­рів на телебаченні та в пресі.

Екзит-пол виконує такі основні функції:

1) прогнозування результатів виборів одразу після за­кінчення голосування, до підбиття офіційних підсумків;

2) аналіз соціально-демографічних характеристик ви­борців, які взяли участь у голосуванні, а також особливо­стей електоратів партій, блоків, кандидатів;

3) забезпечення контролю за чесністю підрахунку голо­сів, що особливо актуально для країн, які перебувають у процесі демократизації.

Екзит-пол небезпідставно вважають найскладнішим видом опитування, оскільки він передбачає необхідність використання вибірки за виборчими дільницями у всіх ре­гіонах країни, у різних типах поселень — обласних цен­трах, невеликих містах і селах з таким розрахунком, щоб опитані виборці представляли весь електорат країни. На кожній дільниці слід визначати, скільки саме людей, з яким інтервалом і в який проміжок часу потрібно опитати.

Надзвичайна відповідальність організаторів екзит-по-лу зумовлена негайним оприлюдненням його результатів у прямому телеефірі, що унеможливлює виправлення ймо­вірних помилок. Однак, як свідчить досвід, за репрезента­тивної опитувальної мережі, належної кваліфікованості соціологів, постійного уточнення методики точність екзит-

Виборч і технології 247

полу може бути дуже високою, тобто похибка може не пе­ревищувати одного відсотка. Здебільшого помилки у прог­нозуванні пояснюють динамічною поведінкою виборців. Особливо це помітно у пострадянських державах, тран­сформація соціально-економічних, політичних систем яких супроводжуються набагато динамічнішою зміною по­літичних поглядів, ніж у країнах зі сталою політичною си­стемою. У зв'язку з цим структури, що займаються прог­нозами на виборах, перед оприлюдненням своїх висновків, як правило, перестраховують себе фразою: «Якщо б вибо­ри відбулися сьогодні...».

Основний вплив на електорат безпосередньо перед ви­борами здійснюється передусім завдяки використанню ор­ганізаційно-політичних та інформаційно-комунікативних технологій.

Технологія непрямого інформаційного впливу. Суть її полягає у використанні під час опитування прийому гри на вивчення своєрідного оцінювання респондентами рівня власної інформованості. З цією метою їм ставлять питання на зразок: «Чи знаєте Ви, що конкретний кандидат ніколи не працював на управлінських посадах і тому, природно, не відповідає за проблеми регіону (галузі та ін.)?» При цьо­му запитання «чи знаєте Ви...?» насправді має за мету по­інформувати «про це» громадськість. Тому вважається, що чим більше отримано негативних відповідей респон­дентів, тим ефективніше «спрацювала» методика. Вико­ристання серії подібних запитань дає змогу зафіксувати пряме збільшення кількості прихильників певного канди­дата. Для цього послуговуються спеціальними запитання­ми, ставлячи їх на початку і наприкінці інтерв'ю.

Технологія використання лідерів думок. Вона є своє­рідним породженням розробленої американськими соці­ологами П. Лазарсфельдом і Б. Берельсоном теорії двосту­пінчастого потоку комунікації (ДПК), основою якої є спо­стереження, що під час виборчих кампаній інтенсифікація діяльності засобів масової інформації (преси, телебачення, радіо) нерідко не приносила значущих результатів. Це під­штовхнуло дослідників до висновку, що на електорат впливає не одно-, а двоступінчаста система комунікації: інформація спочатку надходить до лідерів думок, а потім від них поширюється на решту населення. Такими можуть вважатися від третини до половини людей. Йдеться про Друзів, родичів, колег по роботі. Важливою характеристи­кою лідерів думок є їх набагато більший інтерес до ЗМІ, ніж у решти людей. Вони користуються більшою кількі-

248 Прикладні політичні технології

стю джерел інформації, особливо у галузі, де визнані ліде­рами думок. Переважно лідери думок і ті, на кого вони впливають, належать до одного соціально-економічного класу і віку.

Комунікативну культуру лідерів думок характеризу­ють такі особливості:

а) особлива зацікавленість у новинах, висока політич­
на активність;

б) часте й активне залучення до комунікативних кам­
паній;

в) активне використання статистичних, аналітичних
даних з метою інформування інших.

З урахуванням цього було вироблено соціологічну ви­борчу технологію, відповідно до якої лідери думок стають, як правило, об'єктом впливу під час виборів. Однак об'єк­тивно без спеціальних досліджень встановити, хто є ліде­ром думок, не завжди вдається.

Розроблені відповідні методики визначення лідерів ду­мок, які охоплюють такі методи:

1) самовизначення. Респонденти самі оцінюють як ча­сто вони впливають на інших людей. Цей метод залежить лише від їх об'єктивної оцінки;

2) соціометричний. В окремій групі проводять опиту­вання для визначення того, до кого найчастіше звертають­ся за порадою. Цей аналіз потребує значних коштів, тому не може охопити велику кількість електорату;

3) основних інформантів. Опитуються відібрані інфор­манти для визначення впливових людей у групі. Склад­ність методу полягає у тому, що інформанти можуть нада­ти недостовірну інформацію;

4) об'єктивний. Дослідник сам визначає лідерів думок, а потім перевіряє результати їх впливу. Це дає змогу оці­нити здатність людини впливати на інших.

Люди часто не довіряють не тільки ЗМІ, а й лідерам ду­мок, що актуалізує необхідність пошуку авторитетних і впливових для різних груп осіб з метою використання їх для посилення інформованості населення, його орієнтації відповідно до цілей виборчої кампанії. Прикладом засто­сування цієї технології може бути зустріч президента Ро­сійської Федерації В. Путіна з відомим письменником М. Дрюоном. Після повернення з Москви М. Дрюон дав ін­терв'ю газеті «Фігаро», в якому порівняв російського пре­зидента з Ш. де Гол лем, підкресливши, що за тихим голо­сом В. Путіна відчувається сталева воля, а почуття гумору в нього просто чудове. Друга зустріч відбулася в неофіцій-

Виборчі технології 249

gifi атмосфері у маєтку письменника (Франція, 2003). Телевізійний відеоряд зафіксував, як В. Путін і М. Дрюон частують хлібом коней і дружньо всміхаються один одно­му. Отже, авторитет всесвітньо відомого романіста додав авторитету В. Путіну у світі.

Технологія ефекту «фургона з оркестром». Так назива­ють здатність опублікованих результатів опитувань гро­мадської думки впливати на симпатії виборців.

Наприкінці XX ст. у США вважали, що оприлюднення результатів опитування сприяє набуттю електоральної сили за методом прискорення кандидатом, який виявився популярним на ранніх етапах кампанії, і навпаки. Зва­жаючи на це, нерідко штаби кандидатів замовляють засо­бам масової інформації відповідні опитування. Механізм дії цієї технології охарактеризував в одній зі своїх праць дослідник проблем масової комунікації Дж. Клеплер, на­вівши слова пересічного американця: «Мені було байдуже, але я прагнув голосувати за переможця».

Подальші дослідження соціологів і виборча практика засвідчили, наскільки складною є ця проблема. Амери­канський дослідник суспільної думки Л. Харріс зауважив, що якби ефект «фургона з оркестром» насправді існував, то опитування громадської думки завжди були б безпомил­ковими. Та це не так. Нерідко простежується зворотний ефект, спричинений роздратуванням виборців, які спосте­рігають «надто ефектну» кампанію когось із кандидатів. Зважаючи на це, дослідники дійшли висновку, що резуль­тат «фургона з ефектом» залежить від масштабів виборів. Під час загальнонаціональних кампаній на виборців має вплив настільки багато факторів, що дія цього ефекту ніве­люється. На виборах до місцевих органів, до парламенту ефект «фургона з оркестром», як правило, працює на ши­роковідомого виборцям кандидата, якщо він за електо­ральними симпатіями випереджає суперника. Ефектив­ність цієї технології значною мірою залежить від специфі­ки виборчої системи, рівня розвитку демократичних традицій, менталітету народу та ін.

Модифікацією цієї технології в Україні є активне пере­конання виборців голосувати за певну партію, яка є однією з лідерів, а не за партії, що не пройдуть в парламент або на­беруть малу кількість голосів.

Технологія створення історії виборів. Як свідчить електоральна практика країн із структурованою політич­ною системою, завдяки стабільним соціальним та іншим характеристикам електорат виявляє певний рівень стійко-

250 Прикладні політичні технології

сті при голосуванні. Тому раціональна підготовка партії, кандидатів до виборів передбачає знання докладної та ди­ференційованої інформації про те як, за кого і чому голосу­вали виборці. Для цього одразу після виборів організову­ють опитування громадської думки. На підставі регуляр­них досліджень створюють історію виборів у кожному виборчому окрузі, на його дільницях у населених пунктах. Однією з її форм є запропонована Дж. Геллапом «політич­на структурна схема».

Відповідно до цієї структурної схеми постійно збира­ють та акумулюють статистичну й опитувальну інформа­цію про перебіг і результати виборів у різних виборних округах за такими розділами: тип виборчої кампанії (вибо­ри президента чи до парламенту); географічні райони, у т. ч. тип поселень; соціально-демографічні ознаки елек-торату (стать, вік та ін.); рівень доходів населення; інші оз­наки (національність, освітній рівень та ін.).

Технологія створення портрета виборчого округу. Для ефективної організації виборчої кампанії необхідно створити портрет виборчого округу, який може склада­тися з таких елементів, як опис виконаних робіт депута­том попереднього скликання чи політичною партією пі­сля їх обрання; характеристика демографічного складу населення; специфіка зайнятості населення регіону; пе­релік і опис найгостріших проблем регіону; опис діючих у регіоні підприємств, політичних партій і профспілок; портрет функціонуючих засобів масової інформації; пе­релік і характеристика найзначиміших подій на терито­рії округу. Без інформації, отриманої за результатами соціологічних досліджень серед населення округу, не­можливо мати цілісну характеристику проблем у вибор­чому окрузі, а також динаміки суспільної думки, на­строїв електорату.

Технологія відстеження обіцянок кандидата (досьє). Намір політичної партії (блоку), президента балотуватися на другий термін актуалізує необхідність ретельного від­стеження виконання обіцянок, даних під час попередньої виборчої кампанії. Як свідчить досвід, навіть за найпро­дуктивнішої діяльності депутата невиконання ним одного чи кількох зобов'язань може звести нанівець наступну ви­борчу кампанію. Крім того, цим можуть ефективно скори­статися конкуренти.

Технології дискредитації конкурента. Використання цих технологій має на меті поставити під сумнів особистіс-

Виборч і технології 251

яі характеристики кандидата, підірвати до нього довіру виборців, використовуючи компромат, скандали.

У цих намаганнях зосереджуються на проблемах, до яких громадськість виявляє особливу чутливість, катего­ричне несприйняття тощо. Як правило, такими проблема­ми є зв'язки кандидата з тіньовим світом, хабарництво, економічні махінації, особисте здоров'я, позашлюбні зв'язки.

Для компрометації опонента використовують і його необережні висловлювання, чи заїкуватість, зафіксовані на відеоплівку зриви під час кризових ситуацій, нервову відповідь кореспонденту, навіть вирвані з контексту слова. Умілий тенденційний монтаж таких сюжетів може пред­ставити кандидата в дуже невигідній для нього іпостасі. Для дискредитації можуть бути використані також непо­рядні вчинки людей із близького оточення політика, чле­нів його родини.

Дискредитують опонентів не тільки шляхом використан­ня компроматів і скандалів, часто особливо ефективним у цьому сенсі є саботаж. З метою ослаблення позицій конку­рента іноді вдаються до послуг людей, які підкуповують гро­мадськість своїми барвистими розповідями по телебаченню, у газетних, журнальних інтерв'ю про неправомірні дії, жор­стокість, брутальність стосовно них. До цих технологій за­раховують використання чуток, які дають змогу скомпро­метувати опонента, залишившись у тіні. Французький дос­лідник Ж.-Н. Капферер назвав цей метод «веденням подвійної гри». Для чуток не потрібні аргументи, будучи вміло запущеними, вони миттєво проникають у свідомість багатьох людей. Чутки є масовим явищем міжособистісного обміну спотвореною, емоційно забарвленою інформацією. Механізм дезінформації за допомогою чуток покликаний створити в об'єкта впливу певну довіру. Це досягається пере­дусім емоційними засобами: створенням ілюзії відображен­ня інтересів та очікувань конкретної аудиторії, групи, про­шарку; намаганням вразити спільноту сенсацією, посилаю­чись на відомі раніше дані та факти.

Попри аморальність спрямованих на дискредитацію опонента технологій, вони виконують також корисні Функції, будучи своєрідними стримуючими чинниками в особистій поведінці кандидатів.

Технології, які впливають на підсвідомість людини. За твердженнями психологів, тільки 3% діяльності людини контролює свідомість, решту — підсвідомість. До техноло­гій впливу на підсвідомість людини зараховують нейролін-

252 Прикладні політичні технології

гвістичне програмування (НЛП) та еріксоніанський (при­хований) гіпноз.

1. Нейролінгвістичне програмування (НЛП). Започат­кували його як систему лікування хворих, та невдовзі воно привернуло увагу спецслужб, бізнесменів, політиків, імід-жмейкерів і фахівців із реклами, які дійшли висновку, що принципи нейролінгвістичного програмування придатні для забезпечення ефективної комунікації, оскільки дають змогу сподобатися людині, знайти з нею спільну мову, пе­реконати співбесідника. Пізніше цю методику почали ви­користовувати з метою впливу на великі маси людей.

Базова теза НЛП полягає в тому, що все побачене та по­чуте людина сприймає на свідомому і підсвідомому рівнях. Це сприйняття є абсолютно різним і часто навіть проти­лежним за своєю суттю. Адже кожне слово містить не тільки певний зміст, а й викликає емоційну реакцію люди­ни, яка спричинює відповідні фізичні дії. Це означає, що, використовуючи ретельно підібрані слова, можна програ­мувати людину на певну поведінку. Фахівці з НЛП ствер­джують, що мозок людини є потужним біокомп'ютером, який виконує закладену в нього програму. Матеріалом цих програм є слова, звуки, запахи, тобто все, що доносить людині інформацію про навколишній світ.

Такі дії ще не означають, що можна легко маніпулюва­ти масами, адже одне й те саме слово викликає у різних людей різні реакції, а емоції людини залежать від її особи­стого досвіду, пов'язаного з конкретним словом. Прикла­дом може бути реакція людини на слово «перебудова», яке виражає своїм змістом процес реформування колишнього радянського суспільства. Якщо завдяки цьому процесу людина змогла реалізувати свої можливості й інтереси, то слово викликатиме у неї позитивні емоції. Однак якщо на цьому етапі сталося суттєве погіршення життя, зазнали краху плани, тоді слово «перебудова» асоціюватиметься у її свідомості з негативними процесами. Отже, ефектив­ність НЛП залежатиме від того, наскільки глибоко і все­бічно знає фахівець особливості буття конкретної людини, соціальної групи, регіону і наскільки вміло він підібрав слова, здатні збудити необхідну емоційну реакцію.

НЛП-технології є досить ефективними, якщо ними по­слуговується кваліфікований спеціаліст для лікування, спілкування з конкретною людиною. Значно менші їх мо­жливості щодо впливу на масову свідомість, оскільки необхідно підбирати універсальний набір слів, які мають

Виборчі технології 253

викликати приблизно однакові реакції у більшості людей. Однак за вдалого збігу всіх чинників завдяки НЛП-техно-логіям можна надзвичайно ефективно облагородити або обпаплюжити образ політика чи політичної сили.

Головна перевага нейролінгвістичного програмування полягає в тому, що людині не нав'язують певної думки, а лише створюють інформаційний контекст, за якого вона неминуче доходить цієї думки. Відтак має її за власну і ка­тегорично захищає на свідомому рівні. Змінити позицію можна також лише за допомогою НЛП. Крім того, слід мати на увазі, що на свідомому рівні людина сприймає сло­ва саме в тому значенні, яке закладено в текст чи промову. У підсвідомості зашифрована, наприклад, у словах про­мовця критика викликає негативні емоції, які пов'язу­ються з його особою. Проте якщо в його виступах перева­жають слова з позитивним емоційним забарвленням, на­приклад гасло «Обирай майбутнє!», то у підсвідомості він асоціюватиметься з хорошим майбутнім за умови, що вся виборча кампанія орієнтуватиметься на стимулювання оп­тимістичних, комерційних емоцій. У зв'язку з цим непри­пустимим є використання у виступах, текстах таких слів, як «трагедія», «геноцид», «зубожіння», «розкрадання», «вимирання», оскільки вони викликають негативні емо­ції. Наприклад, гасло «Я йду на вибори, щоб відвернути катастрофу» на підсвідомому рівні фіксує асоціацію: «кан­дидат — катастрофа».

Передвиборна кампанія колишнього Президента Укра­їни Л. Кучми в 1999 р. була побудована за дуже простою, але досить ефективною схемою: образ президента мав пов'язуватися у підсвідомості виборців із виключно пози­тивними явищами та світлим майбутнім. Він дуже мало критикував конкурентів (принаймні це не оприлюднюва­ли), зате безперервно щось поліпшував, відкривав, дару­вав, дедалі більше викликаючи на підсвідомому рівні по­зитивні емоції. Якщо більшість конкурентів акцентувала увагу на власній персоні, то телеролики Л. Кучми були по­будовані за схемою: спочатку сюжет, що викликає пози­тивні емоції в глядача, а після нього — образ Кучми. Най-показовіший у цьому плані ролик, де батьки дивляться те­левізор і слухають повідомлення про вбитих і поранених на війні, а в цей час син-солдат повертається додому. Дуже зворушлива картина. І саме в момент емоційного піку на задньому плані на мить з'являється обличчя Кучми, а го­лос диктора промовляє: «У нас немає війни». У підсвідомо-

254Прикладні політичні технології

сті закріплюється теза: наші діти живі й здорові, тому що Президент — Кучма.

Нейролінгвістичне програмування передбачає викори­стання потенціалу сотень технологій, кількість яких по­стійно збільшується, адже можливості підсвідомості лю­дини невичерпні. Вдало задіяне НЛП дає стійкий трива­лий ефект, оскільки людина вважає навіяні їй думки власними. НЛП легко впливає на підсвідомість людини, оскільки послуговується її мовою. Ефективність нейролін­гвістики прямо пропорційна рівню професіоналізму фахів­ця, якому необхідно не тільки мати знання з психології, добре володіти лексикою, відчувати слово, а й бути твор­чою особистістю. Загалом нейролінгвістичне програмуван­ня є процесом надзвичайно творчим. Теорія дає фахівцю лише базові знання, на підставі яких він створює й реалі­зує власну конкретну для кожної ситуації програму.

2. Еріксоніанський (прихований) гіпноз. Відрізняється від НЛП еріксоніанський гіпноз за методологією і за ефек­том. Як відомо, для впливу на підсвідомість людини необхідно подолати бар'єр її свідомого рівня. НЛП робить це делікатно, тонко, пристосовуючись до мови підсвідомості. Методика еріксоніанського гіпнозу зорієнтована на те, щоб за допомогою спеціальних прийомів на певний час «приспа­ти» свідомість людини, а відтак зробити її відкритою для ін­струкцій. Вона ґрунтується на тому, що людина входить у транс, коли глибоко зосереджується на чомусь, і відключа­ється від дійсності. її можна ввести в транс штучно за допо­могою багатьох прийомів, суть яких полягає у переванта­женні інформаційних зорового, слухового та чуттєвого кана­лів. Чим більше каналів інформації завантажено, тим легше людина піддається навіюванню. Цей механізм використову­ють шахраї, які оббирають людей у багатолюдних місцях із постійним шумовим тлом. Як правило, працюють колектив­но. Слуховий канал вони завантажують потоком своїх реплік, вигуків; зоровий — поглядом в очі, яскравим контрастним одягом; кінестетичний — постійними доторками. Під таким інформаційним тиском неминучим стає глибокий гіпнотич­ний транс людини-об'єкта, на який він спрямований.

Одним із найефективніших механізмів наведення трансу на велику аудиторію є використання ритмічної му­зики і миготіння світла. За таких умов накладений на ритм текст транслюється безпосередньо в підсвідомість. Тому людина легко запам'ятовує мотиви й слова шлягерів, чим зумовлена їх висока ефективність у боротьбі за симпа­тії електорату передвиборних концертних турне популяр­них виконавців.

Виборчі технології 255

Потужним гіпнотизером є телевізор, який одночасно завантажує зоровий і слуховий канали. За таких умов сві­домість, як правило, не помічає на задньому плані спе­ціально задуманої телекартинки, а підсвідомість обов'яз­ково її зафіксує.

Особливість еріксоніанського гіпнозу полягає в тому, що сприйнята у стані трансу інформація не викликає сум­нівів і запам'ятовується надовго. На цьому принципі побу­дований один із методів вивчення іноземних мов. Загіпно­тизувати глядача може і кольорова точка на телеекрані, яка ритмічно блимає, забезпечуючи транслювання слів прямо в підсвідомість.

Технології, які проникають у підсвідомість людини, значно ефективніші за традиційний PR. Тому методами психологічної війни активно послуговуються у політиці, особливо в боротьбі за електорат. Звуженню сфери засто­сування таких технологій може сприяти поінформованість громадян про них, що зменшить відсоток осіб, піддатли­вих їх впливу.

Запитання. Завдання

1. Вкажіть, які засоби впливу використовують у виборчих техно­логіях.

2. Розкрийте суть і значення дослідницьких технологій.

3. Для кожної з п'яти моделей виборчих технологій знайдіть відо­мий приклад з практики виборчих кампаній в Україні.

4. На основі досліджень, проведених в Україні, визначте «цільові групи» кількох відомих партій.

5. Проаналізуйте останні виборчі кампанії одного рівня в Україні та Росії, вкажіть схожі та відмінні ознаки.

6. Назвіть відомі передвиборні акції, під час яких було застосова­но «сірі» технології.

7. Проаналізуйте типи виборчих систем і обгрунтуйте вибір тієї чи іншої системи для певної країни на визначеному етапі її розвитку.

Поиск по сайту: