Головні теоретичні напрямки сучасної західної соціальної психології

Сучасна західна соціальна психологія не грунтуєтся на якійсь одній цілісній інтегративній теорії. Це радше психологія орієнтацій, напрямків, пов'язаних із іменами вчених, які їх започаткували. Враховуючи, що до 60— 70-х років XX ст. у світі домінувала американська соціальна психологія, можна говорити про американську традицію у цій науці. Йдеться як про теоретичні концепції, так і про прикладні аспекти, пов'язані з методами та техніками дослідження.

Визначити головні теоретичні орієнтації західної соціальної психології надзвичайно важко через відсутність критеріїв їх чіткої диференціації. У 60-х роках американськими психологами були запропоновані два принципи аналізу теоретичних позицій вченого: розуміння ним природи людини та головна проблематика досліджень. Пізніше була здійснена спроба конкретизації цих двох принципів шляхом введення шести критеріїв розрізнення теоретичних підходів, зокрема таких: головне джерело даних для спостереження; поняття, які використовуються для пояснення мотивації або, ширше, особистості загалом; роль свідомості в поведінці; роль несвідомого в поведінці; роль зовнішнього середовища; роль соціокультурного середовища.

Виходячи з цих критеріїв, більшість американських соціальних психологів виокремлюють три психологічні напрямки: біхевіоризм, психоаналіз, когнітивізм (гештальттеорію) та один соціологічний — інтеракціонізм ( хоча не всі представники психологічного напрямку виокремл­ють інтеракціонізм як теоретичну орієнтацію соціальної психології). Зокрема, американські соціальні психологи Дж.Мак-Девід та У.Херері до переліку головних соціально-психологічних теорій інтеракціонізм не включають (див. табл. 1).

Головна відмінність інтеракціоністської орієнтації від тих, які беруть свій початок у психології, полягає у самому підході до аналізу явищ. Для інтеракцюнізму головним е не окремий індивід, а соціальний процес як ціле або інтеракція індивідів у групі та суспільстві.

Таке розуміння поняття «інтеракція» (від англ. іnterасtіоп — взаємодія) відрізняється від того, яке дається в психологічно орієнтованих напрямках. Так, у когнітивістській та необіхевіористських орієнтаціях взаємодія розглядається як зовнішня умова формування соціальної поведінки. Для інтеракціоністів головним є аналіз внут­рішнього боку взаємодії (інтеракції), того, якими засоба­ми вона здійснюється та регулюється.

Інтеракціонізм виходить із тверджень засновника цього напрямку Дж.Міда про те, що аналіз людської по­ведінки неможливий тільки на грунті зовнішніх реакцій, без урахування суб'єктивного світу особистості, внутріш­ньої мотивації її дій. Саме тому головна увага в дослі­дженнях інтеракціоністів приділяється проблемам кому­нікації за допомогою символів, мови; структури особис­тості, її рольової поведінки; норм та установок як регу­ляторів соціальної взаємодії.

Порівнюючи інтеракціоністську орієнтацію з іншими, які беруть свій початок у психології, можна погодитися з думкою багатьох західних та вітчизняних дослідників, що саме Інтеракціонізм, особливо символічний Інтерак­ціонізм, рольова теорія та теорія референтної групи най­ближче підійшли до відповіді на питання про сутність соціально-психологічної реальності. Соціально-психоло­гічні ідеї Дж.Міда в наш час розглядаються багатьма пси­хологами як можливий варіант узагальненої соціально-психологічної теорії.

Враховуючи, що згадані теоретичні орієнтації досить повно аналізувалися в літературі, ми не будемо детально зупинятися на їхній характеристиці. Варто лише зазначити, що, починаючи з 70-х років, у США, а також у За­хідній Європі (Франція, Англія, Німеччина, Норвегія) йде перегляд зробленого у першій половині XX ст. аме­риканськими соціальними психологами, відбуваються по­шуки нових підходів, перш за все теоретичних, які змогли б дати поштовх розвиткові соціальної психології, зробили б її дійсно соціальною, а не індивідуальною.

Головні теорії в соціальній психології за Дж. Мак-Девідом та У.Херері.

Поиск по сайту: