Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Профілактичне карантинування риб, що завозяться



В наш час широко використовується масові перевезення риб з одних географічних регіонів світу в інші.

Відомо, що разом з рибою можуть бути занесені в водойми збудники небезпечних гостро заразних хвороб, які не спричиняють шкоди місцевим рибам в материнській водоймі. В інших умовах такі збудники підвищують свої вірулентні властивості і обумовлюють спалахах захворювань серед риб і місцевих гідробіонтів у новому водоймі, в який вони були заселені. Є відомості, що за 3 останніх десятиріччя в водойми Європи з Далекого Сходу завезені нові паразити: найпростіші - 12 видів, плоскі черви – 1, круглі – 1, паразитичні ракоподібні – 3 види. Деякі з цих паразитів адаптувалися до нових для них умов і перейшли до паразитичного способу життя у місцевих ставках. А завезені риби стали об’єктами паразитування місцевими збудниками. Так були випадки загибелі строкатих товстолобиків і білих амурів від лігульозу і інших хвороб.

При всякому завезенні риб, навіть при переміщенні їх з одного ставка в інший в одному господарстві і тому ж господарстві можуть з’явитися хвороби згідно з законами епізоотології.

Тому з метою профілактики з’явлення хвороб при завезенні риб, їх необхідно карантинувати.

В умовах рибоводних господарств профілактичному карантинуванню необхідно піддавати риб, які завезені з іншого господарства, або з іншої країни. Звичайно це невелика партія плідників і ремонтне молодь. Обов’язковий карантин для цієї групи зумовлений, тим що від їх епізоотичного благополуччя залежить всі подальші рибоводні процеси і одержання мальків, вирощування цього річок, їх зимування і наступне вирощування товарної риби.

Плідників і ремонтну молодь розміщують в спеціальні карантинні ставки, до речі, самців окремо і самиць і окремо ремонтну молодь. Під час всього періоду карантину за рибою щоденно спостерігають і проводять лікарські огляди.

Рибопосадковий матеріал, який завезений з інших рибоводних господарств, розміщують в окремі ставки, не допускаючи змішування його з рибою, яка вирощена в господарстві.

В даному випадку карантин не потрібен.

Карантинні ставки для риб повинні відповідати біологічним вимогам цих видів риб і рибоводно-зоогігієнічним умовам.

Перш за все, карантинні ставки повинні мати тип нагульного ставка, який має різні глибини і зони з помірною кількістю м’якої водної рослинності. Грунт, як верхній, так і підстеляючий повинні бути твердими. Ні в якому разі не допускається замулювання ложа ставка, або його заболочування. Розміщення карантинних ставків на торф’янистому грунті не допускається. Ложе ставків і сітка водозбірних каналів повинні бути сплановані так, щоб можна було їх повністю осушити в будь який час.

Гідротехнічні спорудження (водоподаюча система і скидні пристосування – труби та інше) повинні бути побудовані з таким розрахунком, щоб було можливо наповнювати ставки водою і звільняти їх від води в стислі строки за 4-5 годин.

Подача води в карантинні ставки і її скидання повинні бути незалежними, як між собою так і з іншими ставками господарства. Середня площа кожного карантинного ставка (літнього) повинна бути 0,3-0,5 га, а зимового не більше 0,05-0,1га. В кожному повносистемному рибоводному господарстві повинно бути не менше 3-4 літніх і двох зимувальних карантинних ставків.

З метою створення в карантинних ставках оптимальних гідрологічних, гідробіологічних, гідрохімічних і зоогігієнічних умов, їх необхідно заливати водою за 2-3 тижні до посадки риби на карантин. При цьому використовують всі технічні засоби для того, щоб запобігти попаданню в ці ставки разом з водою смітної дикої риби.

Годують риб концентрованими кормами з урахуванням наявної природної кормової бази, яку підсилюють застосуванням добрив.

Термін карантину залежить від сезону перевезення, температури води в період карантину, тривалістю інкубаційного періоду (тієї хвороби, яку намагаються запобігти) і особливістю біотехнології розведення риб, а також специфічністю рибництва в цілому.

Сезон, температура води і тривалість інкубаційного періоду хвороб взаємопов’язані: чим нижче температура води, тим триваліше інкубаційний період і навпаки, при високій температурі, вище 12оС рибу витримують в карантині 20 діб. Якщо за час карантину середньодобова температура нижче 12о, то карантин відповідно продовжують на цей термін.

В зимовий період карантин продовжується всю зиму, і до того терміну додають ще 20 днів, якщо температура води була нижче 12о.

На протязі карантину рибу систематично досліджують шляхом клінічного огляду і, при необхідності, проводять вибірковий патологоанатомічний розтин. Якщо є підозра на яку-небудь інфекційну хворобу, то проводять бактеріологічні, вірусологічні і мікологічні дослідження. При розтині роблять і рибоводні – біологічні дослідження: визначають індекс наповнення кишкового тракту, ступінь вгодованості, стадію зрілості і інше.

Якщо при цьому будуть знайдені заразні хвороби всю рибу виловлюють і по рішенню ветеринарного лікаря використовують в їжу людям, на корм тваринам, або передають, як сировину, для утилізації на відповідні підприємства. Воду дезінфікують безпосередньо в ставку хлорним розчином, створюючи у воді вміст вільного хлору до 4-5мг/л. якщо вміст вільного хлору знижується то додають ще вапно в такій кількості, щоб одержати початкову концентрацію хлору. Після того воду пропускають крізь вапно вий фільтр, для чого використовують кошики, або дерев’яні ящики, в які засипають тільки свіже негашене вапно. Після спуску води проводять дезінфекцію ложа ставків негашеним вапном (10 т/га) або хлорним (3т/га) і залишають їх без води не менше ніж на місяць.

Якщо за час утримання риб в карантині випадків захворювання не зареєстровано, рибу пускають в виробничі ставки господарства і вона використовується в рибоводних процесах, як і місцева.

При завозі з окремих районів, де кліматичні гідрологічні і біоценотичні умови різко відрізняються від місцевих умов строк карантину незалежно від епізоотичного стану повинен не менше одного року.

При заводі риби з-за кордону, в тому числі і риби одержаній з завезеної заплідненої ікри, її необхідно утримувати в карантинних умовах в спеціальних карантинних господарствах не менше одного року. Якщо під час карантину у цих риб будуть зареєстровані хвороби нез'ясованої етіології або знайдені збудники захворювань, які не зустрічають в водоймах нашої країни, то питання про доцільність подальшого проведення карантину і утримання завезених риб вирішує головне управління ветеринарної медицини Міністерства сільського господарства. До прийнятті його рішення в господарстві приймають екстрені заходи по запобіганню розповсюдження хвороби.

При відсутності інфекційних хвороб і збудників інвазійних захворювань рибу залишають в тих же водоймах для постійного утримання і одержання від них потомства, яке дозволяється вивозити з метою акліматизації або інтродукції в благополучні рибогосподарські водойми.

При цьому дозволяється вивозити тільки запліднену ікру і личинок риб 2-3-денного віку, які одержані заводськими засобами, за умовою, що інкубаційні цехи і відрощувані личинки забезпечувались водою без збудників заразних хвороб і водних безхребетних – проміжних хазяїв збудників хвороб риб.

Рекомендується в деяких випадках проводити провокуючу біопробу. З цією метою в окремий ізольований ставок рибі, що стоїть у карантині підсаджують місцеву, в комбінації з якою вона повинна буде знаходиться у виробничих умовах. Якщо при цьому не буде відбуватись інтенсивного обміну паразитофауною і риба не захворіє заразними хворобами, то по закінченні строку карантину її допускають в виробничі ставки господарства.

 




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.