До слова, епізод з сокирою, що відрубала половину коня наявний у побутовій казці «Три брати» (13).
Те, що літературні казки похідні від народних, підтвер джує вищенаведений епізод, знайомий нам з оповідок баро на Мюнхгаузена.
В народному уявленні відьми завжди завдають шкоди своїми чарами, вони мають надприродні властивості, що викликають острах: «відьма упала і смолою розтопилась» (114)
«залила смолою очі бабі» (116), тому видається дивовижноюказка «Про добру відьму» (115), яка приходила вночі, вари ла їсти і дбала про дітей.
Хоча П. Чубинський вважав, що в міфічних казках не має дидактики, все ж трапляються сюжети, в яких вона заву альована, непряма, а випливає із самого змісту, як у казках уособленими образами святої П'ятниці (130) і святої Неділ (131). У першій йдеться про те, як один чоловік дав пообіда ти П'ятниці, а вона віддячилася йому ста літами життя. Він їх прожив і попросив ще стільки ж — П'ятниця не відмови ла. Чоловіку й того було мало, тому попросив ще, а по смерт опинився у пеклі, бо бахмато нагрішив за триста літ. У другій
— свята Неділя покалічила жінці руки, бо та ткала допізна в суботу. Цього звичаю — не працювати фізично в неділю — дотримуються й сучасні практикуючі християни.
Побутові казки можна погрупувати за тематикою: про родинні («Дідова дочка та бабина дочка», «Три брати» «Зрадлива жінка»), соціальні («Багатий і бідний») та наці оналі.пі взаємини («Циган і селянин»). П. Чубинський, ко ротко коментуючи цей зібраний матеріал, писав: «До ціє частини увійшли казки, оповіді та анекдоти побутові, тобто такі, що характеризують моральний, родинний та еконо мічний побут, висловлюють народні поняття про сімейні племенні, станові й господарські стосунки» [5, с. 488].
Серед казок про родинні взаємини окреміганьою гру пою постають казки з кривавими сюжетами (злодій при мусив жінку убити і зварити ди тину) і дотепні оповідки
3 0
Д У М А Н С Ь К А О . I .
бувальщини («Про мачуху і пасинків», «Як провчити ледачу жінку»).
Слід зауважиги, що типовий персонаж «родинних» ка-юк — дурень або й дурні: вони п р и всіх випадках своєї не-розумної поведінки зазнають зневаги, але виходять із ситу-ацій мудрими . В казці «Дурні» (9) у батьків — дурний син і дурна дочка. С и н вирішив піти у світи, щоб дізнатися, чи є
нурніші за них. «Видишь він, що дурних всюди єсть багато на світі, вернувся додому і господарював собі щасливо».
І ІДкава своєю ф о р м о ю казка «Було собі три брати, да ін і Кіндрати» (13), в якій, окрім знеособленого оповідача, і івпяється ще о д и н — Кіндрат — і розповідає нісенітницю, чі вігі запалив озеро, напився з криниці води, знявпіи влас-ні мі череп, як з нього насміхалися, що весь мозок видно, і і їм повернувся до колодязя, а там качка в черепі вже й каче-нч і вивела.
К азки про родинні взаємини також ґрунтуються на аку-м\ ч и т а н о м у досвіді «неписаних правил», про що свідчать
• імі і м яш казок: «Казка про те, щоб жінці правди не казать, и и кім не брататься, чужої д и т и н и за свою не брати» (25), 11«- і »ери чужої д и т и н и за свою, не кажи жінці правди і з па-иі їм і іс будь за панібрата» (27); «З паном не братайся, жінці
і и і ч і 11 г им и і чужої дитини за дитину не бери» (28).
' сред
казок такого характеру трапляються й притче-
I в ні it ни
«Од чого старі люде мруть своєю смертю» (22):
І І ІІ| Н І V
11(ідей убивали, коли від них не було ніякої користі,
,іп
п и к ми іюткодував свого батькайсховав у погребі. В го-
ні
1111111 рік батько порадив засіяти ниву січкою з солом'яної
• 11'і и і
і цим врятував синові життя. Наративність такої
• і'
видна — досвід старих людей стане в пригоді мо-
їм
І Ірикмгти притчі мають і казки «Про те, що бува з
и
V * емейсгві незгода» (29), «Лиха жінка» (35), «Кому
'І",
ранитись» (24). Сюжети казок про родинні вза
І М І Н І М
иоПу т в а н і на стосунках мачухи й пасинків (46, 47,
I'M in ив імі 11 і векрухи (49), зведених сестер (138).
IV
П Р А Ц І В И К Л А Д А Ч І В
Побутові к а з к и з с о ц і а л ь н и м и р и с а м и образно від
творюють суперечності між бідними та багатими (16,17,18 19, 84) і перегукуються з мотивами міфічних — «Два бра ти: багатий і бідний» (11), «Про бідного парубка і царівну (12). «Верхи» села (пан, становий, повірений — «адвокат» дяк, паламар) та «низи» (в образі наймита чи кріпака) за свідчують: майнова й соціальна нерівність в устах казкар були лиш тлом, на якому чітко проступали риси народно мудрості, адже бідний та упосліджений — кмітливіший з заможного при посаді.
Цілком умотивовано й те, що серед казок третьої рубри ки переважають сюжети про взаємини українців із жидами бо ж корчма край села належала не «москалям» і не «мазу рам», тобто полякам: «Іван Швець та Жиди» (53), «Мужи і Жид» (54), «Розказня про Жидів» (58) та ін. Згадуються казках і татари (69), і цигани (71, 72), і німці (74), і «руські та «мазури» як антиподи в сюжеті (65,66), «кацапи» як анти поди «мужикам» (67, 68).
Звісно, учасники експедиції П. Чубинського не омина ли й цікавих оповідок-анекдотів. Сюжет казки «Про Жид та вовків» (64) — «Ци вовк, ци сіна клок, а по дорозі щось ко тилось» — відтворений з іншими персонажами у співомовц С. Руданського. В народі й зараз розповідають анекдот пр українців, які чи з природної щирості та наївності, чи з по треби потягти за собою в біду й свого товариша, дуже ґреч но повелися з татарами (69). Також трапилися дослідника два ритмізовані й римовані діалоги з однаковою назво «Нісенітниця» бурлескного типу, в яких питання і відповід змістово не корелюються (141,142).
Загалом, більшість міфічних та побутових казок роз раховані на дорослого слухача, хоча в них і вживаються ев фемізми: здер у жінки «смушок» і продав за десять тися рублів (17).
Варто сказати про те, що робота Із запису автентик в наш час відрізняється від методів, які були на озброєнн
3 2
Д У М А Н С Ь К А О . I .
и учасників експедиції Павла Чубинського. Власне, фоль-і нористи були «беззбройними»: окрім пера і паперу — не м, і і и і іічого. Тому нам доводиться приймати на віру ту син - ыксичну мелодику, яку передав записувач, вслухаючись у мпиіення оповідача.
Казки в записах П. Чубинського та інших членів екс-м г ниції були частково надруковані (50 назв) у двотомнику \ !• раїнські народні казки» — видавництво «Чайка» — Київ - ІЬ і.ічіь-Львів, 192... р., а в повному обсязі виходять уперше.
І
Іірауде Л. Скандинавская литературная сказка. — M.: Ha-
tfc.i, 1979.
'
Грушевський M. Історія української літератури. — Київ: Ли-
пі и„ 1993.
И
Коцюбинський М. Вибрані твори. — К: Державне видавпи-
художньої літератури. — Т. 2,1950.
І
1 Іроітп В. Морфология «волшебной» сказки. — M.: Лаби-
|ІИМГ, 1998.
'
Ійхолоз H. Казкотворчість Івана Франка. — Львів: Львівське
інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка. Франкознавча
м'ріи
- Вип. 6. - 2005.
її
Груды этнографическо-статистической экспедиции в
• .им іпо-русский край. — Т. 2. — Петербург, 1878.