Небанківські кредитно-фінансові установи

У сучасній економіці важливу роль у спрямуванні коштів від суб'єктів, які заощадили кошти, до суб'єктів-позичальників відігра-

ють небанківські кредитно-фінансові установи. В розвиненому рин­ковому господарстві вони вступають у пряму конкуренцію з банка­ми, оскільки здатні надавати своїм клієнтам такі самі послуги і за­безпечувати при цьому більшу надійність вкладів.

До небанківських кредитно-фінансових установ належать інвести­ційні, інноваційні, трастові, страхові компанії, пенсійні фонди та ін.

Інвестиційна компанія — це установа, що акумулює кошти при­ватних інвесторів за допомогою емісії власних цінних паперів (зо­бов'язань). Залучені у такий спосіб кошти розміщуються в акції, об­лігації всередині країни і за кордоном. Інвестиційна компанія є інс-титуційним (професійним) інвестором. Найширшого розвитку такі компанії набули в США, де разом з пенсійними фондами володіють понад 50 % акцій компаній Нью-Йоркської фондової біржі, яка називається Американською (Атегісап зґоск ехскаще).

Інноваційні компанії — це установи, що використовують у своїй діяльності венчурний (ризикований) капітал. Їх діяльність спрямова­на на створення, освоєння, виробництво і просування на ринок тех­нологічних та організаційно-управлінських нововведень.

Трастові компанії — це фінансові інститути, що виконують до­вірчі (посередницькі) функції для фізичних і юридичних осіб, зокре­ма управління майном, зберігання цінних паперів і реалізація угод за ними, в тому числі інвестиційного характеру.

Інститут трасту з'явився ще в середні віки, але сьогодні набув широкого поширення в Західній Європі та США.

Страхові компанії — найбільш значущі інститути небанківської кредитно-фінансової системи, які представляють самостійний вид підприємницької діяльності. Як і інші кредитно-фінансові інститути, вони функціонують у фінансовому посередництві і перетворюють один вид активів на інший. Страхові компанії періодично отриму­ють страхові внески та страхові поліси своїх клієнтів в обмін на ви­плати у разі настання страхового випадку. Ці кошти інвестуються в акції, облігації та інші цінні папери, в позики. Отримані доходи стра­хові компанії використовують для виплати страхових відшкодувань і формування власного прибутку. Довгостроковий характер ресур­сів, якими володіють страхові компанії, допомагає їм ставати вели­кими інвесторами на ринку цінних паперів.

Пенсійні фонди акумулюють кошти пенсійного забезпечення і га­рантують суспільству ще один вид соціального захисту — виплату до­ходів громадянам після їх виходу на пенсію. Підприємці, трудові спіл-

ки, приватні особи можуть заснувати фонди пенсійного забезпечення, що нагромаджують кошти із внесків, сплачуваних їх учасниками. Ко­жен з цих фондів має свої особливості за спільної мети. Наприклад, приватними фондами пенсійного забезпечення керує банк або компа­нія із страхування життя. В фондах, підтримуваних підприємцями, внески розподіляються між підприємцями і працівниками. Як і стра­хові компанії, пенсійні фонди є власниками значного капіталу, який використовують для фінансування великих промислових компаній.

У сучасній ринковій економіці кількість фінансових посередників постійно зростає, розширюються їх функції та види кредитування, удосконалюються методи залучення коштів, зростає надійність фі­нансових прогнозів і нейтралізація ризиків. Їх позитивний вплив на економічні процеси безсумнівний, але слід зазначити, що інститути фінансового ринку мають формуватися під контролем держави в ме­жах законів, які б забезпечували їх діяльність з найменшим ризиком втрат для вкладників.

Біржа

У сучасних умовах важливу роль на фінансовому ринку відігра­ють фондова і валютна біржі. Біржа — досить простий і ефективний інструмент оперативного реагування на зміни ринкової кон'юнкту­ри. Як і комерційні банки, біржі виконують роль посередників і за­безпечують, з одного боку, акумуляцію заощаджень, з іншого — їх інвестування. Разом з тим біржі відрізняються від комерційних бан­ків за цілями діяльності, характером операцій і ризику.

Розвиток і становлення біржової справи вимірюється століттями. З давніх часів купці з багатьох країн збиралися у певних місцях, про­понуючи свої товари покупцям. Такі місця називали по-різному: ба­зари, ярмарки, сходки та ін. Перші відомості про сходки купців да­туються XIII-XIV ст. Виникнення біржі як спеціального місця для здійснення торгів пов'язують з містом Брюгге (Нідерланди). Саме там наприкінці XV ст. купець Ван дер Бурге влаштував дім для тор­гівлі і прикрасив його фронтон своїм гербом, на якому були зображені три гаманці. Вважається, що від прізвища купця та його герба і походить слово "біржа". Розвиваючи торгівлю, біржі витіс­нили купівлю-продаж з рук у руки і започаткували торгівлю на за­мовлення. Отже, на біржі концентрувався попит, пропозиція това­рів, тут можна було отримати інформацію про стан торгівлі в усьо­му світі.

Повноцінне існування бірж та їх розквіт припадає на XIX ст., ко­ли біржова діяльність поширилась на весь цивілізований світ. До найвідоміших світових бірж належать Нью-Йоркська, яка в січні 1992 р. відзначила своє 200-річчя, Токійська, Середньозахідна в США, Лондонська, Міжнародна федерація фондових бірж у Парижі та ін. Умови угод, укладених на Нью-Йоркській біржі, телеграфу­ють до 472 міст США, Канади та Європи. На початку 90-х років XX ст. у країнах, де функціонує ринок, налічувалось близько 50 товар­них бірж із загальним оборотом понад 10 трлн дол., на яких реалі­зовувалося понад 60 найменувань продукції. Найстарішою в світі фондовою біржею вважається Амстердамська, відкрита в 1602 р. У царській Росії першу велику біржу було відкрито в Петербурзі у 1703 р. У1914 р. у Росії налічувалось 114 бірж. Перша офіційно зареєстро­вана товарна біржа України — Одеська (1796 р.), майже через століт­тя були відкриті Київська товарна біржа (1869 р.) і Харківська біржа (1876 р.), які діяли до 1917 р.

Другий етап відродження бірж в Україні припадає на 1922-1930 рр. (період непу), за цей час було створено 17 товарних бірж, серед яких були спеціалізовані й універсальні товарні біржі. З ліквідацією НЕПу біржова справа почала згортатися, з різних при­чин біржі було закрито.

Після проголошення Україною незалежності біржова діяльність у країні відроджується, мережа бірж постійно зростає. В 1993 р. в Ук­раїні функціонувало понад 90 товарних бірж (у США їх тільки 11). За обсягом товарообороту нині слід виокремити Київську універ­сальну товарну біржу, Українську універсальну біржу (м. Київ), Одеську товарну біржу, Універсальну Українсько-сибірську біржу (м. Харків). На їх долю припадає 20 % усієї товарної маси, що про­ходить через українські біржі. З метою поліпшення своєї діяльності та відродження біржових традицій біржі України об'єдналися в Бір­жовий союз України. Правовою базою становлення і розвитку бір­жової діяльності в Україні є закони Верховної Ради і накази Мініс­терства фінансів. Серед них слід зазначити закони України "Про гос­подарські товариства", "Про підприємство", "Про підприємниц­тво", "Про власність", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про банки та банківську діяльність", "Про Національну депози­тарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", "Про товарну біржу", "Про цінні папери та фондову бір­жу", а також закони, що регулюють процеси роздержавлення та при-172

ватизації. Велика увага до формування законодавчого поля діяль­ності бірж в Україні виправдана, адже світова практика господарю­вання свідчить про їх провідну роль у забезпеченні реалізації ринко­вого механізму.

Успіх біржової діяльності залежить насамперед від основних дію­чих осіб біржі — маклерів (брокерів і дилерів), завдання яких полягає у підтриманні необхідної торговельної діяльності в біржовому залі.

Брокер — фізична особа, яка зареєстрована на біржі згідно із ста­тутом і до обов'язків якої належить виконання доручень клієнтів бір­жі за їх рахунок. Брокер є посередником при укладенні угод між про­давцями і покупцями цінних паперів, товарів, валют та інших цін­ностей на фондових і товарних біржах. Брокери докладно вивчають кон'юнктуру ринку, можливості купівлі або продажу продукції і, як правило, спеціалізуються на вузькому асортименті товарів. Кіль­кість брокерів на біржі визначає біржовий комітет. Кожен член бір­жі може відкрити на ній брокерську контору. Брокерська контора — фірма (підприємство) при біржі, яка допомагає своїм засновникам, а також стороннім юридичним і фізичним особам у здійсненні біржо­вих операцій. На відміну від брокера, який виконує лише доручення свого клієнта, брокерська контора має право працювати за тимчасо­вими дорученнями інших клієнтів.

Дилер — член фондової біржі, який здійснює купівлю-продаж цін­них паперів, валют, дорогоцінних металів і діє від власного імені та за власний рахунок.

Є кілька класифікацій бірж. За принципом організації виокрем­люють два типи бірж: публічно-правові і приватноправові. Перші пе­ребувають під контролем держави і їх членами може стати будь-який підприємець, який включений до національного торгового реєстру і має певний обсяг товарообороту. Здійснювати операції на публічно-правовій біржі можна і купуючи разові квитки. Найпоширеніший цей тип бірж у західноєвропейських країнах — Франції, Бельгії, Гол­ландії. До діяльності приватноправових бірж має доступ лише вузь­ке коло осіб, що належать до біржової корпорації. Приватні біржі переважають у США, але зустрічаються і в інших країнах. Залежно від номенклатури біржі поділяють на вузькоспеціалізовані, що займа­ються торгівлею окремими видами товарів (наприклад, Лондонська біржа металів, Лондонська міжнародна нафтова біржа); спеціалізова­ні, спрямовані на торгівлю різнорідними товарами (наприклад, фон­дова, товарна, валютна, біржа праці); універсальні, які сполучають

діяльність у кількох напрямах. Залежно від розташування біржі та її значення у світовій торгівлі розрізняють міжнародні, регіональні, на­ціональні біржі.

Історично товарна біржа виникла першою. Під товарною біржею розуміють структуру з правами юридичної особи, яка формує опто­вий ринок за допомогою організації та регулювання біржової тор­гівлі. Купівля-продаж на товарній біржі відбувається у формі публіч­них торгів, що здійснюються у певному місці в певний час за визна­ченими заздалегідь правилами.

У країнах з розвиненою ринковою економікою товарні біржі функціонують здебільшого як безприбуткові асоціації, звільнені від сплати корпоративного прибуткового податку. Основні статті їх до­ходів: засновницькі та пайові внески; відрахування організацій, що утворюють біржу; доходи від надання послуг членам біржі та іншим організаціям; інші надходження. Засновники біржі є її членами

Фондові біржі по праву вважаються невіддільною частиною еко­номіки розвиненої країни і створюються з метою залучення коштів для розширення інвестування та забезпечення максимальної прибут­ковості випущених в обіг цінних паперів — особливим чином офор­млених документів, що виражають майнові (боргові) зобов'язання. До них належать акції, облігації, векселі, сертифікати, ф'ючерси, ва­ранти та ін.

Фондова біржа обслуговує так званий вторинний ринок цінних паперів, на якому обертаються раніше випущені цінні папери, тобто здійснюється їх перепродаж. Фондова біржа є торговим, професій­ним і технічним ядром ринку цінних паперів. Основні функції фон­дової біржі:

• мобілізація тимчасово вільних коштів юридичних і фізичних осіб
за допомогою продажу цінних паперів;

• встановлення ринкової вартості (біржового курсу) цінних папе­
рів;

• переділ капіталу між компаніями, галузями, сферами виробниц­
тва та обслуговування;

• реєстрація біржових котирувань цінних паперів;

• видання біржових бюлетенів та ін.

Завдяки широкому розвитку біржової торгівлі цінними паперами з постійною публікацією курсів цінних паперів фондова біржа набу­ла нової функції — чутливого барометра стану справ в окремих ком­паніях, галузях і економіці країни загалом. 174

В Україні ухвалено низку нормативних актів, що повинні заклас­ти основу для становлення і функціонування фондового ринку. Від­повідно до Закону України "Про цінні папери та фондову біржу" фондова біржа України має діяти на безприбуткових засадах, прин­ципах ліквідності, стабільності, широкої гласності і довіри. Перші торги на Українській фондовій біржі відбулися 6 лютого 1992 р., ни­ні функціонують 25 її філій по всій Україні. Операції, що здійсню­ються на українському фондовому ринку, свідчать про його недос­коналість і нерозвиненість. Проте подальші ринкові реформи в Ук­раїні безперечно сприятимуть його повноцінному функціонуванню.

Валютна біржа — це організаційно оформлений і регулярно функціонуючий ринок, на якому здійснюється торгівля великими партіями валют. Покупцями і продавцями тут виступають пере­важно банки, що укладають угоди за свій рахунок або за доручен­ням своїх клієнтів. На сьогодні в розвинених країнах переважає пряма міжбанківська торгівля валютою. Найвідоміші валютні бір­жі розташовані в Німеччині, Франції, Японії, країнах Бенілюксу, окремих скандинавських державах. Одна з великих валютних бірж України — Міжбанківська валютна біржа. З усіх видів бірж валютні біржі найбільш регульовані державою.

Серед бірж найбільш соціально важливою є біржа праці — орга­нізація, що обслуговує ринок праці, тобто спеціалізується на посе­редництві між працюючими і підприємцями щодо купівлі-продажу робочої сили. Метою діяльності біржі праці є впорядкування най­мання робочої сили, скорочення термінів пошуку роботи і боротьба з безробіттям. Крім того, біржі праці вивчають попит і пропозицію робочої сили на всьому ринку праці або на вузькофаховому; здій­снюють перепідготовку робочої сили, професійну орієнтацію моло­ді; надають інформаційні послуги тощо. Діяльність біржі праці отри­мала міжнародно-правову регламентацію в ряді конвенцій Міжна­родної організації праці.

Діяльність бірж праці в Україні має забезпечити реалізацію кон­цепції соціального захисту, формування єдиної системи соціальної допомоги і підтримки працездатних громадян. Від того, як швидко запрацюють організаційні, кваліфікаційні та інформаційні структу­ри біржі праці, залежатимуть соціально-психологічний клімат в ук­раїнському суспільстві, визнання необхідності та підтримка соціаль­но-економічних змін, що відбуваються.

Контрольні питання

1.У чому виявляється специфіка позичкового капіталу?

2. Від чого залежить величина процента?

3. Що таке норма процента? Яка її роль у сучасній економіці?

4. Чому банк є найпоширенішою кредитно-фінансовою установою?

5. Які специфічні функції виконує Національний банк України?

6. Що таке балансові та позабалансові операції банку?

7. Які операції — активні чи пасивні є джерелом формування кре­
дитних ресурсів банку?

8. Як формується прибуток банку?

9. Назвіть найбільші біржі світу та України.

Розділ З

Поиск по сайту: