Поняття спілкування в соціальній психології

Людина не може жити, працювати, задовольняти свої еріальні та духовні потреби, не спілкуючись із іншими людьми. Історично і в процесі індивідуального розвитку спілкування є необхідною умовою існування людини, одним із найважливіших чинників її соціального розвитку. Будучи суттєвим боком будь-якого різновиду людської діяльності, спілкування відображає об'єктивну потребу людей в об'єднанні, співробітництві один із одним, а також є умовою розвитку самобутності, цілісності, індивідуальності особистості.

Поняття «спілкування» вживається у психологічній в різних значеннях: як обмін думками, почуттями, переживаннями (Л.С.Виготський, СЛ.Рубінштейн); як один із різновидів людської діяльності (Б.Г.Ананьєв, М.С.Каган, І.С.Кон, О.ОЛеонтьєв); як специфічна соціальна­ форма інформаційного зв'язку (А.Д.Урсул, Л.О.Резников) та ін.

Така різноплановість у визначенні цього поняття пояснюється недостатньою розробленістю проблеми, а також труднощами виокремлення спілкування як специфічного явища з інших сфер суспільного життя — виробничої, політичної, культурної. Вказуючи на складність і багатогранність спілкування, Б.Д.Паригін не без підстав зауважує, що воно може бути одночасно інформаційним процесом і взаємодією людей один із одним, процесом їхнього співпереживання, взаємного розуміння і впливу однієї людини на іншу.

Багатогранність спілкування виявляється навіть у тих словосполученнях, які дуже часто вживаються як у нау­ковому, так і в буденному розумінні: «духовне», «мате­ріальне», «міжособистісне», «масове», «інтимне» та інше спілкування. І це не дивно, адже який би різновид або форму людської діяльності не взяти (праця, гра, навчан­ня, війна, торгівля, кохання, туризм, виховання, керів­ництво, управління тощо), вони виявляються через спіл­кування з іншими людьми. Навіть у тому разі, коли лю­дина перебуває наодинці з собою, вона діє так, ніби включена до якоїсь спільності.

Людське спілкування розвивається і формується на засадах спільної трудової діяльності. У процесі праці лю­ди впливають не тільки на природу, а й один на одного, вони не можуть щось виробляти, не об'єднуючись пев­ним чином для спільної діяльності і для взаємного об­міну своєю діяльністю. У зв'язку з цим історія є система пов'язаних одна з одною форм спілкування. Ця система взаємодій і взаємних впливів є тим соціальним проце­сом, суть якого, на відміну від праці як виробництва речей («обробка природи людьми»), складає вироб­ництво відносин («обробка людей людьми») (К.Маркс).

У широкому розумінні спілкування — це той бік людської діяльності, що вказує на зв'язок та взаємодію людей у процесі матеріального та духовного виробництва, спосіб реалізації соціальних відносин, який здійснюється через безпосередні чи опосередковані контакти, в які особистості та групи вступають у процесі їхньої со­ціальної життєдіяльності. Саме через спілкування люди та групи вступають у матеріальні, політичні, релігійні та інші відносини один з одним. Можна сказати, що спіл­кування — це загалом громадянське суспільство, тобто сукупність усіх соціальних відносин, бо кожне соціальне відношення завжди має свій соціально-психологічний бік, і виявляється в безпосередньому чи опосередкова­ному контакті між людьми.

Цікавим щодо цього є етимологічний аналіз терміна «спілкування».

В українській мові слово «спілкування», як і в росій­ській («общение») вказують на щось спільне, загальне, колективне, те, що об'єднує людей. Звідси схожість слів: — «общение», «суспільство» — «общество,, «спільність» — «общность» тощо. Примітною є також близькість за значенням латинського «sосіо» і похідного від нього в англійській, іспанській мовах («зогіош», сіеіу», «зосіаЬШв»), що означають «об'єднувати», «діяти спільно», «суспільство», «товариський».

Деякі дослідники (Г.М.Андреєва, В.С.Соковнін, К.К.Платонов та ін.), аналізуючи поняття «спілкування», розмежовують його з поняттям «комунікація». Останнє тлумачать як «повідомлення», «передачу інформаціії», підкреслюючи його однобічний характер, зв'язок із теорією інформації, кібернетикою, технічними системами. Але семантичне «комунікація» та «спілкування» мають багато спільного. Комунікація (від лат. соттипі-ї) і похідні від цього терміна в інших мовах означають не тільки «зв'язок», «повідомлення», а й «спільність» «з'єднання», тобто майже збігаються з поняттям "спілкування".

Щоправда, на відміну від комунікації у понятті "спілкування" наголос робиться на взаємному обміні інформацією, підкреслюється діалогічній характер цього процесу, що передбачає взаємодію, взаєморозуміння, і взаємовідносини між двома чи кількома суб'єктами, Звідси вживання поняття «спілкування» і у вужчому розумінні як зв'язки та стосунки між конкретними особистостями, як суто міжособистісне спілкування.

Міжособистісне спілкування — це процес інформаційної і предметної взаємодії між людьми, в якому формуються і реалізуються їхні міжособистісні стосунки. Виявляючись безпосередніх контактах, ці стосунки визначаються і регулюються всією системою суспільних відносин, умовами суспільного виробництва, а також інтересами особистостей і груп під час здійснення ними своїх соціальних функцій. Це певний «зріз» суспільних відносин, репрезентований на емпіричному рівні, їхнє особистісне забарвлення.

Міжособистісне спілкування передбачає встановлення контактів між тими, хто спілкується («контакт до обличчя»), дає змогу безпосередньо реагувати та впливати на дії і висловлювання іншого, сприй­мати один одного як конкретну особистість. Цей різно­вид спілкування розвивається перш за все у малих гру­пах і колективах. Вихідна і головна одиниця міжособис-тісного спілкування — діада, парний соціально-психо-логічний зв'язок (у малій групі кожний спілкується з кожним, без посередників). Сукупність парних взає­модій утворює систему міжособистісних зв'язків як на рівні внутрішньогрупового, так і на рівні міжгрупового спілкування. Проте, оскільки людина не може одночас­но перебувати у безпосередньому спілкуванні з великою кількістю людей, то зв'язки між групами, особливо вели­кими, відбуваються через їх окремих представників.

Виокремлюють матеріальне і духовне, пряме (безпо­середнє) і масове (опосередковане) спілкування.

Матеріальне спілкування — це взаємовідносини і взає­модія людей у ході матеріально-практичної діяльності, передусім у процесі праці й виробництва, а також їхня поведінка в різних сферах суспільного життя. Духовне спілкування виступає як обмін різноманітною інтелектуально-емоціиною інформацією за допомогою живої людської мови, засобів масової комунікації і невербальних засобів.

Міжособистісне (пряме, безпосереднє) спілкування — це такий різновид взаємодії людей, в якому останні висту­пають один щодо одного одночасно (або послідовно) і об'єктами, і суб'єктами. Саме завдяки спілкуванню вчи­нок особистості А стає обставиною життя В, С, В тощо, а їхні вчинки, експресивні дії, у свою чергу, стають об­ставинами життя А. Тому таку значну роль відіграють у спілкуванні індивідуальні психологічні якості людини, на що вказує і Б.Г.Ананьєв, підкреслюючи, що практич­но неможливо відокремити у структурі і динаміці спілку­вання особисте від суспільного, провести між ними чітку межу. Важко також, незважаючи на індивідуальний склад різних колективів, що змінюється, і засоби кому­нікації, повністю абстрагуватися від конкретних людей з їхніми індивідуально-психологічними особливостями. Спілкування настільки соціальне, наскільки й індиві­дуальне явшце.

Відмітною особливістю масового спілкування є його опосередкований, анонімний характер, спрямованість не на певну особистість, а на великі й неоднорідні маси людей. Масове спілкування здійснюється найчастіше за допомогою засобів технічного зв'язку (засобів масової комунікації).

Хоч історично масове спілкування з'явилося значно пізніше безпосереднього, міжособистісного, але обидві форми спілкування доповнюють одна одну, даючи можливість людині вести активне, духовно багате життя. Якщо міжособистісне спілкування забезпечує зв'язок особистості з безпосереднім соціальним оточенням, то масове спілкування сприяє здійсненню зв'язку особис­ті і соціального цілого — суспільства. Таким чином, засоби масової комунікації компенсують недостатність безпосереднього спілкування між людьми.

Поиск по сайту: