Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Рибоводна та ветеринарно-санітарна культура виробництва риби



 

На відмінну від ссавців риби пойкілотермні тварини, всі фізіологічні процеси яких залежать від температури довкілля. Водне середовище, в якому постійно мешкає риба, характеризується певним числом чинників, які впливають на її здоров’я.

Зміни хімічних, гідробіологічних, кліматичних та інших абіотичних чинників (неживої природи) можуть призводити до різних порушень у фізіології риб. Біотичні чинники (живої природи), тобто водяні рослини, безхребетні, птахи інші риби ссавці та людина теж можуть сприяти різним захворюванням риб.

Особливості екології та фізіології риб, методи та засоби вивчення їхніх хвороб відрізняються від тих, що застосовуються відносно теплокровних сільськогосподарських тварин. Специфічні також способи літування та попередження хвороб риб.

В умовах сучасного рибництва головним є прогнозування можливості виникнення захворювань та розробка методів їх профілактики і оптимізації екологічних умов. Суть цих методів:

- вибір та підбір плідників по генетичним і зоотехнічним показникам;

- вибір плідників по ознакам стійкості до хвороб;

- профілактичні заходи при проведенні нерестової компанії;

- зоотехнічні норми посадки риб в ставки;

- удобрення ставків органічно-мінеральною сумішшю і зеленою рослинністю.

Вибір і підбір плідників

 

Кількість плідників коропа, необхідних рибо господарствам визначають виходячи з об’єму виробничого плану з запасом не вище 100%. Вихідною кількістю для розрахунку слугує число личинок необхідне для зариблення вирощувальних ставів. По рибоводно-біологічним нормативам для ставкових рибоводних господарств вихід личинок від однієї самиці коропа складає від 50 до 100 тис.шт.

Кожен рік замінюють 25% плідників уникаючи близькоспорідненого розведення бо інбрідне потомство знижує природну стійкість до збудників заразних хвороб і до несприятливих умов середовища.

З метою запобігання імбрідінга і поліпшення загального фізіологічного стану плідників рибоводним господарствам рекомендується періодично (через 8-10 років) обмінюватись між собою плідниками, а також застосовувати 2-х лінійне розведення. Такий засіб виключає можливість імбрідінга і дозволяє розраховувати на ефект гетерозіса.

З зоотехнічної практики відомо, що від старих тварин одержують недоброякісне потомство зі зниженою резистентністю як до збудників захворювань так і до несприятливих умов середовища. Ця загально біологічна закономірність властива і рибам.

Виходячи з вищевикладеного рекомендується використовували для нересту коропів віком не вищого 9 років.

При підбиранні плідників в середині одного господарства необхідно оцінювати їх якість по зовнішньому вигляду, екстер’єру (рис. 1-3), активності, інтенсивності шлюбного забарвлення поверхні тіла, плавців, еластичності шкіряного покриву і блиску луски. Самців і самок підбирають по принципу кращий до кращого. При цьому враховують загальний стан і зовнішній вигляд риби, відсутність зовнішніх ознак інфекційних і інвазійних захворювань, слідів травм, втрати луски, променів плавців і інших пошкоджень.

Плідників беруть з маточного поголів’я маточне поголів’я утримується в умовах, які забезпечують гарний фізіологічний стан і добру вгодованість. При чому самки від самців і ремонтної молоді утримуються окремо в особливих маточних літніх і зимових ставках при щільності посадки в літніх ставках 100-150 екз/га для самок і 250-300 екз/га для самців, а в зимувальних ставках 10-20 т/га.

 

Рисунок 1 – Лінійка для бонітування маточного поголів’я риб.

 

Рисунок 2 – Схема вимірів риби:

а-б – зоологічна довжина всього тіла (L); а-в – довжина тіла без хвостового плавця (l); г-д – найбільша висота (H); а-е довжина голови (C).

 

Плідників годують звичайною для коропів кормовою сумішшю з додаванням 10-20% кормів тваринного походження (рибна або м'ясо-кісткове борошно, м’ясний фарш з молюсків або пуголовок).

Всю роботу по підбору плідників проводять рибоводи-селекціонери з обов’язковою участю ветеринарного лікаря-іхтіолога.

 

Відбір плідників по ознакам стійкості до хвороб

 

Відбір плідників по ознакам стійкості до хвороб у рибоводних господарствах у сучасних умовах виробництва неможливий.

В групах різних видів тварин, в тому числі і риб, завжди є індивідууми, які в умовах масового захворювання і загибелі залишаються живими і здоровими. Деякі вчені вважають, що така стійкість генетично обумовлена і повинна

Рисунок 3 – Мічення плідників коропа випалюванням тавра:

А - знак самиці; Б – знак самця.

 

передаватися нащадкам, а якщо так, то відбір плідників по ознакам стійкості можливий. Остається тільки визначити показник, який би кількісно демонстрував успадковану стійкість організму. Здавалось би такий показник, і не один, є – це фактори імунітету:

- вміст в крові комплементу;

- загальна бактерицидна активність сироватки крові;

- фагоцитарна активність лейкоцитів;

- титри природних антитіл у сироватці крові;

- рівні пропердину, лізоциму, лізину і опсонінів;

- ферментів, які відносяться до трансфераз і гідролаз.

 

Кінцевим етапом визначення природної стійкості риб плідників до збудників захворювань являється експериментальне зараження або постановка біопроби в ставках.

В лекції наведений далеко не повний перелік чинників, які характеризують ступінь природної резистентності риб до інфекційних і деяких інвазійних хвороб і якщо рибоводи-селекціонери з біометричною, морфологічною і рибоводно-біологічною оцінкою будуть використовувати імунобіологічні критерії стійкості плідників, то проблема формування високопродуктивних і резистентних ліній всіх видів ставкових риб буде вирішена на сучасному науково-методичному рівні в більш короткий термін

 

Профілактичні заходи при проведенні нерестової кампанії

 

Найбільша увага профілактиці хвороб риб повинна бути приділена в період нерестової кампанії, тому що в цей час внаслідок значної концентрації молоді і наявності плідників створюються сприятливі умови для розповсюдження захворювань.

З цією метою завчасно проводять роботи по формуванню рослинного субстрату, на якому буде відкладена ікра. При цьому рекомендується створювати травостій з лисохвосту лугового, м’ятлика лугового і болотного, пирію повзучого, тимофіївки лугової та інших вологостійких трав (рис. 4).

 

Рисунок 4 – Встановлення штучних нерестовищ у ставах

 

В деяких випадках в нерестових ставках доцільно влаштовувати штучні плавучі нерестилища, які представляють з себе заглиблені жмути ялівця, на пінопластових поплавцях, або дерев’яні рами, обтягнуті капроновою сіткою з капроновим клоччям, яке звисає униз у вигляді пухнастих снопиків. Цей захід дозволяє відразу після нересту виймати з ставка плавуче нерестилище з відкладеною ікрою і переносити в завчасно підготовлений ставок, в якому немає плідників і другої якоїсь риби. При цьому повністю виключається контакт молоді зі своїми батьками, носіями збудників хвороб, небезпечних для молоді.

З метою запобігання розвитку шкідників і ворогів молоді (рис. 5-7) риб і збудників деяких небезпечних інвазійних і інфекційних захворювань заливати ставки водою рекомендується не раніше, ніж за 12-14 годин, інакше в нерестових

 

Рисунок 5 - Жуки та їх личинки, що поїдають мальків риб:

1 та 2 – плавунці; 3 – його личинки; 4 – водолюб чорний; 5 – його личинка.

 

Рисунок 6 – Водяні клопи:

1 – клопи гладиші; 2 – водяний скорпіон; 3 – плант; 4 – ранатра.

 

Рисунок 7 – Личинки бабок:

а, в – маска прижата; б, г – маска викидається.

 

ставках у великій кількості з’являються жаби, пуголовки, личинки бабок, водяні клопи і інші представники жорсткої фауни безхребетних. Ці тварини не тільки знищують личинок і мальків, але і являються прямими конкурентами в харчуванні молоді риб.

Для створення в нерестових ставках достатньої кількості природного корма рекомендується удобрювати нерестові ставки біогенними елементами і свіжою водною рослинністю, розведенням живих кормів (коловерток, мілких дафній, циклопів і найпростіших). В ставках підтримується належні температура і вміст кисню. Для цього в деяких господарствах нерестові і малькові ставки покривають плівкою. В результаті цього температура ставка підвищується на 3-80 порівняно з відкритими водоймами. Це сприяє збільшенню темпу росту молоді. Середня маса її збільшується в 2-3 рази.

Заводський засіб одержання потомства: ікру одержують за допомогою гіпофізарних ін’єкцій, запліднюють її, обробляють гіалуромідазою, щоб знеклеїти її і інкубують її в спеціальних апаратах з безперервно подаваємою водою.

Коли личинки стають вагою 15-20 мг, їх розміщують в вирощувальних ставках. Ставки перед тим знезаражують ультрафіолетовими променями.

 

Зоотехнічні норми посадки риб в ставки

 

Природна рибопродуктивність становить при монокультурі коропа – 1,5-2,5 ц/га, в південних районах до 3,5 ц/га. В цих випадках коропа вирощують тільки на природному кормі (300 – і фітопланктоні і бентосних організмах).

При ущільнених посадках кількість природних кормів значно скорочується і їх поповнюють гранульованими кормами. В товарних рибоводних господарствах щільність посадки риб в ставку повинна бути розрахована так, щоб доля природного корма для цьоголіток складала – не менше 15-20%, а для плідників – не менше 60-70%.

Удобрення ставків органо-мінеральними сумішами і зеленою рослинністю

 

В ставковому рибництві застосовують мінеральні і органічні, в тому числі, і зелені добрива. З мінеральних, частіше за все використовують, фосфорні, азотні, кальцієві, а іноді калійні добрива.

З фосфорних добрив в ставкових господарствах застосовують суперфосфат. Ефективність фосфорних добрив збільшується при внесенні їх невеликими порціями на протязі всього вегетаційного періоду. При цьому необхідно підтримувати концентрацію Р2О5 в воді ставків в межах 0,4-0,5 мг/л.

Для удобрення ставків застосовують вуглекислий кальцій СаСО3 і не гашене вапно (СаО). При систематичному щорічному удобрені рекомендується вносити 2-4 ц/га вапна. В ставки, розташовані на болотах і вміщуючих значну кількість гумусових речовин норми внесення добрив можуть бути збільшені дот 10-15ц/га і більше. В цьому випадку кальцій використовується як профілактичний засіб при непаразитарній зябровій гнилизні.

Азотні добрива застосовують у вигляді аміачної селітри. При їх використанні значно збільшується розвиток зелених водоростей, головним чином протикокових і водоростей, якими харчуються зоопланктонні організми.

Норму внесення азотних добрив визначають виходячи з розрахунку одержання у воді 2 мг/л азоту. Цю концентрацію рекомендується підтримувати на протязі всього вегетаційного періоду.

В ставковому рибництві застосовують і органічні добрива, гній, гноївку, компости, торфогноївку, фекалії, торф, птичий послід, зелене добриво. Органічні добрива вміщують всі необхідні речовини (азот, фосфор, калій і інші).

Найкращим органічним добривом являється перегнилий коров’ячий, конярський, свинячий гній, який рівномірно заносять у грунт спущеного ставка і заорюють на глибину 5-8 см. Іноді гній складають кучугурами на окремих мілководних ділянках ставка.

Але в даному випадку важливо не перебільшити, бо велика кількість органічних речовин різко підвищує окислюваність води, внаслідок чого відбувається зменшення кількості кисню у воді до його повного зникнення.

Доступними, достатньо ефективними і разом з тим безпечними органічними добривами являються зелені добрива. З цією метою використовують як водну так і наземну рослинність в тому числі і смітні трави.

Засіб внесення зелених добрив полягає в тому, що викошену в ставках (краще до цвітіння) рослинність залишають на деякий час (2-3 доби) на поверхні води або виймають її на берег для пров’ялення. Потім збирають у снопи або в ущільнені кучугури, які розміщують вздовж берегів, закріплюючи їх кілками. Цей засіб має недоліки бо за деякий час снопи починають загнивати, і зони навкруги стають без кисневими.

Тому пропонується використовувати зелену рослинність як добриво у вигляді плавучих колисок, матрациків з сіном, встановлених в різних ділянках ставка. Плавуча колиска являє з себе квадратну раму, зроблену з дощок - довжиною 1 м. Знизу до неї вздовж усього периметру рейками прибивають сітчастий капроновий, або з латунної сітки мішок, краще за все з крупними вічками. В одну таку колисанку можна вкласти 100-150 кг водної рослинності. Колисанки встановлюють в різних ділянках ставка, прив’язуючи їх до кілка так щоб вони могли під дією вітру переміщуватися по колу. Частина рослинності вкладена в колиску, заглиблена у воду і омивається. При цьому не створюється безкисневих зон, як це спостерігається при складанні кучугурів рослинності в береговій зоні.

Жорстке надводна і м’яка підводна рослинність, яка застосовується в якості добрива, сприяє розвитку бактерій і зелених водоростей, що є кормом зоопланктону і внаслідок таких заходів, кількість зоопланктон них організмів збільшується в 10-16 разів. При температурі 18-250С рослинність відмирає і розкладається за 15-20 діб і тоді в колиски закладають нові порції зелених добрив.

Норми внесення зелених добрив визначають в залежності від кисневого режиму води і її окислюваності. При колисковому методі впродовж сезону рекомендується вносити 3-6 т/га і більше.

Добрива слід використовувати в слабко проточних і непроточних ставках, тому що при сильній проточності добрива будуть винесені течією.

Позитивний ефект від добрив буде досягнуто тільки при систематичному контролі за гідрохімічним і гідробіологічним режимами водойм.

 




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.