Попередження заносу у господарство збудників заразних хвороб

Основним джерелом заразного початку при інвазійних і інфекційних захворюваннях являються хворі риби і ті риби, що перехворіли, їх виділення і їх трупи. Крім того велику небезпеку по відношенню заносу в водойм збудників хвороби являються також і ті види риб і гідробіонтів, які самі не хворіють тією чи іншою хворобою Наприклад, рослиноїдні риби: білий амур, строкатий і звичайний товстолобик, щука і деякі інші види риб, які не хворіють запаленням плавального міхура і аеромонозом (краснухою), але, знаходячись в контакті з хворими коропами в неблагополучному водоймі можуть бути носіями заразного початку. При перевозці таких риб в благополучні водойми з’являється реальна загроза заносу разом з ними збудників небезпечних захворювань.

Хворотворні мікроорганізми можуть з’являтися в водоймі не тільки разом з хворою і перехворівшою рибою але і з рибою, бувший в контакті з хворою рибою при роботі в господарствах або ставках, неблагополучних по заразним хворобам риб. Можуть здійснювати перенос збудників заразних інфекційних і інвазійних захворювань з водойма в водойм водоплавна і рибоїдна птиця.

Було підраховано, що тільки чайки можуть внести за добу приблизно одну бактерійну клітину на кожний сантиметр води.

Особливо небезпечний безконтрольний завіз риби з інших кліматичних зон закордонних країн. Так, наприклад, з завозом комплексу рослиноїдних риб з далекосхідного регіону в Європейську частину Радянського Союзу завезено більше як 30 видів паразитів, яких раніше не було в наших регіонах. Одночасно з промисловою рибою (білим амуром, строкатим і білим товстолобиком) завезено декілька видів смітних риб, які поїдаючи природний корм завдають опосередковану шкоду рибному господарству. Крім того, ці види риб служать живим субстратом для розвитку паразитів промислових риб, і місцевих риб.

Смітні риби сприяють формуванню природних очагів заразних хвороб риб і підтримують їх стаціонарне неблагополуччя.

Для запобігання заносу разом із завозимою рибою збудників заразних хвороб і небажаних вселенців (смітних риб і безхребетних) всю завезену рибу слід витримувати в спеціальних карантинних господарствах.

Рисунок 11 – Сорорибовловлювач, встановлений на водоподаючі канаві (запобігає потраплянню сміттєвої риби у водойму).

Рисунок 12 – Ящик-фільтр, дно і бокові стінки якого виготовлені із фільтроносних пластин.

Рисунок 13 – Схема встановлення плавучих гнізд з рослинністю в нагульних ставах для нересту сміттєвих видів риб (після нересту гнізда із ставів вилучають).

Рисунок 14 – Сіра чапля в пастці.

Карантинні господарства повинні бути повносистемними рибоводними господарствами, в яких створені умови для утримання риби, відповідні біологічним особливостям і потребам завезених риб на всіх біотехнологічних етапах їх відтворення.

Карантинні господарства слід мати в кожній кліматичній зоні за для запобігання заносу збудників заразних хвороб риб в благополучні господарства і водойми при внутрішньорайонних і обласних перевозках треба особливу увагу приділяти проти паразитарній обробці риби, ікри і інших водних організмів.

Поиск по сайту: