Групові норма і нормативна поведінка

Суттєвою характеристикою життя групи є функціювання в ній процесів нормативної поведінки, пов'язаної з реалізацією групових норм.

Групові (або соціальні) норми, що, як правило, є стандартом поведінки в малій групі, регулятором відно­син, які в ній розгортаються, спеціалісти нерідко відно­сять до елементів групової структури, пов'язуючи їх із статусом та роллю.

Аналіз різноманітності групових норм, породжених си­стемою офіційних та неофіційних відносин, дає можливість визначити загальну характеристику функціювання норм у малій групі. По-перше, норми є продуктом соціальної взає­модії і виникають у процесі життєдіяльності групи, а також вводяться до неї більшою соціальною спільнотою (наприклад, організацією). По-друге, група не встановлює норми для кожної можливої ситуації, вони формуються лише від­носно дій і ситуацій, що мають деяку значущість для групи. По-третє, самі норми можуть застосовуватися до ситуації загалом, безвідносно до окремих членів групи і ролі, яку вони відіграють, а можуть лише регламентувати її, тобто виступати рольовими стандартами поведінки. По-четверте, норми розрізняються за мірою прийняття їх групою: деякі норми схвалюються майже всіма членами групи, натомість інші підтримуються лише незначною меншістю. По-п'яте, норми відмінні також за мірою і широтою девіантності, що ними допускається, і відповідним діапазоном санкцій, які при цьому застосовуються.

Терміном «норма» позначають стандартизовані прави­ла поведінки, що приймаються членами групи за узако­нені специфікації очікуваної функції групи як системи, а також функції кожного члена групи всередині цієї си­стеми. Групові норми регулюють діяльність групи як ор­ганізованої одиниці в її рухові до певної мети. Форми вияву і дії цих норм різноманітні й охоплюють широкий діапазон: від зовнішніх ритуалів до морального та естетичного вибору. Особливо слід підкреслити, що функціювання групових норм безпосередньо пов'язане із со­ціальним контролем за поведінкою індивіда.

Існування групових норм зумовлене об'єктивною необ­хідністю організації діяльності груп, їхнього виживання і відтворення. У свою чергу для індивіда існування системи норм "важливе тим, що вона забезпечує його сукупністю орієнтирів у навколишній дійсності, «розставляючи» для нього знаки оцінки об'єктів та явищ. Дотримання групових норм забезпечується відповідними санкціями.

Соціальні санкції (від лат. запсііо — непорушна, жорстка постанова) — це засоби соціального контролю, які виконують функції інтеграції групи, регуляції пове­дінки її членів. Розрізняють позитивні санкції, тобто за­охочення до дій, бажаних для групи, схвалюваних нею, та негативні — як покарання за небажані дії.

Соціальні санкції мають різні рівні формалізації. У найбільш стабільних асоціаціях існують високоформаль-ні процедури, як, наприклад, церемонія поваги для тих, чия служба вважається такою, що сприяє загальному благу, і покарання для тих, чиї дії оцінюються як шкід­ливі. Подібні формальні норми, поза сумнівом, стри­мують відхилення в поведінці, але для більшості людей найдійовішими стають менш формальні санкції, вияви схвалення чи несхвалення. Ті, хто близькі до порушення прийнятих правил, часто раптово зупиняються, помітив­ши осуд із боку інших. Особливо ефективні насмішка, чутка, відмова оточення поважати права порушника.

Соціальні санкції необхідні також, коли доводиться навчати новачка, або в критичних ситуаціях. Проте на­віть за цих обставин вони ефективні лише тоді, коли іс­нує згода щодо правильності їхнього застосування і ав­торитету тих, хто уповноважений їх застосовувати.

Таким чином, нормативність поведінки індивіда у групі є специфічною ознакою соціально-психологічних явищ. У нормах фіксується заданість, усталеність умов діяльності індивіда та форм його поведінки у певних си­туаціях. Отже, соціальні норми виконують функції орієнтації поведінки, її оцінки та контролю за нею.

У школі «групової динаміки» формування та розвиток групи включають у себе як обов'язковий чинник станов­лення системи норм і нормативну регуляцію. Головні групові характеристики і процеси (лідерство, згуртова­ність, прийняття групового рішення) завжди передбача­ють формування «ми-почуття», тобто певну стандартиза­цію оцінок, установок, процедур, які використовують чле­ни групи у спільній діяльності. Все це зумовлене прийнят­тям, використанням і функціюванням групових норм.

Як регулятивний механізм поведінки соціальні норми не тільки забезпечують певну уніфікацію поведінки чле­нів групи, а й одночасно регулюють відмінності всере­дині групи. Вони створюють статусно-рольову структуру групи, підтримуючи таким чином стабільність її існуван­ня. Головним призначенням дії групових норм є забез­печення існування групи як цілісної системи у спільній діяльності. Цілі, які ставить перед собою індивід, багато в чому визначаються саме груповими нормами. Вплив групи на індивіда виявляється в його бажанні узгоджува­ти свої дії з нормами, прийнятими в групі, і уникати тих дій, які можуть розглядатися як відхід від них. Індивід не може вважатися повноцінним членом групи, доки він психологічно не включений до неї, тобто доки він не прийняв групові норми за стандарти своєї власної пове­дінки. Якщо він не погоджується із чинними груповими нормами, то може бути членом групи лише номінальне, але не психологічно.

Водночас норми можуть бути чинником ригідності групи та особистості, обмежувати їхню діяльність у но­вих чи незвичних ситуаціях, гальмувати процеси групо­вого та індивідуального розвитку.

Нормативний вплив є конкретизацією загальнішої проблеми — впливу групи на поведінку індивіда. Остан­ня може бути диференційована як дослідження чотирьох відносно самостійних питань:

— впливу норм групової більшості;

— нормативного впливу групової меншості;

— наслідків відхилення індивіда від групових норм;

— референтних груп особистості.

Поиск по сайту: