Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Емоційні розлади: етіологія і аналіз умов виникнення



Райнхард Пекрун

 

Починаючи з «когнітивного перевороту» в психології домінує таке пояснення людських емоцій, яке відводить головне місце при виникненні емоцій і емоційних розладів когнітивним структурам особи і актуальним когнициям. Перші концепції були сформульовані вже в 60-і і 70-і рр. Починаючи з цього часу вони піддавалися численним емпіричним дослідженням, що підтвердили правомірність цього підходу, і їх число значно збільшилося. І в 90-і рр. навряд чи вже можна чекати якого-небудь принципово нового розвитку психології емоцій, так що ситуація в дослідженнях цього напряму за останні вісім років (з часу виходу першого видання наший книги) мало змінилася.

 

Опис емоційних розладів

 

Емоції розглядаються як складні патерни реакцій, причому вирішальне місце займають різні компоненти суб'єктивного переживання. До таких компонентів відносяться: а) афектні компоненти (емоційні компоненти у вузькому сенсі слова); б) когнітивні компоненти (думки, уявлення, фантазії і т. п.); у) тілесно-перцептивні компоненти (сприйняття фізіологічних змін і власної експресивної поведінки). Розлади власне афектною компоненти характеризуються перш за все тим, що негативні емоції виникають надмірно часто, інтенсивно або тривало і/або існує значний недолік позитивних емоцій. Емоції можуть виникати неадекватно спонтанно (нерефлективно) і не відповідати реальності (особливо у разі негативних емоцій і маніакальної ейфорії; див. нижчий). Далі буде коротко описані типові картини прояву емоційних розладів.

 

Тривога

 

Афектна компоненту тривоги складається із специфічних, неприємних відчуттів напруги і внутрішнього неспокою. Ці відчуття найчастіше є тісно пов'язаними з відчуттям фізіологічної активізації (прискорене серцебиття, прискорене дихання, підвищене потовиділення і т. п.). Когнітивна компоненту тривоги може містити всі види когниций, направлені на відповідні загрозливі об'єкти, ситуації або події. Типовими є: а) думки про самі загрозливі обставини (ситуативні когниции, наприклад думки про можливий провал на іспиті) і б) думки про недостатню контрольованість цих обставин, особливо сумніви щодо здатності справитися з проблемою власними силами (когниции, що відносяться до самого собі і своїй поведінці, наприклад сумніви у власних здібностях витримати іспит).

У звичайних випадках тривога не настільки інтенсивна, щоб перекрити весь інший зміст переживання, і проходить через декілька хвилин або принаймні протягом години (Scherer, Wallbott & Summerfield, 1986). Про розлад слід говорити в тому випадку, якщо тривога виникає інтенсивніше і частіше або переживається постійно. Інтенсивна, епізодично виникаюча тривога може бути адекватна реальності (під час природних катаклізмів, важких хвороб, із-за майбутньої смерті близького родича і т. п.). Про розлад в клінічному сенсі говорять лише тоді, коли епізодична тривога з'являється в об'єктивно безпечних ситуаціях, тобто при сприйнятті реальності неадекватним чином. Це типово, наприклад, для нападів паніки. Стійка, хронічна, неадекватна реальності тривога є також і основною ознакою фобій (про класифікацію тривожних розладів див. розділ 37).

 

Печаль

 

Афектні компоненти печалі відомі кожному з власного досвіду, хоча не всі можуть описати їх словами. Тілесно-перцептивні компоненти часто переживаються менш інтенсивно, чим це має місце при таких активізуючих емоціях, як страх і лють. З типових прикладів можна назвати наступні: фізичний неспокій або млявість; відчуття, неначе кому застряг в горлі; сльози (або відчуття, що необхідно поплакати). Когнітивні компоненти можуть бути наступними: а) думки про негативні події, що відбулися (наприклад, про втрату улюбленої людини); б) думки про поточний негативний стан речей (особливо про негативні особливості своєї особи і своєї життєвої ситуації); у) думки про вірогідні (з погляду самого суб'єкта) майбутні негативні події.

У клінічному сенсі печаль є проблемою тільки в тому випадку, якщо вона є стійкій і не адекватній реальності. Оцінка печалі як неадекватній або адекватній реальності часто залежить від культурних традицій. Так, в нашому суспільстві прийнято оцінювати інтенсивні прояви печалі при втраті близького родича як цілком доречні, якщо вони продовжуються декілька тижнів або місяців, і сприймаються як неадекватні, якщо затягуються на десятиліття. Стійка, інтенсивна і не адекватна реальності печаль є основним симптомом депресії (див. нижчий).

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.