Формування ефективного підкріплення

У терапії депресивних розладів використовуються конкретні методики, які направлені на формування позитивної активності (див. Hautzinger, Stark & Treiber, 1992). При цьому виходять з тих спостережень, що пацієнт, страждаючий депресією, унаслідок критичних життєвих подій пережив значне зниження позитивного підкріплення, що привело до помітного обмеження активності (наприклад, відхід, невпевнена манера тримати себе) і явного зменшення шансів отримати позитивне підкріплення. Дуже низький рівень активності погіршує настрій і пригноблює людину; той, хто перебуває в пригніченому настрої, схильний до того, щоб не бути активним, а значить, у нього зменшується вірогідність пережити в своєму житті яку-небудь позитивну подію. Тому підвищення позитивної активності має велике значення, оскільки пацієнт завдяки ньому може отримати позитивне підкріплення і розірвати порочний круг. Позитивна активність полягає, наприклад, в запланованій активності (наприклад, ухвалення їжі, зустрічі з друзями). У терапії важливо витримати урівноважене співвідношення між нейтральною і залежно від обставин неприємною діяльністю («належного»), з одного боку, і позитивно-приємною діяльністю — з іншою. Крім того, пацієнт повинен відмовитися від зухвалого депресію типу поведінки (наприклад, грубості, відходу в себе, автоматизованих негативних інтерпретацій, ірраціональних переконань). В ході терапії орієнтуються перш за все на позитивну активність і стараються її якомога точніше спланувати (наприклад, у вигляді щоденних і щотижневих планів), а також потім і поетапно її виконати зі все зростаючим ступенем складності. Досвід, який при цьому набуває пацієнт, обговорюється згідно принципам поведінкової терапії і аналізується з урахуванням когнітивної теорії депресії. При цьому важливо визначити тип поведінки, що провокує депресію, і поступово навчитися краще його контролювати. Формування активності можна підтримати за допомогою тренінгу соціальних навиків (наприклад, уміння висловлювати свої бажання, сприймати критику, встановлювати контакти).

Висновок

На сьогоднішній день методи інтервенції при розладах навчення зазнають виразні зміни, в яких все більше бере гору розуміння того, що власна мета цих заходів полягає в стимулюванні розвитку. Для конкретної терапевтичної мети це означає «навчитися вчитися». Тому особливого значення набуває зміст стратегически-метакогнитивного втручання. Як відомо, це стимулювання розвитку особливо показане при загальних розладах навчення (наприклад, затримці розумового розвитку). Тут можна скористатися інтервенційними концепціями або програмами, які використовують клинико-психологический підхід і одночасно беруть до уваги принципи когнітивної теорії або інформаційної психології. На жаль, для усунення утруднень при оволодінні навиками, які виникають разом з гериатрическими психічними розладами, апробованих програм немає, так що тут перед лицем розвитку демоскопии ще багато що належить зробити.

Методи інтервенції при розладах навчення, обумовлених патологічними індивідуальними передумовами, здебільшого засновані на традиційній поведінковій терапії тривожних розладів, а також на терапії депресій.

Література

Betz, D. & Breuninger, H. (1987). Teuf eiskreis Lernstцrungen. Theoretische Grundlegung und Standardprogramm. Mьnchen: Urban & Schwarzenberg.

Biran, M. & Wilson, G. T. (1981). Treatment of phobic disorders using cognitive and exposure modeis: A self efficacy analysis. Journal of Consulting and Clinical Psychology, 49, 886-899.

Brack, M. (1993) (Hrsg.). Frьhdiagnostik und Frьhtherapie. Weinheim: Psychologie Verlags Union.

Brown, A. L., Campione, J. C. & Barclay, C. R.(1979). Training self-checking routines for estimating test readiness: Generalization from list learning to prose recall. Child Development, 50, 501-512.

Brown, A. L. & Palincsar, A. S. (1987). Reciprocal teaching of comprehension strategies: A natural history of one program for enhancing learning. In J. D. Day & J. G. Borkowski (Eds.), Intelligence and exceptionality: New directions for theory, assessment, instructional practices (pp. 81-132). Norwood, New Jersey: Ablex.

DeCharms, R. (1976). Enhancing motivation: Chance in the classroom. New York: Irvington.

Duckan, J. F. (1986). Language intervention through sensemaking and finetuning. In R. Schiefelbusch (Ed.), Communicative competence: Assessment and language intervention (pp. 187-212). Baltimore: Universitiy Park Press.

Ellis, E. S. (1993). Integrative strategy instruction: A potential modell for teaching content area subjects to adolescents with learning disabilities. Journal of Learning Disabilities, 26, 358-383.

Fleischmann, U. M. (1992). Kognitives Training im hцheren Lebensalter unter besonderer Berьcksichtigung von Gedдchtnisleistungen. In K.J. Klauer (Hrsg.), Kognitives Training (S. 343-360). Gцttingen: Hogrefe.

Fulk, B. M., Mastropieri, M. A. & Scruggs, T. E. (1992). Mnemonic generalization training with learning disabled adolescents. Learning disabilities Research and Practice, 7, 2-10.

Hager, W. (1995, Hrsg.). Programme zur Fцrderung des Denkens bei Kindern. Gцttingen: Hogrefe.

Haring, T. G., Breen, C. G., Weiner, J., Kennedy, G. H. (1995). Using videotape modeling to facilitate generalized purchasing skills. Journal of Behavioral Education, 5, 29-53.

Hasselhorn, M. & Kцrkel, J. (1983). Gezielte Fцrderung der Lernkompetenz am Beispiel der Textverarbeitung. Unterrichtswissenschaft, 11, 370-382.

Hautzinger, M., Stark, W. & Treiber, R. (1992). Kognitive Verhaltenstherapie bei Depression. Weinheim: Psychologie Verlags Union.

Klauer, K.J. (1989). Denktraining I. Ein Programm zur intellektuellen Fцrderung. Gцttingen: Hogrefe.

Klauer, K.J. (1991). Denktraining II. Ein Programm zur intellektuellen Fцrderung. Gцttingen: Hogrefe.

Klauer, K.J. (1996). Denktraining oder Lesetraining? Ober die Auswirkungen eines Trainings zum induktiven Denken sowie eines Lesetrainings auf Leseverstдndnis und induktives Denken. Zeitschrift fьr Entwicklungspsychologie und Pдdagogische Psychologie, 28, 67 -89.

Knopf, M. (1992). Gedдchtnistraining im Alter. Mьssen дltere Menschen besser lernen kцnnen oder ihr Kцnnen besser kennenlernen? In K. J. Klauer (Hrsg.), Kognitives Training (S. 319-342). Gцttingen: Hogrefe.

Lader, M. H. & Wing, A. M. (1968). A physiological model of phobic anxiety and dessitization. Behavior Research and Therapy, 6, 411-421.

Lauth, G. W. (1996). Effizienz eines metakognitive-strategischen Trainings bei lern- und aufmerksamkeitsgestцrten Grundschьlern. Zeitschrift fьr Klinische Psychologie, 25, 21-31.

Lenz, B. K. (1992). Self-managed learning strategy Systems for children and youth. School Psychology, Review, 27,211-228.

Lovaas, O. I., Freitas, L, Nelson, K. & Whalen, C. (1967). The establishment of imitation and its use for the development of complex behavior in schizophrenic children. Behavior Research and Therapy, 5, 171-181.

Lovaas, O. I. (1987). Behavioral treatment and normal educational and intellectual functioning in young autistic children. Journal of Consulting and Clinical Psychology, 55, 705-707.

Lovaas, O. I. & Smith, T. (1990). A comprehensive behavioral theory of autistic children: Paradigm for research and treatment. Journal of Behavioral Therapy and Experimental Psychiatry, 20, 17-20.

Margraf, J. (1990). Behavior therapy for panic and agoraphobia. In A. S. Bellak & M. Hersen (Eds.), Comparative handbook of treatments for adult disorders. New York: Wiley.

Masendorf, F. (1995). Evaluierung computergestьtzter Lehrprogramme. In H. P. Langfeldt & R. Lutz (1995), Sein, Sollen, Handeln, Festschrift fьr Lothar Tent. Gцttingen: Hogrefe.

Meichenbaum, D. (1979). Kognitive Verhaltensmodifikation. Mьnchen: Urban & Schwarzenberg.

Montague, M. & Bos, C. S. (1986). The effect of cognitive strategy training on verbal math problem solving performance of learning disabled adolescents. Journal of Learning Disabilities, 19, 26-33.

Mulcahy, R. F. (1991). Developing autonomous learners. Alberta Journal of Educational Research, 37, 385-397.

Resing, W. C. M. (1996). Untersuchung zur Lernfдhigkeit bei Kindern: Die Auswirkungen eines metakognitiven induktiven Denktrainings. Zeitschrift fьr Entwicklungspsychologie und Pдdagogische Psychologie, 28, 33-53.

Rheinberg, F. & Krug, S. (1993). Motivationstraining im Schulalltag. Gцttingen: Hogrefe.

Rheinberg, F. & Schliep, M. (1985). Ein kombiniertes Trainingsprogramm zur Fцrderung der Rechtschreibkompetenz дlterer Schьler. Heilpдdagogische Forschung, 12, 277-294.

Roder, V., Brenner, H. D., Kienzle, N. & Hodel, B. (1992). Integriertes psychologisches Therapieprogramm fьr schizophrene Patienten. Weinheim: Psychologie Verlags Union.

Saile, H. (1996). Metaanalyse zur Effektivitдt psychologischer Behandlung hyperaktiver Kinder. Zeitschrift fьr Klinische Psychologie, 25, 190-207.

Scholz, O. B. & Haisch, I. (1986). Aktivierung geronto-psychiatrischer Langzeitpatienten. Zeitschrift fьr Klinische Psychologie, 15, 47-56.

Scruggs, T. E. & Mastropieri, M. A. (1993). Special Education for the twenty-first Century: Integrating learning strategies and thinking skills. Journal of Learning Disabilities, 26, 392 -398.

Sterneman, P. & Huskens, B. (1996). Die Entwicklung eines sozialen Kognitionstrainings fьr autistische Kinder. Psychologie in Erziehung und Unterricht, 43, 291-301.

Vaughn, S., Schumm, J. S. & Gordon, J. (1993). Which motoric condition is most effective for teaching spelling to students with and without learning disabilities? Journal of Learning Disabilities, 26, 191-198.

Wolpe, J. (1989). The derailment of behavior therapy: A tale of conceptual misdorection. Scandinavian Journal of Behavior Therapy, 19, 1-19.

Поиск по сайту: