Доходи домогосподарств

Для визначення економічного становища домогосподарства найчастіше застосовують два поняття: дохід і майно (багатство) (табл. 9).

Дохід домогосподарства— це загальна сума грошей, яку отрима­ла особа або родина протягом певного періоду (як правило, за рік). Дохід складається із заробітної плати та інших трудових доходів, до-

Таблиця 9 Дохід і майно домогосподарства

ходів від власності, у тому числі ренти, процентів, дивідендів, а також із трансфертних платежів, зокрема соціальної допомоги мало­забезпеченим або допомоги у зв'язку з безробіттям.

Майно— це чиста вартість активів, якими домогосподарство во­лодіє на певний момент часу. Майно — це нагромадження грошей, а дохід — потік грошей упродовж певного періоду. До майна домогос­подарства належать матеріальні об'єкти — будинки, автомобілі, ін­ші споживчі блага тривалого користування, земля, а також фінансо­ві ресурси — готівка, ощадні рахунки, акції, облігації тощо. Складо­ві майна називають активами, а зобов'язання, тобто борги, — паси­вами. Різниця між сумою активів і сумою пасивів на певний момент часу називається власним капіталом або майном на певний період часу.

Дохід домогосподарства розглядається у цьому разі через тео­рію цін. Заробітна плата є ціною праці, рента — ціною землі, а про­цент — ціною капіталу. Для більшості населення розвинених країн заробітна плата є основним джерелом існування і становить, як пра­вило, від 2/3 до 3/4 національного доходу.

Заробітна плата— це сума грошей, що сплачується найманому працівнику за використання його праці. Основним фактором, що впливає на рівень заробітної плати, є ефективність використання трудових ресурсів, яка вимірюється показником "продуктивність праці" (або трудомісткістю).

Продуктивність праці — це відношення кількості виробленої продукції до кількості праці, що використали на виробництво цієї продукції. Трудомісткість — це кількість праці, використаної на ви­робництво одиниці продукції в одиницю часу. В свою чергу, на про­дуктивність праці впливає ефективність використання інших вироб­ничих ресурсів, тобто фондовіддача і матеріаловіддача.

Ціну праці також визначає її якість, що залежить від фізичних і ро­зумових здібностей, освітнього і професійного рівня, виробничого досвіду тих, хто зайнятий у виробництві. Існують також чинники, які не мають вартісного виміру, але відіграють важливу роль, наприк­лад, моральні цінності, соціально-психологічний клімат у колективі.

На формування рівня заробітної плати впливає рівень конкурен­ції на ринку праці. В умовах досконалої конкуренції ціна праці не за­лежить від того, в якій фірмі трудяться працівники, оскільки всі во­ни отримують однакову заробітну плату, що сприймається фірмою як заздалегідь задана величина. Рівень оплати праці в умовах доско­налої конкуренції максимальний.

Профспілки мають велике значення на ринку праці. Їх мета—мак-симізація заробітної плати, поліпшення умов праці й отримання пра­цівником додаткових виплат і пільг. На конкурентному ринку праці профспілки діють у такий спосіб, щоб або збільшити попит на працю, або обмежити пропозицію праці. Підвищення попиту на працю дося­гається за допомогою реклами, політичного лобіювання, а також збільшенням ефективності та якості праці, зокрема у результаті робо­ти гуртків контролю якості, завдання яких — знайти можливості під­вищення продуктивності праці, кращого використання машин та об­ладнання, економії сировини і поліпшення якості продукції.

Обмеження пропозиції праці може бути наслідком діяльності профспілок із включення певної спеціальності до списку ліцензова­них професій, досягатися за рахунок скорочення робочого тижня, заборони або зменшення обсягу надурочних робіт, зниження пенсій­ного віку, обмеження дитячої або жіночої праці, стримування імміг­рації іноземних працівників. Якщо профспілка має монопольну вла­ду на ринку, вона прагнутиме обмежити пропозицію праці, щоб під­вищити рівень зарплати, але це зустрічається рідко. Про роль проф­спілок свідчить той факт, що заробітна плата членів профспілок у розвинених країнах, як правило, вища, ніж у тих, хто не бере участі у профспілковому русі. Середній рівень заробітної плати відрізня­ється також у різних галузях та у працівників різних професій. 186

В основі пропозиції праці домогосподарством лежить проблема ви­бору між працею та відпочинком. Праця не є метою для людини, пра­ця — засіб отримання доходу для задоволення потреб індивіда. Тобто людина повинна прийняти рішення, потрібен їй дохід від праці чи ні.

Фактично розподіляти доводиться такий рідкісний ресурс, як час, що має природні межі. Людина не може витрачати на працю 24 го­дини на добу, оскільки частина дня потрібна їй для відпочинку, щоб відтворити здатність до праці. Ціною відмови від відпочинку і буде заробітна плата, або, іншими словами, ціна одиниці часу праці, пом­ножена на кількість робочих годин. Із зростанням заробітної плати зростає бажання працювати більше. Але це бажання обмежене, бо людина змушена відмовлятися від відпочинку. Із зростанням заро­бітної плати збільшується ціна відпочинку. Тому рано або пізно нас­тає такий момент, коли збільшення заробітної плати призводить не до збільшення, а до скорочення робочого часу. При цьому не слід розглядати вільний час як байдикування. Як правило, у цей час ба­гато людей підвищують свій культурний рівень, зміцнюють здо­ров'я, виховують дітей тощо.

Домогосподарства можуть використати весь отриманий дохід на споживання, а можуть заощадити частину коштів:

І = C + S,

де I — дохід домогосподарства; C — поточне споживання; S — за­ощадження.

Заощадження скорочує поточне споживання на величину майбут­нього споживання. Тобто індивід, заощаджуючи, відмовляється від поточного споживання з метою збільшення його в майбутньому для себе або прийдешніх поколінь. На заощадження впливають такі чин­ники, як дохід споживача, інфляційні очікування та процент на капі­тал. Одним з основних факторів, що визначає обсяг споживання, є величина доходу: що він більший, то більше заощаджень зробить ін­дивід. Інфляційні очікування негативно впливають на заощадження: що вищою очікується інфляція, то менше домогосподарства схильні заощаджувати.

Якщо споживач відмовляється від споживання, то він розраховує, що йому оплатять це. Ціна відмови від споживання у поточному пе­ріоді заради споживання у майбутньому називається процентом.

Процент — це дохід, який отримує домогосподарство за раху­нок використання грошей іншою особою (або за позику). Що про­цент вищий, то більшою буде схильність до заощадження у домо-

господарства. Можна підрахувати нинішню ціну тієї грошової оди­ниці, що можна отримати у майбутньому. Якщо сьогодні заощади­ти 1 гр. од., то через рік за ставки процента і можна отримати: 1 гр. од . (1 + і). Тобто 1 гр. од., яку отримують через рік, нині кош­тує менше 1 гр. од., а саме: 1 гр. од. / (1 + і). Грошова одиниця, яку, отримають через 2 роки, сьогодні коштує 1 гр. од. / (1 + і)2 тощо. Звідси можна вивести поняття "поточна дисконтна приведена вар­тість" (PDV) — це існуюча сьогодні вартість 1 гр. од., сплачена че­рез певний період часу.

Якщо період часу дорівнює одному року, то поточна дисконтна приведена вартість дорівнюватиме

У разі збільшення терміну до n років поточна дисконтна приведе­на вартість становитиме

Ці висновки ґрунтуються на моделі міжчасового вибору І. Фіше-ра, відповідно до якої рівень споживання залежить не лише від по­точного доходу, а й від доходу, який домогосподарство планує отри­мати у майбутньому. Американський економіст Ф. Модильяні, який розвинув погляди І. Фішера, висунув гіпотезу життєвого циклу, згід­но з якою споживання залежить від доходу, що отримує індивід про­тягом усього життя. М. Фрідмен вважає, що поточний дохід Y скла­дається з постійного Yp і тимчасового Y_t доходу

Постійний дохід пов'язаний з основною сферою діяльності інди­віда, його легко планувати на майбутнє, він виступає як деяка серед­ня величина. Тимчасовий дохід зумовлений випадковими заробітка­ми, які можуть бути більшими, меншими або бути відсутніми взага­лі, тому їх можна розглядати як певне відхилення від середньої вели­чини, випадкові заробітки важко планувати. Домогосподарства орі­єнтуються, як правило, на постійний дохід, тому зміни у споживанні пов'язані насамперед з ним.

Джерелом доходів домогосподарства також є рента, отримувана в результаті існування приватної власності на землю.

Рента — це плата за використання землі та інших природних ре­сурсів, пропозиція яких обмежена. Всі власники землі, незалежно від її якості, отримують абсолютну ренту. На кращих за родючістю зем­лях власники також мають диференціальну ренту. Насправді рента становить лише частину суми, що орендар сплачує землевласнику.

Крім ренти орендар сплачує амортизацію на будівлі, розташовані на землі, а також процент на вкладений капітал. Будівництво споруд і будівель на землі, витрати, пов'язані з поліпшенням родючості землі, розвиток інфраструктури приводять до того, що в структурі орендної плати дедалі більшу частку становлять амортизація та процент на капітальні вкладення. Що менший термін контракту, то більше мож­на підняти орендну плату, обґрунтовуючи це поліпшеною якістю землі або інфраструктурою господарства, що розвивається.

Ще одним з видів доходу від власності є дивіденди.

Дивіденди — це дохід, який отримує власник акцій; це частина прибутку акціонерного товариства, яку щороку розподіляють між акціонерами за їх акціями і яка залежить від величини чистого при­бутку і кількості акцій. Постійне вдосконалення акціонерних форм виробництва, активне сприяння цим процесам з боку держави дали змогу істотно розширити коло осіб, що володіють акціями. У краї­нах Заходу кожен третій дорослий громадянин є акціонером. В Ук­раїні ця форма власності ще не набула такого поширення, але проце­си трансформації власності, приватизація сприяють формуванню ринку цінних паперів у нашій країні.

Дохід домогосподарства зростає також за рахунок трансфертних платежів.

Трансфертні платежі— це виплати урядом або фірмами грошей (або надання товарів чи послуг), за які платник не отримує безпосе­редньо товари або послуги. Ці кошти не є результатом праці. Тран­сфертні платежі складаються з виплат на страхування від нещасних випадків, допомоги у зв'язку з безробіттям, пенсій, виплат ветера­нам, субсидій на освіту, допомоги у зв'язку з непрацездатністю, при­ватних пенсій тощо.

Контрольні питання

1. На які групи поділяються суб'єкти ринку?

2. З чого складаються витрати домогосподарства?

3. Визначте основні положення теорії споживання.

4. Назвіть основні джерела доходів домогосподарства.

Поиск по сайту: