Ненасиченими дикарбоновими кислотами називають сполуки, які містять у своєму складі дві карбоксильні групи і кратний вуглець-вуглецевий зв'язок.
Найпростіші представники ненасичених дикарбонових кислот — малеїнова і фумарова кислоти, які являють собою геометричні ізомери бутендіової кислоти НООС—CH=CH—COOH. Малеїнова кислота — це цис-, а фумарова — транс-ізомер:
Н
НООС
~,_/-,
\
Н
СООН
НООС
Н
\
Н
СООН
малеїнова кислота; цис-бутендіова кислота
фумарова кислота; отроис-бутендіова кислота
СПОСОБИ ДОБУВАННЯ
Малеїнову кислоту добувають шляхом дегідратації яблучної кислоти при температурі 250°С. Спочатку в цих умовах утворюється малеїновий ангідрид, який у результаті подальшої гідратації перетворюється в малеїнову кислоту:
С
но-сн-с-чш
і
НС
<
н2о .
не—соон
2 \>
-2Н2О
нс^
--------- 1
НС—СООН
яблучна кислота
малеїновий ангідрид
малеїнова кислота
У промисловості малеїнову кислоту виробляють гідратацією малеїнового ангідриду — продукту каталітичного окиснення бензену або 2-бутену киснем повітря:
02 повітря; У2О5; 400-450 °С
-2СО2; -2Н2О
02 повітря; У2О5; 400 °С
сн3- сн=сн - сн3
не
У/ о
Глава 25
н2р ^ НС—СООН
не—соон
малеїновий ангідрид
Фумарова кислота, на відміну від малеїнової, зустрічається в багатьох рослинах. Синтетично її можна добути конденсацією гліоксилової та малонової кислот за Кневенагелем:
0 Нч .СООН
+ с
СОО—Н
ноос-сн=с
ноос-с
соон
н н соон
глІоксилова кислота малонова кислота
ноос н н соон
фумарова кислота
У промисловості фумарову кислоту одержують термічною ізомеризацією малеїнової кислоти:
Н
Нч
\
/ \ ноос соон
малеїнова кислота
НООС .Н
150°с>Чс=с/
н соон
фумарова кислота
ФІЗИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ
малеїнова кислота— біла кристалічна речовина (т. пл. 131 °С), легко розчиняється у воді і спиртах. Фумарова кислота— біла кристалічна речовина, зазвичай сублімується без плавлення в запаяному капілярі (т. пл. 287°С). Фумарова кислота на відміну від малеїнової важко розчиняється у воді.
ХІМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ
Ненасичені дикарбонові кислоти виявляють більш виражені кислотні властивості порівняно з насиченими, оскільки взаємний вплив двох карбоксильних груп передається по кон'югованій системі я-зв'язків ефективніше. Малеїнова кислота значно сильніша від фумарової: значення pКaу воді для малеїнової кислоти дорівнюють pКа1 = 1,92; pКa2 = 6,23, для фумарової — відповідно pКa1 = 3,02; pКa2 = 4,32. Підвищена кислотність малеїнової кислоти на першій стадії і низька кислотність на другій — зумовлені внутрішньомолекулярною взаємодією іонізованої і неіонізованої карбоксильних груп (утворення внутрішньомолекулярного водневого зв'язку).
ДиКарБОнОВІ КиСЛОти
НС
на
о
о
\\
■ог
н
/
8+
о
Завдяки утворенню водневого зв'язку, з одного боку, підвищується стійкість аніона, а з іншого — ускладнюється відщеплення протона від другої карбоксильної групи.
Реакційна здатність ненасичених дикарбонових кислот зумовлена наявністю в їхній структурі двох карбоксильних груп і кратного зв'язку. За участі кратного зв'язку можливі реакції приєднання. Так, при гідруванні малеїнової і фумарової кислот утворюється бурштинова кислота, при галогенуванні — дигалогенобурш-тинова кислота, приєднання галогеноводнів приводить до утворення моногало-генобурштинових кислот, приєднання води в присутності мінеральних кислот дає гідроксибурштинову (яблучну) кислоту. При окисненні калій перманганатом утворюється виноградна (мезовинна) кислота:
н,
->■ ноос—сн2—сн2—соон
бурштинова кислота
Вг,
ноос — сн — сн—соон
соон сн сн соон
бутендіова кислота
Вг Вг
2,3-дибромобурштинова кислота
НС1
ноос—сн—сн2— соон
Н2О; Н+
хлоробурштинова кислота
ноос—сн—сн2— соон он
[О]; КМпО4
яблучна кислота
ноос — сн — сн—соон он он
виноградна кислота
Ненасичені дикарбонові кислоти по карбоксильних групах утворюють кислі та середні солі, неповні та повні естери, неповні та повні аміди.
Малеїнова кислота при нагріванні легко піддається внутрішньомолекулярній дегідратації і утворює циклічний ангідрид:
Глава 25
.0
не не
У/
"о-н
/О —Н
чо
малеїнова кислота
,0
нс
/
малеїновий ангідрид
Фумарова кислота через віддаленість карбоксильних груп у просторі ангідриду не утворює.
Малеїнова кислота, будучи цис-ізомером, більш лабільна, ніж фумарова. Під дією брому, йоду, галогеноводнів, нітритної кислоти вона легко ізомерується в більш стійку форму — фумарову кислоту. При УФ-опромінюванні розчинів фумарової і малеїнової кислот утворюється рівноважна суміш, що складається з 75 % малеїнової і 25 % фумарової кислот.