ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 43.1

ФІЗИЧНИЙ МАЯТНИК

Мета роботи:вивчення законів коливанняфізичного маятника.

Завдання:а) перевірити залежність періоду вільних коливань фі­-зи­чного маят­ника від його моменту інерції;

б) визначити величину прискорення вільного падіння.

Прилади і обладнання: фізичний маятник, секундомір, лінійка.

Експериментальна установка (рис.5.1) складається із основи 1, ви­рівню­вання якої здійснюється ніжками 2. В основі закріплена стійка 3, на якій фіксує­ть­ся нижній кронштейн 4 з фотоелектричним датчиком 5. На верхньому кронштейні 6 пі­д­вішений фізичний маятник. Він склада­є­ть­ся зі стержня 7, ванта­жу 8 і фіксатора 9. На стержні 7 через 10мм зроблені кільцеві нарізки для точного визначен­ня довжини маятника та чіткої фіксації вантажу 8. На пе­редній панелі приладу знаходяться: індикатор кількості коливань–10, індика­тор часу–14, вимикачі “СЕТЬ”–11 “СБРОС”–12 і “СТОП”–13.

Під час руху маятника світловий потік від лампочки фотоелектричного датчика перекри­вається, що вмикає електронну схему підра­хунку кількості коливань та се­кундомір. Після натискування вимикача “СТОП” секундомір зупиняється після закінчення поточного повного коливання.

Теоретична частина

Фізичний маятник – це тіло, яке може обертатись відно­сно довільної горизонтальної осі, що не прохо­дить через центр маси. Під дією моменту сили тяжіння mg, плече якої дорівнює L·sinα, тіло обертається навколо точки підвісу О (рис.5.2).L – відстань від точки О обертан­ня (точки підвісу) до точки С - центра маси тіла. Записуємо основне рівняння динаміки обер­тального руху

,(5.1)

I- момент інерції тіла, - кутове прискорення. Знак мінус враховує, що момент сили mg зменшує кут α.Таким чином, одержуємо диференціальне рівняння незатухаючих коливань фізичного маятника

. (5.2)

При малих кутах α (менших 5^о) можна вважити, що sin α = α. Одержуємо (5.3)

Порівнюючи одержане рівняння із загальним рівнянням незатухаючих гармонічних коливань , (5.4)

одержимо циклічну частоту коливань .Період коливань фізичного маятника

(5.5)

Розв’язком рівняння (5.4) є рівнян­ня незатухаючих гармонічних коливань

(5.6)

Для виконання першого пункту завдан­ня необхідно змінювати момент інерції мая­тника. Це здійснюється шляхом переміщен­ня вантажу 8 вздовж стержня 7 (рис.5.1). Але при цьому змінюється і положення центра маси, тобто відс­тань L, що також необхідно врахувати.

Момент інерції маятника відносно точ­ки коливання О дорівнює сумі моменту іне­рції ва­н­тажу (матеріальної точки) I_вант = МZ² і стерж­ня. Враховуючи теорему Штейнера, має­мо I_{стержня} = 1/12 mb² + m(b/2 – a)² (рис.5.3). Таким чином момент інерції маятника, як функція відстані Z від точки підвісу до центра ванта­жу

I = МZ² + 1/12 mb² + m(b/2 – a)² (5.7)

Знайдемо положення точки С центра мас маятника, тобто відстань L як функцію Z. За правилом моментів відносно точки С (рис.5.3) маємо

mgZ₁ = MgZ₂ (5.8)

Із рис.5.3 видно, що L = Z – Z₂, і Z₁ + b/2 =L + a . (5.9)

Поиск по сайту: