Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Соціальний захист населення



Соціальний захист населення включає заходи, спрямовані на за­хист громадян країни від економічної та соціальної деградації не тільки через безробіття, а й у разі втрати або різкого скорочення до­ходів у результаті захворювань, виробничої травми, інвалідності, похилого віку тощо. Витрати на соціальний захист населення, зви­чайно, залежать від можливостей економіки. В країнах з розвиненою ринковою економікою склалася потрійна система фінансування со­ціальних програм, суб'єктами якої є держава, роботодавці й одержу­вачі соціальних виплат.

Соціальний захист — це державна підтримка тих верств населен­ня, які можуть зазнавати негативного впливу ринкових процесів, з метою забезпечення відповідного життєвого рівня, тобто заходи, що включають подання правової, фінансової, матеріальної допомоги окремим громадянам (найуразливішим верствам населення), а та­кож створення соціальних гарантій для економічно активної части­ни населення; комплекс законодавчо закріплених гарантій, що про­тидіють дестабілізуючим життєвим чинникам (інфляції, спаду ви­робництва, економічній кризі, безробіттю тощо).

Система соціальних гарантій передбачає надання соціально важ­ливих благ і послуг громадянам без урахування їх трудового внеску і визначення потреби (безплатні освіта, лікування тощо). Мінімальний рівень цих гарантій залежить від конкретних історичних умов, а та­кож можливостей суспільства. До соціальних гарантій належать та­кож соціальні пільги, тобто соціальні гарантії окремим категоріям на­селення. Ця форма соціального захисту також характеризується уні­версальністю надання соціальних благ і послуг у межах певної соці-ально-демографічної групи населення (ветерани війни, інваліди та ін.) і забезпеченням за рахунок податкової бюджетної системи держави.

У структурі системи соціального захисту населення можна виок­ремити такі основні елементи: пенсійне страхування, страхування у зв'язку з хворобою, страхування у зв'язку з травмою на роботі, стра­хування у зв'язку з професійними захворюваннями, страхування у зв'язку з втратою годувальника, страхування безробіття, захист ма­теринства, гарантія мінімального доходу, соціальна допомога. Зви­чайно, всі ці елементи охоплені соціальною політикою держави та державним фінансуванням різною мірою. Соціальну політику дер­жави слід будувати на трьох рівнях з урахуванням економічного ста­новища в країні, джерел фінансування і можливостей регіонів.


Перший рівень соціальної політики держави — соціальна допомо­га, яка гарантує громадянам прожитковий мінімум і можливість психофізичного виживання. Другий рівень — соціальне забезпечення, що гарантує нормальний рівень існування людини (відшкодування втрат регулярного доходу, компенсація додаткових витрат у зв'язку з інфляцією, запобігання причинам, що призводять до втрати регу­лярного прибутку, тощо). Третій рівень — соціальні послуги, які за­безпечують трудову активність, участь у громадському житті (про­грами професійної перекваліфікації, створення додаткових робочих місць тощо). Такий підхід передбачає зміну соціальних функцій дер­жави. З одного боку, вона повинна створювати умови для того, щоб населення було здатне власними силами вирішувати більшість соці­альних проблем, з іншого — подавати певну допомогу громадянам та їх родинам, якщо вони з різних причин не можуть власними сила­ми підтримувати необхідний мінімальний життєвий рівень. Це пот­ребує нових підходів до соціального захисту населення. Слід врахо­вувати, що економіка соціального захисту ще недостатньо ефектив­на навіть у високорозвинених країнах. Що стосується України, то в ній економіка соціального захисту населення перебуває на початко­вій стадії розвитку. Невідкладними заходами з реформування систе­ми соціального захисту є впровадження механізмів адресної допомо­ги найнезахищенішим верствам населення з одночасною поступо­вою ліквідацією практики подання її через дотації та пільги всім ка­тегоріям населення незалежно від рівня їх доходів.

Контрольні питання

1. У чому полягає мета державного розподілу і перерозподілу рин­
кових доходів?

2. Що таке дефлятор і для чого він використовується?

3. Які складові валового внутрішнього продукту?

4. Як розраховується національний доход?

5. Що слід розуміти під терміном "межа малозабезпеченості"?

6. Чим відрізняються бідність і зубожіння?

7. Яка основна функція межі малозабезпеченості?

8. Для чого розраховується коефіцієнт Джині і що він характеризує?

9. Назвіть та охарактеризуйте основні форми соціального страху­
вання.


 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.