Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Суб'єктна структура ринку



Правильне розуміння функціонування ринку потребує ретельно­го аналізу поведінки агентів (суб'єктів) ринкових відносин.

Суб'єктна структура ринку — це система відносин між багатьма агентами, що відображає їх цілі, рівноправні, взаємоузгоджені інте­реси, характер, форми організації та взаємодію щодо виробництва, обміну, розподілу і споживання економічних благ. Економічні суб'єкти активні, вони цілеспрямовано приймають рішення і забез­печують виконання планів, які розробляють. Тому процес економіч­ної діяльності є сукупністю планів і рішень, що виражає активність різних категорій економічних суб'єктів.

Економісти аналізували економічні суб'єкти разом з досліджен­ням розвитку структури суспільства. Наприклад, у працях мерканти­лістів центральним економічним суб'єктом була держава, індивіда сприймали як інструмент для забезпечення багатства держави та по­силення її могутності. В економічних дослідженнях ХVIIІ-ХІХ ст. основним суб'єктом економічної діяльності та ринкових відносин стає індивід, який споживав, заощаджував, виробляв та обмінював, що і знайшло відображення у працях економістів. Економічний ана­ліз англійських класиків був спрямований на дослідження індивіду­альної діяльності, що скеровувалася особистим інтересом. Маржи-налісти розробили теорію економічної діяльності на основі індивіду­альних уподобань індивіда. Навіть у міжнародному аспекті країна і


нація не сприймалися як спільнота, група, що домінує у відносинах обміну; міжнародні економічні відносини розглядали та вивчали з точки зору міжіндивідуальних відносин. Одночасно з індивідуаліз­мом розвивався лібералізм, основною ідеєю якого було зведене до мінімуму втручання держави у ринкові відносини.

Наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. двоєдина індивідуалістич­на та ліберальна орієнтація економічної науки почала дедалі більше вступати у протиріччя з реальністю. У результаті розвитку соціаль­них груп, з одного боку, і посилення втручання держави в економіч­не життя, з іншого, потрібно було враховувати при здійсненні аналі­зу появу нових агентів, активних і потужних.

Сучасна економіка значною мірою є груповою економікою. Тен­денції до створення потужних груп мають економічні, технічні та психологічні причини. Економічні причини пов'язані з руйнівною діяльністю ринкового механізму та відображають бажання бороти­ся з тими рішеннями, які змушує приймати ринок, а також із праг­ненням уникнути коливань в економіці. Технічні причини пов'язані з характером розвитку засобів виробництва, а саме, з поліпшенням технічного оснащення підприємств, збільшенням розмірів фірм, що є наслідком запровадження нової техніки, технології. Стає зрозумі­ло, що виробляти самостійно кожен індивід не може, і процес вироб­ництва набуває колективного характеру. Разом з тим індустріаліза­ція приводить до того, що індивід змушений приєднуватися до будь-якої групи, щоб взяти участь у спільному житті та подолати відчут­тя відокремленості й обмеженості. Це зумовлює психологічні причи­ни утворення груп як суб'єктів економіки.

Групи сформувалися в усіх галузях і сферах економічної діяльнос­ті: працівники об'єдналися у профспілки, на противагу їм утворилася група власників. Виробники об'єдналися у картелі й інші організацій­ні форми у національному і міжнародному масштабах. Ці групи мо­жуть поглинути навіть індивідуального економічного суб'єкта з його особистими потребами. Економічний світогляд суб'єкта пристосову­ється до світогляду керівників групи, часто він втрачає здатність са­мостійно приймати рішення. Здебільшого групи стають так званими блоками політико-економічної потужності, які не тільки впливають на суспільство, а й прагнуть змінити цю структуру. Сила таких блоків залежить від їх чисельності у стратегічних підрозділах економіки, ефективності організаційної будови груп і наявності системи швидко­го зв'язку між ними. Отже, економічні рішення, що приймаються у 178


країні, більше не є справою мільйонів індивідів, а концентруються у керівних структурах, які приводять у дію керівники груп. Утворюєть­ся особливий суб'єкт ринкових відносин — економічні інститути (на­бір правил), що структурують суспільні відносини особливим чином, знання яких повинні поділяти всі члени суспільства, оскільки ці пра­вила істотно впливають на організацію й економічну поведінку лю­дей. Держава також стає економічним агентом, який діє разом з інди­відуальними економічними суб'єктами і групами.

З цієї точки зору економіка ХХ ст. являє собою колективну і змі­шану економіку, а країна вступає в економічні відносини як сукуп­ність індивідів і сімей, фірм, груп, організацій, інститутів, діяльність яких контролює держава, що виступає також як арбітр.

Суб'єкти можна поділити на такі дві групи:

• прості економічні одиниці або мікросуб'єкти — елементарні оди­
ниці у сфері споживання (індивіди, домогосподарства) й елемен­
тарні одиниці у сфері виробництва (фірми). Мікросуб'єкт складає
для себе план дій, що стосується індивідуальних кількостей про­
дуктів, послуг, в яких він має потребу;

• комплексні економічні одиниці або макросуб'єкти, що склада­
ються з групи простих економічних одиниць і є кількома центра­
ми, які розпоряджаються благами (промислова галузь як поєд­
нання групи фірм, профспілка як група працівників), та кількома
інстанціями, що приймають рішення (різні плани, які іноді супе­
речать один одному, зіставляються, узгоджуються та приводять­
ся у відповідність з домінуючим планом, наприклад, держави).
Разом з цим нині прості економічні одиниці можна розглядати як

комплексні. Наприклад, в авторитарній родині плани ведення до­машнього господарства (споживання й отримання доходу) підпо­рядковані рішенням голови родини. Там, де родинні зв'язки послаб­лені, кожен член родини має відносну незалежність, тобто може приймати рішення незалежно.

Аналогічними є міркування щодо фірми, тому що сучасна фірма складається з диференційованих відділів, кожен з яких має власні ці­лі та прагне забезпечити їм пріоритети. Тому у разі існування певно­го впливу на голову фірми таку господарюючу одиницю можна роз­глядати як комплексну одиницю, у межах якої також здійснюється узгодження планів.

Але хоч би якими були зміни у родині та суспільстві, залишають­ся голова родини і керівник фірми, тобто певна влада, що приймає


рішення і без якої родина або фірма не може існувати. Тому домогос-подарство, фірма є певними мікросистемами, що розглядаються як прості економічні одиниці.

Сучасна економічна теорія відмовилась від постулату про одно­рідність економічних суб'єктів, на якому ґрунтувалася економічна наука у ХІХ ст. і який був відображений у схемі, пов'язаній з понят­тям "гомо економікус" (людина економічна). Нині економічна наука не лише аналізує різноманітність економічного середовища, за якого існує відмінність мікро- і макроодиниць, а й визнає різноманітність економічних суб'єктів. Це зумовлено такими чинниками:

• відмінністю у ступені раціональності при прийнятті рішень. За
цим критерієм індивідів можна поділити на такі групи: ультрара-
ціоналістичні, які діють на основі знань економічних законів,
власного досвіду, інтуїції щодо майбутнього; недостатньо раціо­
налістичні, поведінка яких зумовлена середовищем і які є рабами
пануючого менталітету, реклами, пропаганди; люди типу "гомо
економікус", які керуються власним інтересом, принципом еко­
номії сил, що також можна оцінювати по-різному залежно від ча­
су та місця;

• відмінностями у повноті та широті прозорості, силі уявлення,
масштабності мислення;

• неоднаковістю сили і впливу. За економічними параметрами, ха­
рактером діяльності індивіди поділяються на панівних і тих, які
перебувають під впливом, тобто або є центрами влади, або підпо­
рядковуються іншим.

Отже, суб'єктами сучасної ринкової економіки є підприємці, пра­цівники, кінцеві споживачі, власники позичкового капіталу, власни­ки цінних паперів тощо, яких узагальнено поділяють на дві мікро-системи — домогосподарства і фірми.

Домашнє господарство є особливим явищем ринкової економіки. Поняття "домашнє господарство" близьке до поняття сімейного господарства у звичайному розумінні: люди, пов'язані родинними зв'язками, мають спільні доходи і спільно їх використовують, мають на меті максимальне задоволення власних потреб. Але в рин­ковій економіці домашні господарства є особливим утворенням: во­ни не лише отримують і витрачають доходи, а й є власниками та постачальниками всіх ресурсів, необхідних фірмам для вироб­ництва товарів і послуг, — землі, праці, капіталу, підприємницьких здібностей.


Рис. 16. Кругообіг товарів і доходів у ринковій економіці

Фірма — це економічна одиниця, що використовує ресурси для виробництва економічних благ і постачає ці блага на ринок, має на меті максимізацію прибутку.

На рис. 16 зображено схему кругообігу, що здійснюється між дво­ма суб'єктами — домашніми господарствами і фірмами, зв'язки яких опосередковані ринком ресурсів і ринком продуктів.

Кругообіг ринкової економіки починається з домашніх госпо­дарств як власників ресурсів, що постачають на ринок ресурсів пра­цю, землю і підприємницькі здібності. Ресурси потрапляють до фірм, які, розподіливши та поєднавши їх у певний спосіб, створюють това­ри і послуги. Вироблені товари і послуги, опинившись на ринку про­дуктів, стають об'єктом попиту і подальшого споживання домогос-подарств. Цим завершується перше (на рис. 16 — внутрішнє) коло кругообігу у ринковій економіці.

Друге коло кругообігу починається з фірм. Фірми, здійснюючи витрати, є на ринку ресурсів покупцями. Купуючи ці ресурси у домо-господарств, вони сплачують їм доходи: заробітну плату, ренту, процент і прибуток. Домогосподарства, отримавши доходи, здій­снюють споживчі витрати і на ринку продуктів купують товари та послуги. Фірми, які ці товари і послуги реалізують, привласнюють виручку від реалізації.


Отже, на ринку товарів і послуг фірми пропонують їх, а домогос-подарства визначають свій попит на товари і послуги. На ринку ре­сурсів домогосподарства пропонують ці ресурси для продажу, а фір­ми визначають свій попит на них.

Подвійний зв'язок домогосподарств і фірм через ринок ресурсів і через ринок продуктів забезпечує узгодженість дій цих суб'єктів рин­кової економіки.

Однією з основних функцій домогосподарств є споживання при­ватних благ, які купуються на ринку, і суспільних благ, що надають­ся державою.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.