Салазопіридазин салазодиметоксин

Дослідження азобарвника пронтозилу привели до створення хіміотерапевтич­них антибактеріальних препаратів широкого спектра дії — сульфаніламідів (див. с. 508—510). У 1935 році співробітники інституту луї Пастера встановили, що пронтозил в організмі розщеплюється з утворенням п-амінобензенсульфаміду. цей факт і змусив сконцентрувати увагу вчених на дослідженнях у ряду сульфаніламідів.

8О₂ІЧН₂

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТЕОРІЇ КОЛЬОРОВОСТІ.

АЗОБАРВНИКИ

Теорія кольоровості розглядає залежність забарвлення органічних сполук від будови їх молекул.

Забарвлення будь-якої речовини зумовлене її здатністю поглинати електромаг­нітне випромінювання у видимій ділянці спектра (400—760 нм). При цьому людське око сприймає предмет забарвленим у додатковий колір до того, що поглинається (табл. 21.1).

Таблиця 21.1 Спектральні і додаткові кольори

Поглинання речовиною світла у вузькому діапазоні довжин хвиль приводить до появи яскравих барв (червоної, синьої, зеленої тощо). якщо речовина погли­нає світло в широкому діапазоні видимої ділянки спектра, з'являються неяскраві барви (коричнева, бордо, хакі і т. ін.). При поглинанні речовиною практично всієї

Глава 21

видимої ділянки спектра з'являється чорне або сіре забарвлення. Речовини, які не поглинають випромінювання у видимій ділянці, безбарвні.

енергія, яку поглинає молекула у видимій ділянці, витрачається на збудження електронів (я-електронів), що утворюють я-зв'язки, та неподілених електронів (n-електронів), які при цьому переходять на більш високоенергетичні антизв'язуючі я*-МО (див. розд. 7.2.1). Таким чином, поглинання у видимій ділянці і пов'язана з ним поява забарвлення зумовлені я—►я*- і n-я*-переходами. Особливо легко здійснюється я—►я*-переходи в кон'югованій системі кратних зв'язків.

Структурні фрагменти молекули, які поглинають випромінювання у видимій ділянці, і, за хромофорною теорією німецького хіміка Отто Ніколауса Вітта (1876), відповідальні за забарвлення, отримали назву «хромофори» (від грец. хромос — ко­лір і форос — носій).

Основні хромофори: досить довга кон'югована система кратних зв'язків, азогру-

N=N—, хіноїдна група

па —N тощо.

Для появи забарвлення часто достатньо лише одного такого хромофора. якщо молекула містить кілька хромофорів, уключених в єдиний ланцюг кон'югації, інтенсивність забарвлення збільшується.

Однак для того щоб речовина стала барвником, в її структурі мають бути при­сутніми угруповання, які без хромофорів не здатні викликати забарвлення, але, знаходячись з ними в єдиній кон'югованій системі, підсилюють забарвлення. Такі групи отримали назву «ауксохроми» (від грец. ауксео — збільшую і хромос — колір).

Основні ауксохромы: групи —OH, —NH2, —NHR, —NR2, —OR, —SH тощо.

Ауксохромами звичайно є замісники, які виявляють +М-ефект. Ауксохромні групи не тільки посилюють колір барвника, але і сприяють його взаємодії з мате­ріалом, який фарбується, що підвищує стійкість забарвлення до дії мийних засобів.

За хімічною будовою розрізняють нітро-, нітрозо-, азо-, трифенілметанові, антрахінонові, індигоїдні барвники і т. ін. Найрозповсюдженішим класом барвників є азобарвники. їх використовують для фарбування вовняних і штучних тканин, шкіри, паперу і т. д. Колір деяких азобарвників змінюється залежно від рН сере­довища, що дозволяє використовувати їх як індикатори. Типовим азобарвником є індикатор метиловий оранжевий (метилоранж, геліантин).

метиловий оранжевий; геліантин

Метилоранж одержують азосполученням діазотованої сульфанілової кислоти з N,N-диметиланіліном:

-Н,0

; 2НС1

-2Н₂О*

-М(СН₃)₂

рН = 3...4

сульфанілова кислота

натрієва сіль сульфанілової кислоти

4-діазобензен-сульфокислота

ДІаЗО- та аЗОСПОЛУКи

-сн₃соон

метиловий оранжевий (червона форма)

метиловий оранжевий (жовта форма)

У нейтральному і лужному середовищах метилоранж має жовте забарвлення, у кислому жовтий колір змінюється на червоний унаслідок утворення хіноїдної структури:

№О₃8

червона форма

Жовте забарвлення метилоранжу в нейтральному і лужному середовищах зумовлене наявністю в його структурі довгої кон'югованої системи, до складу якої входить хромофор — азогрупа —N=N—. У кислому середовищі внаслідок приєднання протона до одного з атомів Нітрогену азогрупи відбувається електрон­на перебудова кон'югованої системи, при якій азогрупа зникає, але з'являється сильніша хромофорна група — хіноїдна. це приводить до поглиблення забарвлен­ня. Інтервал переходу забарвлення від червоного до жовтого знаходиться в діапа­зоні pН середовища від 3,1 до 4,4. Як кислотно-основний індикатор використо­вують також азобарвник — метиловий червоний.

соон

метиловий червоний; 4' -диметиламіноазобензен-2-карбонова кислота

У лужному середовищі метиловий червоний знаходиться у вигляді азоформи, яка має жовте забарвлення, а в кислому — переходить у хіноїдну форму з черво­ним забарвленням:

соон

^ЧСН₃ -он |^/ ^ \=/ ^ ^С1

жовта форма червона форма

Інтервал переходу від червоного до жовтого забарвлення знаходиться в межах pН = 4,2...6,2.

Глава 22 ГІДРОКСИЛЬНІ ПОХІДНІ ВУГЛЕВОДНІВ. ЕТЕРИ

Гідроксильними похідними називають похідні вуглеводнів, в яких один або кілька атомів Гідрогену заміщені на гідроксильну групу.

Залежно від типу гібридизації атома Карбону, безпосередньо зв'язаного з гідроксильною групою, гідроксильні похідні вуглеводнів поділяють на спирти (гідроксильна група знаходиться при атомі Карбону в sp³ -гібридизації) і феноли (гід­роксильна група розташована при sp²-гібридизованому атомі Карбону, що входить в ароматичну систему). Сполуки з гідроксильною групою при sp²-гібридизованому атомі Карбону, що не входить в ароматичну систему, отримали назву «еноли». Такі речовини здебільшого нестійкі. Гідроксильні похідні з групою —ОН при атомі Карбону в sp-гібридизації невідомі.

Залежно від кількості гідроксильних груп у молекулі розрізняють одно-, двох-, трьох- і поліатомні спирти і феноли.

За розташуванням гідроксильної групи у вуглецевому ланцюзі спирти класифі­кують на первинні (група —ОН при первинному атомі Карбону), вторинні (група —ОН при вторинному) і третинні (група —ОН при третинному):

К

^к\ '

к—сн,—он )сн—он к-с-он

² к^х І

к

Поиск по сайту: