Позабалансові операції банку

Більшість операцій сучасного банку належить до позабалансових, які не є пасивними або активними, тому їх не відображають на балан­сових банківських рахунках. Питома вага таких операцій у прибутках сучасних банків розвинених країн постійно збільшується. Так, в Япо­нії на них припадає 45 % банківського прибутку, в США — 40 %, Анг­лії — 35 %, Німеччині — 30 %, Швейцарії (за найбільшими банками) — понад половина. Обсяг позабалансових операцій становить у най­більших банків світу 200-300 % суми їх активів

Позабалансові операції банку поділяють на дві групи. До першої належать трастові, лізингові, факторингові та інші операції, до другої — гарантійні послуги банку.

Трастові операції — це операції з виконання довірчих функцій для фізичних і юридичних осіб, тобто управління майном або фон­довими цінностями за дорученням клієнтів та в їх інтересах на пра­вах довіреної особи. Такі операції здійснюються на основі угоди, від­повідно до якої банк бере на себе зобов'язання розпоряджатися до­віреними йому цінностями з прибутком і отримує за це певну вина­городу.

Операції з лізингу.Лізинг — це оренда підприємцями рухомого і нерухомого майна, яке закуповується банком з метою його здавання в оренду. За лізингом можна отримати найрізноманітніші фактори виробництва (комплектуючі, сировину, землю, нафтопереробні ком­плекси та ін.). Лізинг може бути довгостроковим, середньостроко-вим, короткостроковим (рентинг). Рентинг передбачає також вико­ристання фахівців.

Операції з факторингу. Факторинг — високоефективна форма фі­нансового маркетингу, що передбачає придбання банком права вимо­ги щодо виплат за фінансовими зобов'язаннями, скупленими у різних осіб. Фактично факторингові послуги виражаються у наданні клієн­там кредиту, що погашається через певний час третьою особою.

На практиці здійснюються три види факторингових операцій: оп­лата платіжних документів за товарно-матеріальні цінності або пос­луги через тимчасову відсутність у платника коштів і права на одер­жання банківського кредиту; викуп у підприємства-постачальника дебіторської заборгованості за поставками продукції; викуп платіж­них вимог на продукцію, яка відвантажена, із зарахуванням коштів на розрахунковий рахунок підприємства-постачальника. В резуль­таті таких операцій продавець вимог отримує, як правило, протягом двох-трьох днів 70-90 % необхідної йому суми у вигляді авансу. За­лишок суми є гарантією для банку. Послуги з факторингу дорогі, ос­кільки враховують великий ризик можливої неплатоспроможності клієнтів.

До першої групи позабалансових операцій належать також опе­рації із здійснення ревізій, з бухгалтерського обліку та аналізу фінан­сового становища фірми; з консалтингу (надання консультацій); з акредитивами (вид банківського рахунка, що дає можливість кон­трагентові згідно з умовами акредитивного доручення плату за това­ри чи надані послуги або певну суму готівкою одержати відразу ж після виконання зобов'язань, акредитиви широко застосовуються у зовнішньоторговельних операціях); з кредитними картками (банки отримують доходи як плату за користування кредитною карткою); з обміну валюти (банк має право купувати і продавати іноземну валю­ту для власного використання і за дорученням клієнта); з охорони цінностей клієнтів у спеціально призначених для цього сейфах.

До другої групи позабалансових операцій належать гарантійні послуги банку. Цеоперації, в яких банк виступає гарантом своїх клі­єнтів, а також операції, пов'язані з брокерською справою, тобто банк бере на себе функції брокерської контори — купує і продає цін­ні папери своїх клієнтів. До таких операцій належать різні види тер­мінових угод, насамперед ф'ючерси й опціони.

Ф'ючерсні операції— це строкові біржові угоди щодо купівлі-про-дажу валюти, золота, сировинних товарів за фіксованою на момент укладення угоди ціною, але з виконанням операції через певний час (до 2-3 років). Опціон — це зафіксоване біржовою угодою право ку­пувати або продавати цінні папери, товари або валюту протягом певного часу за встановленою ціною.

Особливу групу позабалансових операцій банку становлять опе­рації НІФ, РУФ, СВОП.

Операція НІФ — угода між банком та емітентом цінних паперів (підприємством, фірмою). За такою угодою банк бере зобов'язання купити цінні папери у разі ускладнення їх реалізації або надати емі­тенту рівноцінний кредит. За укладеною угодою можуть надаватися додаткові послуги, наприклад, розміщення цінних паперів клієнта. Як правило, така угода укладається на 3-5 років.

Операції РУФ є різновидом операцій НІФ, з тією відмінністю, що вони не передбачають інвестування банком випущених в обіг цінних паперів.

Операції СВОП — операції з обміну борговими зобов'язаннями між двома позичальниками. Такі операції мають сенс, якщо борги виражені в різних валютах або надані під різні процентні ставки.

Поиск по сайту: