Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Переваги відкритого рецензування встановлюють-



 

і і в експериментальному дослідженні Е. Уолт (Е. Walsh),

М. Руні (М. Rooney), JL Епплбі (L. Appleby) та Г. уілкінсона ((.. Wilkinson) [49, с. 47—51], згідно з яким, відкритий процес

і прияє поліпшенню якості рецензії. Натомість, наприклад, дослідження групи вчених під керівництвом Дж. С. Росса 110, с. 1675 — 1680] виявило, що «сліпе» рецензування лише частково допомагає запобігати упередженням рецензентів,

.і за А. Янкауером (A. Yankauer), 75% рецензентів надають

 

перевагу «сліпому» рецензуванню [51, с. 844 — 845], тому що воно забезпечує об'єктивність рецензії, водночас, самі рецензенти бажають залишатися анонімними. На думку ж () . Хазена, «анонімність рецензування стверджує, що науко-и і працівники вважають себе апріорі нездатними відстояти наукову істинність у відкритій суперечці» [1, с. 20].

 

Деякі вчені вказують і на те, що рецензування є занад то дорогим [3, с. 1384; 13, с. 180 — 182], а його довготривалісп. призводить до непотрібної затримки опублікування науко - вих творів [1, с. 8]. Загалом, серед дослідників ще не склало ся єдиного погляду на ці питання, тому вони залишаються ще остаточно нерозв'язаними.

 

Дослідник Дж. С. Армстронг (J. S. Armstrong) зазнач.н, що у випадку відхилення наукової праці автори, як прави по, ігнорують зауваження рецензентів [4, с. 75], що при іво дить до нівеляції роботи інституту рецензії.

 

I I ' .


ГІРАЦІ ЗДОБУВАЧІВ

 

Під час рецензування також може виникати пробле-ма плагіату, яка виявляється у «запозиченні» рецензентом наукових положень із робіт авторів. Цей факт добре ілю-струє випадок, який стався у Йельскому університеті. На-укова стаття молодого фізика Хелени Уечсліхт-Родбард була відхилена одним із рецензентів — В. Соманом, який пізніше використав матеріали дослідження у своїй роботі [8, с. 38-39].

 

Одним із основних недоліків рецензії, на який все час - тіше звертають увагу дослідники, можна вважати проблему ідентифікування наукової афери. Так, Р. Сміт, характери-зуючи рецензію як повільну, дорогу, яка є марнотратством академічного часу, суб'єктивною, схожою на лотерею, схильною до упереджень і легко зловживаною, наголошує на її слабкості у виявленні грубих помилок, а також на нена-дійності рецензування як інструменту для виявлення науко-вого обману. Дослідник аргументує свою позицію тим, що рецензія, у першу чергу, ґрунтується на довір'ї [42, с. 1791.

 

У зв'язку з цим, М. Глік (М. Glick) зазначає, що відповідаль-ність за точність та правдивість робіт лежить на самих авто-рах, а рецензенти лише можуть оцінювати вже отримані ре-зультати, які часто важко перевірити, оскільки рецензенти не завжди мають доступ до потрібної інформації [20, с. 430].

У свою чергу, дослідник Е. Малліген вважає, що «рецензія не повинна бути інструментом, первинна функція якого — категоричне віднайдення обману» [32, с. 6].

 

Учені зауважують, що часто система рецензування здатна виявити шахрайство вже після опублікування робо-ти чи декількох робіт певного автора, хцо підтверджується численними випадками. Наприклад, у 2006 р. Сеульський національний університет проголосив, що південнокореи ський учений доктор Хванг Ву- Сук (Hwang Woo-Suk) ефа брикував результати статей, які декількома роками раніше були надруковані у престижному журналі «Наука» і місти-ли дослідження стовбурових клітин. Журнал швидко ви

 

2 0 6


ГумлнЕнко О. О.

 

иучив ці статті, але на той момент вже у 200 інших працях були цитати матеріалів доктора Хванга [20, с. 428]. Сфаль-сифіковані дані також були виявлені у 16 роботах Хендріка ІПона (Hendrick Schön) вже після того, як матеріали про-йшли рецензування в авторитетних наукових журналах та потужному дослідницькому центрі Bell Labs. Думки на-укової громадськості з приводу цього випадку розділилися. Виконавчий директор Американського інституту фізики — М. X. Бродскі (М. Н. Brodsky) вважає, що тут не слід звинува-чувати рецензентів, оскільки виявлення наукового обману не є їхнім прямим завданням. Натомість редактори науко-вих журналів відзначають, що провина рецензентів поля-гає у тому, що вони поставилися некритично до наукових творів Шона. Частково це було викликано тим, що матеріли надійшли від солідних дослідницьких груп [29, с. 12 — 17].

 

Крім того, наукова афера у руках певної ідеології може стати небезпечною зброєю [47, с. 46]. Яскравим прикладом иженауки є діяльність радянського біолога Т. Лисенка. Ви-сунута ним антинаукова концепція спадковості, видозміни та видоутворення активно впроваджувалася в практику в 30-х — на початку 60-х років, що завдало великої пжоди ге-нетиці і біології в цілому. Подібні випадки, на думку бага-тьох учених, дискредитують наукове рецензування.

 

Отже, як бачимо, питання, чи повинна рецензія вияв-пяти наукову недобросовісність, залишається в науковому співтоваристві певною мірою дискусійним. На це складно питання справді важко дати однозначну відповідь, але все ж іазначимо, що рецензія на науковий твір (у будь-якому раіі)

 

і ювинна намагатися це робити! Якщо під час рецензування у видавництві чи редакції не вдалося виявити наукову не добросовісність, то при постпублікаційному рецензуванні шанси виявити її різко зростають, оскільки коло реципії п гів значно розширюється.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.