Наслідки емоційних розладів

Дія емоцій на соматичні процеси. Емоції роблять вплив на фізіологічні процеси (такі, як, наприклад, периферична активація) нейрохімій і периферичних і на експресивну поведінку. Функцією такого впливу є, окрім іншого, приведення організму в стан фізіологічної готовності для виконання моторної поведінки (особливо при тривозі і гніві) або для гальмування такої поведінки (при печалі).

Дія емоцій на сприйняття і когниции. Емоції впливають на конгруэнтные емоціям сприйняття і когниции: вони полегшують активацію структур пам'яті, які ним конгруэнтны (див. Johnson & Magaro, 1987). Так, наприклад, депресивна печаль сприяє активації негативних самооцінок, що зберігаються в пам'яті, і, навпаки, утрудняє активацію позитивних оцінок. Оскільки сприйняття і когниции беруть активну участь у виникненні і підтримці емоційних розладів (див. вищий), то очевидно, що емоції через активацію відповідного змісту пам'яті надають підтримуючу зворотну дію на самих себе. Частково саме цим пояснюється стійкість емоційних розладів.

Крім того, емоції додатково задіюють і увагу (особливо це справедливо для його когнітивних компонентів). Тим самим вони зменшують ємкість оперативної пам'яті і внаслідок цього роблять негативний вплив на процеси мислення і вирішення проблем, які вимагають такої ємкості, тобто перш за все важко контрольовані процеси мислення і постановка складних завдань. Це частково пояснює негативний вплив тривоги і депресивної печалі на розумову діяльність і складну соціальну поведінку (див. Ellis & Ashbrook, 1988; Sarason, 1980). Природно, на такі ефекти можуть нашаровуватися емоційні ефекти, що надаються на мотивацію виконання якої-небудь роботи, так що загальний вплив на діяльність залежить від ряду конкретних умов (див. про це Pekrun, 1992b). Загалом, інтенсивна тривога і печаль зазвичай негативним чином позначаються на діяльності.

Дія емоцій на мотивацію і поведінку. Емоції належать до найважливіших мотивуючих сил. Вони додають ситуаціям, поведінці і його наслідкам емоційну позитивну або негативну значущість. Таким чином, вони лежать в основі формування бажання діяти тим або іншим чином і намірів.

Для формування мотивації перш за все важливі емоції, направлені в майбутнє. Як правило, тривога веде до мотивації втечі і уникнення, гнів — до мотивації настання, печаль — до зниження мотивації наближення, а радість, направлена в майбутнє (надія, передчуття радості), веде до підвищення мотивації наближення. Правда, такі ефекти можуть бути дуже складними (Pekrun, 1992b). Так, наприклад, тривога, направлена на уникнення невдачі, за одних ситуативних умов може понизити мотивацію виконання завдання, але за інших умов, навпаки, здатна підвищити мотивацію дій з виконання завдання з метою уникнути невдачі. До цього слід додати, що інтенсивні і стійкі негативні емоції дають мотивацію до того, що упоралося з емоціями (див. нижчий; ср. Morris & Reilly, 1987), так що, наприклад, і печаль як вторинний ефект може привести до мотивації активного вирішення проблеми (іноді і в негативній формі, наприклад у вигляді суицидального рішення). Через свої мотиваційні і поведінкові ефекти емоції кінець кінцем впливають і на навколишнє індивіда середовище.

Упоралося з емоціями. Отже, емоції можуть різними способами безпосередньо впливати на інші психічні і фізичні системи людини. Але при емоціях, які сприймаються як порушені, дія емоцій може виявлятися як намір зменшити виниклу емоцію. Заходи, що цілеспрямовано проводяться, по редукції емоцій часто характеризують як «упоралося з емоціями» (направлений на емоції «копинг»; див. Krohne, 1996). Емоції можна редукувати за рахунок зміни обставин, що їх викликають, або за рахунок прямого впливу на емоції. Тому зазвичай проводять відмінності між формами того, що упоралося, орієнтованими на проблему і орієнтованими на емоції (див. Lazarus, 1991a).

При обох способах того, що упоралося з емоціями мова може йти про когнітивні, поведінкові і соматичні заходи. Прикладом того, що упоралося, орієнтованого на проблему, є заходи щодо зміни навколишнього середовища індивіда, вдосконалення навиків і умінь або пошук соціальної підтримки, яка допомогла б вирішити проблему. Прикладом того, що упоралося, орієнтованого на емоції, можливо, наприклад, уявна переоцінка ситуації, відвернення уваги від загрозливих подразників, пошук соціальної підтримки, яка допомогла б справитися з емоціями (наприклад, пошук утіхи), релаксація, а також прийом ліків або психоактивних речовин. У цьому сенсі для того, що орієнтованого на емоції упоралося можуть виявитися корисними і (див. розділ 2.2.6) вище розглянуті когнітивні захисні механізми (диференційоване представлення проблем, пов'язаних з поняттям «упоралося», і різні форми того, що упоралося можна знайти у Krohne, 1996).

При порівнянні цих можливих дій з вищезазначеними можливими умовами виникнення емоційних розладів звертає на себе увагу те, що умови і дії емоційних розладів здебільшого належать до одних і тих же категорій. Дійсно, можна припустити, що умови виникнення/дії, з одного боку, і емоції, з іншою, взаємно впливають один на одного, тобто емоції, як правило, надають зворотну дію на умови свого виникнення (див. мал. 30.2.1). Тут з погляду теорії систем мова йде про актуально-генетичних процесах зворотного зв'язку (Pekrun, 1988). Такий зворотний зв'язок найчастіше позитивний, оскільки емоції в основному надають підтримуючу дію на свої умови (це справедливо, наприклад, як це було розглянуто вище для когниций, з одного боку, і емоцій, з іншою). Наслідком цього є те, що емоції (перш за все інтенсивні), якщо вони одного разу вже були викликані, починають постійно повторюватися.

Зворотний зв'язок, сприяючий підтримці емоцій, розглядається як ядро таких емоційних розладів, які виявляються у виді довгий час підтримуваних негативних емоцій (нижче це буде розглянуто для деяких клінічних розладів). Проте залишається неясним питання, як можна розірвати замкнутий круг таких процесів. У нормальному стані це відбувається в основному унаслідок змін зовнішній ситуації або на основі мотивації того, що упоралося з емоціями. Але в клінічних випадках такі механізми не працюють, а тому необхідна інтервенція (див. мал. 30.2.1).

Мал. 30.2.1. Умови виникнення і дії емоційних розладів (спрощена схема)

Поиск по сайту: