Дія за рахунок зміни соматичних чинників

Необхідно визнати, що соматична схильність до сильного емоційного збудження сприяє виникненню емоційних розладів, наприклад емоційній лабільності або «нейротизма» по Айзенку (Eysenck, 1957). Ми тут маємо справу з диспозиціями другого порядку, тобто з готовністю відносно легко і швидко розвинути диспозицію до умовних тривожних реакцій.

Аргументи, які висуває Селігман (Seligman, 1971) і які говорять у зв'язку з виникненням певних фобій на користь існування схожою, названою їм «preparedness», схильності, могли викликати такий інтерес тільки в бихевиористской середовищі, що і мало місце. Засоби для зміни такій схильності невідомі, але можна змінити неспецифічні наслідки, емоційну схвильованість, яка виявляється як гнів, лють, агресивність, тривога і, нарешті, як фізіологічні і морфологічні наслідки. Механізм дії таких заходів кінець кінцем невідомий, але існує ряд прагматичної надійної техніки ослаблення соматичного збудження, які можна було б використовувати або окремо, або в контексті тривалих психотерапевтичних заходів. Сюди відносяться: аутогенний тренінг (Vaitl, 1993), прогресивна релаксація м'язів (Ohm, 1992; Hamm, 1993), а також такі медикаменти, як, наприклад, бензодиазепины, причому виникає складний і погано розпізнаваний ефект взаємодії (Telch, Agras, Taylor, Roth & Gallen, 1985).

З одного боку, можуть бути прямі дії, які можна розглядати у зв'язку з тими теоріями емоцій, які приписують каузальну релевантну роль або навіть необхідну функцію при генезе емоцій (наприклад, Zajonc, 1980) неспецифічному збудженню або активації (наприклад, Schachter & Singer, 1962). Зниження цього збудження з великою вірогідністю викликає і зниження інтенсивності емоцій. З іншого боку, так само можуть бути створені сприятливі умови для розвитку інших процесів, наприклад появи більшої мужності для проведення подальшої терапії, або виду несистематичної імунізації проти фантазій про прийдешні катастрофи (це означає, що що більш менш автоматично виникають, викликають тривогу уявлення втрачають свою збудливу дію завдяки асоціації з релаксацією; Goleman, 1971; Kirsch & Henry, 1979), або просто для виникнення такого мінімуму концентрації, який необхідний для роботи уяви в сенсі систематичної десенсибилизации або для ефективності самоинструктирования.

Заходи медикаментозного і немедикаментозного типу, націлені на неспецифічні процеси соматичного збудження, самі по собі не змінюють існуючу схильність, в усякому разі, до цих пір це не отримало підтвердження. Проте при з'єднанні з іншими заходами вони грають важливу, а іноді і незамінну роль, причому не виключено, що до таких додаткових заходів відносяться і ті, що упоралися, що спонтанно виникають у пацієнта стратегії, поява яких психотерапевтом не планувалася.

Чи виконається надія Ле Ду (LeDoux) на те, що на основі вищеописаної моделі виникнення тривоги будуть розроблені різні форми медикаментозної терапії (LeDoux, 1995), покаже час. До цих пір ліки, використовувані з «повним знанням справи», були відкриті швидше випадково (наприклад, имипрамин при панічних розладах і кломипрамин при нав'язливих розладах), а метаанализы показують, що форми поведінкової терапії в даному випадку переважно (Gould, Otto & Pollak, 1995; van Blakom, van Oppen, Vermeulen & van Dyck, 1994).

Висновок

Ми показали, як сильно перетинаються різні типи попередніх умов емоційних реакцій, а отже, і можливі методи інтервенції. Якщо ми візьмемо вышесформулированную схему і ще раз спробуємо розглянути її декілька іншою точкою зору, то ми зможемо протиставити різні каузально релевантні чинники відповідним можливостям інтервенції (див. табл. 30.3.1).

Таблиця 30.3.1. Методи інтервенції і свідчення до них

Література

Alloy, L. B. & Abramson, L. Y. (1979). Judgement of contingency in depressed and nondepressed students: Sadder but wiser? Journal of Experimental Psychology: General, 108, 441-485.

Alloy, L. B., Abramson, L. Y., Metalsky, G. I. & Hartlage, S. (1988). The hopelessness theory of depression: Attributional aspects. British Journal of Clinical Psychology, 27, 5-21.

Bandura, A. (1977). Self efficacy: toward а unifying theory of behavior change. Psychological Review, 84, 191-215.

Bandura, A. (1986). Fearful expectations and avoidant actions as coeffects of personal self-inefficacy. American Psychologist, 41, 1389-1391.

Beck, A. T. (1978). Depression Inventory. Philadelphia: Center for Cognitive Therapy.

Beck, A. T. & Greenberg, R. (1979). Kognitive Therapie bei der Behandlung von Depressionen. In N. Hoffmann (Hrsg.), Grundlagen kognitiver Therapie (S. 177-203). Bern: Huber.

Beck, A. T., Rush, A. J., Shaw, B. F. & Emery, G. (1979). Cognitive Therapy of Depression. New York: Guilford Press.

Belfer, P. L, Munoz, L. S., Schachter, J. & Levendusky, P. G. (1995). Cognitive-behavioral group psychotherapy for agoraphobia and panic disorder. International Journal of Group Psychotherapy, 45, 185-206.

Biran, M. & Wilson, G. T. (1981). Treatment of phobic disorders using cognitive and exposure methods. Journal of Consulting and Clinical Psychology, 48, 886-887.

Bretz, H. J., Heekerens, H. P. & Schmitz, B. (1994). Eine Metaanalyse der Wirksamkeit von Gestalttherapie. Zeitschrift fьr Klinische Psychologie, Psychotherapie und Psychosomatik, 42, 241-260.

Clark, D. M. (1986). A cognitive approach to panic. Behaviour Research and Therapy, 24, 461-470.

Clark, D. M. (1988). A cognitive model of panic attacks. In S. Rachman & J. D. Maser (Eds.), Panic: Psychological Perspectives (pp. 71-90). Hillsdale, N. J.: Erlbaum.

Ellis, A. (1979). Theoretical and Empirical Foundations of Rational-Emotive Therapy. Monterey/Cal.: Brooks/Cole.

Emmelkamp, P. M. (1994). Behavior therapy with adults. In A. E. Bergin & S. L Garfield (Hrsg.), Handbook of psychotherapy and behavior change (4th ed., pp. 379-427). New York: Wiley.

Eysenck, H. J. (1957). The dynamics of anxiety and hystena. London: Routledge.

Florin, I. & Rosenstiel, Lv. (1976). Leistungsstцrungen und Prьfungsangst. Mьnchen: Goldmann.

Forsyth, J. P. & Eifert, G. H. (1996). The language of feeling and the feeling of anxiety: Contributions of the behaviorisms toward understanding the function-altering effects of language. The Psychological Record, 46, 607-649.

Frankl, V. (1975). Paradoxical intention and dereflection. Psychotherapy: Theory, Research and Practice, 12, 226-237.

Goldfried, M. R., Linehan, M. M. & Smith, J. L (1978). Reduction of test anxiety through cognitive restructuring. Journal of Consulting and Clinical Psychology, 46, 32-39.

Goleman, D. (1971). Meditation as meta-therapy: Hypotheses toward а proposed fifth state of consciousness. Journal of Transpersonal Psychology, 3, 1-25.

Gould, R. A., Otto, M. W. & Pollack, M. H. (1995). A meta-analysis of treatment outcome for panic disorder. Clinical Psychology Review, 15, 819-844.

Grawe, K., Donati, R. & Bernauer, F. (1994). Psychotherapie im Wandel — Von der Konfession zur Profession. Gцttingen: Hogrefe.

Hamm, A. (1993). Progressive Muskelentspannung. In D. Vaitl & F. Petermann (Hrsg.), Handbuch der Entspannungsverfahren (Band I: Grundlagen und Methoden, S. 245-271). Weinheim: Psychologie Verlags Union.

Janning, M., Klingberg, S. & Engerding, M. (1993). Bewertung eigenen und fremden Sozialverhaltens: Depressiv = Realistisch? Zeitschrift fьr Klinische Psychologie, 22, 39-48.

Jansen, A., Broekmate, J. & Heymans, M. (1992). Cue-exposure vs self-control in the treatment of bunge eating: а pilot study. Behaviour Research and Therapy, 30, 235-241.

Kirsch, I. & Henry, D. (1979). Self-desensitization and meditation in the reduction of public speaking anxiety. Journal of Consulting and Clinical Psychology, 47, 536-541.

Kraiker, C. (1980). Psychoanalyse, Behaviourismus, Handlungstheorie. Mьnchen: Kindler.

Lange, A. J. & Jakubowski, P. (1976). Responsible assertive behavior. Champaign, III.: Research Press.

Lazarus, R. S. (1984). On the primacy of cognition. American Psychologist, 39, 124-129.

Lazarus, R. S. (1991a). Cognition and motivation in emotion. American Psychologist, 46, 352-367.

Lazarus, R. S. (1991b). Progress on а cognitive-motivational-relational theory of emotion. American Psychologist, 46, 819-834.

LeDoux, J. E. (1995). Emotion: Clues from the brain. Annual Review of Psychology, 46, 209-235.

Lewinsohn, P. M., Mischel, W., Chaplin, W. & Barton, R. (1980). Social competence and depression: The role of illusory self-perceptions. Journal of Abnormal Psychology, 89, 203-212.

Marks, I. M. (1969). Fears and phobias. New York: Academic Press.

Meichenbaum, D. H. (1977). Cognitive-behavior modification — An integrative approach. New York: Plenum.

Ohm, D. (1992). Progressive Relaxation — Einfьhrung und Ьbungen. Stuttgart: Trias.

Salkovskis, P. M., Clark, D. M. & Hackmann, A. (1991). treatment of panic attacks using cognitive therapy without exposure or breathing retraining. Behaviour Research and Therapy, 29, 161-166.

Schachter, S. & Singer, J. E. (1962). Cognitive, social and physiological determinants of emotional State. Psychological Review, 69, 379-399.

Seligman, M. E. P. (1971). Phobias and preparedness. Behavior Therapy, 2, 307-320.

Seligman, M. E. P. (1975). Helplessness: On depression, development, and death. San Francisco: Freeman.

Seligman, M. E. P., Abramson, L Y., Semmel, A. & von Baeyer, C. (1979). Depressive attributional style. Journal of Abnormal Psychology, 87, 165-179.

Telch, M. J., Agras, W. S., Taylor, C. B., Roth, W. T. & Gallen, C. C. (1985). Combined pharmacological and behavioral treatment for agoraphobia. Behavior Research and Therapy, 23, 325-335.

Ullrich de Muynck, R. & Forster, T. (1974). Selbstsicherheitstraining. In Ch. Kraiker (Hrsg.), Handbuch der Verhaltenstherapie (S. 351-368). Mьnchen: Kindler.

Vaitl, D. (1993). Autogenes Training. In D. Vaitl & F. Petermann (Hrsg.), Handbuch der Entspannungsverfahren (Band I: Grundlagen und Methoden, S. 169-206). Weinheim: Psychologie Verlags Union.

van Blakom, A. J., van Oppen, P., Vermeulen, A. W. & van Dyck, R. (1994). A meta-analysis on the treatment of obsessive compulsive disorder: а comparison of antidepressants, behavior, and cognitive therapy. Clinical Psychology Review, 14, 359-381.

van Hout, W. J., Emmelkamp, P. M. & Scholing, A. (1994). The role of negative self-statements during exposure in vivo. Behavior Modification, 18, 389-410.

Walen, R. S., DiGuiseppe, R. & Wessler, R. L (1980). A practioner's guide to Rational-Emotive Therapy. Oxford: Oxford University Press.

Wilson, P. H., Goldin, J. C. & Charbonneau-Powis, M. (1983). Comparative efficacy of behavioral and cognitive treatments of depression. Cognitive Therapy and Research, 7, 111-124.

Wolpe, J. (1959). Psychotherapy by reciprocal inhibition. Stanford: Stanford University Press.

Zajonc, R. B. (1984). On the primacy of affect. American Psychologist, 39, 117-123.

Zajonc, R. B. (1980). Feeling and thinking: Preferences need no inferences. American Psychologist, 35, 151-175.

Поиск по сайту: