Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

І І Р Л Ц І В И К Л А Д А Ч І В



 

До слова, епізод з сокирою, що відрубала половину коня наявний у побутовій казці «Три брати» (13).

 

Те, що літературні казки похідні від народних, підтвер джує вищенаведений епізод, знайомий нам з оповідок баро на Мюнхгаузена.

 

В народному уявленні відьми завжди завдають шкоди своїми чарами, вони мають надприродні властивості, що викликають острах: «відьма упала і смолою розтопилась» (114)

 

«залила смолою очі бабі» (116), тому видається дивовижноюказка «Про добру відьму» (115), яка приходила вночі, вари ла їсти і дбала про дітей.

 

Хоча П. Чубинський вважав, що в міфічних казках не має дидактики, все ж трапляються сюжети, в яких вона заву альована, непряма, а випливає із самого змісту, як у казках уособленими образами святої П'ятниці (130) і святої Неділ (131). У першій йдеться про те, як один чоловік дав пообіда ти П'ятниці, а вона віддячилася йому ста літами життя. Він їх прожив і попросив ще стільки ж — П'ятниця не відмови ла. Чоловіку й того було мало, тому попросив ще, а по смерт опинився у пеклі, бо бахмато нагрішив за триста літ. У другій

 

— свята Неділя покалічила жінці руки, бо та ткала допізна в суботу. Цього звичаю — не працювати фізично в неділю — дотримуються й сучасні практикуючі християни.

 

Побутові казки можна погрупувати за тематикою: про родинні («Дідова дочка та бабина дочка», «Три брати» «Зрадлива жінка»), соціальні («Багатий і бідний») та наці оналі.пі взаємини («Циган і селянин»). П. Чубинський, ко ротко коментуючи цей зібраний матеріал, писав: «До ціє частини увійшли казки, оповіді та анекдоти побутові, тобто такі, що характеризують моральний, родинний та еконо мічний побут, висловлюють народні поняття про сімейні племенні, станові й господарські стосунки» [5, с. 488].

 

Серед казок про родинні взаємини окреміганьою гру пою постають казки з кривавими сюжетами (злодій при мусив жінку убити і зварити ди тину) і дотепні оповідки

 

3 0


Д У М А Н С Ь К А О . I .

 

бувальщини («Про мачуху і пасинків», «Як провчити ледачу жінку»).

 

Слід зауважиги, що типовий персонаж «родинних» ка-юк — дурень або й дурні: вони п р и всіх випадках своєї не-розумної поведінки зазнають зневаги, але виходять із ситу-ацій мудрими . В казці «Дурні» (9) у батьків — дурний син і дурна дочка. С и н вирішив піти у світи, щоб дізнатися, чи є

 

нурніші за них. «Видишь він, що дурних всюди єсть багато на світі, вернувся додому і господарював собі щасливо».

 

І ІДкава своєю ф о р м о ю казка «Було собі три брати, да ін і Кіндрати» (13), в якій, окрім знеособленого оповідача, і івпяється ще о д и н — Кіндрат — і розповідає нісенітницю, чі вігі запалив озеро, напився з криниці води, знявпіи влас-ні мі череп, як з нього насміхалися, що весь мозок видно, і і їм повернувся до колодязя, а там качка в черепі вже й каче-нч і вивела.

 

К азки про родинні взаємини також ґрунтуються на аку-м\ ч и т а н о м у досвіді «неписаних правил», про що свідчать

 

• імі і м яш казок: «Казка про те, щоб жінці правди не казать, и и кім не брататься, чужої д и т и н и за свою не брати» (25), 11«- і »ери чужої д и т и н и за свою, не кажи жінці правди і з па-иі їм і іс будь за панібрата» (27); «З паном не братайся, жінці

 

і и і ч і 11 г им и і чужої дитини за дитину не бери» (28).

 

' сред казок такого характеру трапляються й притче-
I в ні it ни «Од чого старі люде мруть своєю смертю» (22):
І І ІІ| Н І V 11(ідей убивали, коли від них не було ніякої користі,
,іп п и к ми іюткодував свого батькайсховав у погребі. В го-  
ні 1111111 рік батько порадив засіяти ниву січкою з солом'яної  
       

 

• 11'і и і і цим врятував синові життя. Наративність такої
• і' видна — досвід старих людей стане в пригоді мо-
їм І Ірикмгти притчі мають і казки «Про те, що бува з
и V * емейсгві незгода» (29), «Лиха жінка» (35), «Кому
'І", ранитись» (24). Сюжети казок про родинні вза
І М І Н І М иоПу т в а н і на стосунках мачухи й пасинків (46, 47,

I'M in ив імі 11 і векрухи (49), зведених сестер (138).

 

IV


П Р А Ц І В И К Л А Д А Ч І В

 

Побутові к а з к и з с о ц і а л ь н и м и р и с а м и образно від

 

творюють суперечності між бідними та багатими (16,17,18 19, 84) і перегукуються з мотивами міфічних — «Два бра ти: багатий і бідний» (11), «Про бідного парубка і царівну (12). «Верхи» села (пан, становий, повірений — «адвокат» дяк, паламар) та «низи» (в образі наймита чи кріпака) за свідчують: майнова й соціальна нерівність в устах казкар були лиш тлом, на якому чітко проступали риси народно мудрості, адже бідний та упосліджений — кмітливіший з заможного при посаді.

 

Цілком умотивовано й те, що серед казок третьої рубри ки переважають сюжети про взаємини українців із жидами бо ж корчма край села належала не «москалям» і не «мазу рам», тобто полякам: «Іван Швець та Жиди» (53), «Мужи і Жид» (54), «Розказня про Жидів» (58) та ін. Згадуються казках і татари (69), і цигани (71, 72), і німці (74), і «руські та «мазури» як антиподи в сюжеті (65,66), «кацапи» як анти поди «мужикам» (67, 68).

 

Звісно, учасники експедиції П. Чубинського не омина ли й цікавих оповідок-анекдотів. Сюжет казки «Про Жид та вовків» (64) — «Ци вовк, ци сіна клок, а по дорозі щось ко тилось» — відтворений з іншими персонажами у співомовц С. Руданського. В народі й зараз розповідають анекдот пр українців, які чи з природної щирості та наївності, чи з по треби потягти за собою в біду й свого товариша, дуже ґреч но повелися з татарами (69). Також трапилися дослідника два ритмізовані й римовані діалоги з однаковою назво «Нісенітниця» бурлескного типу, в яких питання і відповід змістово не корелюються (141,142).

 

Загалом, більшість міфічних та побутових казок роз раховані на дорослого слухача, хоча в них і вживаються ев фемізми: здер у жінки «смушок» і продав за десять тися рублів (17).

 

Варто сказати про те, що робота Із запису автентик в наш час відрізняється від методів, які були на озброєнн

 

3 2


Д У М А Н С Ь К А О . I .

 

и учасників експедиції Павла Чубинського. Власне, фоль-і нористи були «беззбройними»: окрім пера і паперу — не м, і і и і іічого. Тому нам доводиться приймати на віру ту син - ыксичну мелодику, яку передав записувач, вслухаючись у мпиіення оповідача.

 

Казки в записах П. Чубинського та інших членів екс-м г ниції були частково надруковані (50 назв) у двотомнику \ !• раїнські народні казки» — видавництво «Чайка» — Київ - ІЬ і.ічіь-Львів, 192... р., а в повному обсязі виходять уперше.

 

 

І Іірауде Л. Скандинавская литературная сказка. — M.: Ha-
tfc.i, 1979.
' Грушевський M. Історія української літератури. — Київ: Ли-
пі и„ 1993.
И Коцюбинський М. Вибрані твори. — К: Державне видавпи-
  художньої літератури. — Т. 2,1950.
І 1 Іроітп В. Морфология «волшебной» сказки. — M.: Лаби-
|ІИМГ, 1998.
' Ійхолоз H. Казкотворчість Івана Франка. — Львів: Львівське
  інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка. Франкознавча
м'ріи - Вип. 6. - 2005.
її Груды этнографическо-статистической экспедиции в

• .им іпо-русский край. — Т. 2. — Петербург, 1878.


УДК »1)7:304:655

 

 

З Е Л І Н С Ь К А Н . В .

 

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.