Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Розвиток соціальної психології в колишньому Радянському Союзі і в Україні



Розвиток соціальної психології в Радянському Союзі у 20—30-ті роки визначався тими ж особливостями, що і в інших країнах. Домінуючими в аналізі соціально-пси­хологічних явищ були соціологічний та психологічний підходи, не пов'язані між собою.

Найбільш відомими представниками соціологічного підходу вважаються М.О.Рейснер та Л.М.Войтоловський.

М.О.Рейснер у праці «Проблеми соціальної психоло­гії» (1925) розглядав масову поведінку людини, зумовле­ну широким соціальним середовищем, до якого він включав виробничі відносини, класи суспільства, рівень розвитку виробничих сил.

Л.М.Войтоловський у праці «Нариси колективної психології» (1924) одну з головних проблем соціальної психології вбачав у психології класів. Крім цього, об'єк­том його інтересів були особливості суспільного на­строю, соціальної волі, психологія натовпу.

Представники психологічного підходу П.П.Блонський, К.М.Корнілов та інші головне завдання соціальної психології вбачали в дослідженні соціальної детермінації психіки людини. Власне, це були дослідження психології особистості, психічних процесів за умов безпосереднього контакту в малих групах.

Представники обох підходів у своїх дослідженнях на­магалися спиратися на марксистську методологію дослі­дження суспільних явищ. Але механічне поєднання тез марксизму з пануючими на той час у психології теоріями було неадекватне завданням розвитку соціальної психо­логії.

Слід зазначити, що в ті роки робилися спроби поєд­нати соціологічний та психологічний підходи до аналізу деяких соціально-психологічних проблем. Найвиразніше це виявилось у працях В.М.Бехтерєва та В.О.Артемова.

В.М.Бехтерєв ще у 1910 р. першим з російських пси­хологів сформулював предмет і завдання соціальної пси­хології, приділяючи багато уваги вивченню таких явищ, як наслідування, навіювання, зараження. Одночасно з Ф.Олпортом та Ф.Меде він почав експериментальні до­слідження у соціальній психології, причому на відміну своїх західних колег не із штучними лабораторними, а з реальними, висловивши при цьому цікаві ідеї про колективні цілі та колективні дії, про ефект змагання, взаємодію та єдність членів колективу.

В.О.Артемов у книзі «Вступ до соціальної психології» (1927) зазначав, що поведінка людей завжди відрізняється залежно від того, до якої спільності вони належать. За його спостереженнями, неорганізований натовп і ор­ганізована демонстрація можуть складатися з одних і тих самих людей, але їхня поведінка буде різною, бо неодна­ковим є характер цих спільностей. Одним з перших до­слідник поставив також питання про необхідність упровадження експерименту в соціальну психологію.

Взагалі для розвитку соціальної психолога у 20-х ро­ках характерною була практична, прикладна її спрямо­ваність. Можна виокремити кілька проблем, які дослі­джувалися в той час.

Головною з них була проблема колективу, його впли­ву на особистість, взаємовідносини колективу та особис­тості. Вперше вона була поставлена рефлексологами, але розроблялася і представниками інших напрямків у пси­хології — педологами, психотехніками та ін.

Найбільший вплив на вивчення проблем колективу справили праці педологів, зокрема О.С.Залужного та Є.О.Аркіна. Педологія (від грец. раіdos — дитина, 1оgоs — вчення) — напрямок у психології та педагогіці, пред­ставники якого намагалися в дослідженні розвитку ди­тини об'єднати психологічні, анатомо-фізіологічні, біо­логічні та соціальні чинники. Але механічне їх поєднан­ня не могло дати плідних результатів, проте в деяких працях містилися ідеї, які заслуговували на увагу і були розвинені пізніше.

Другим напрямком дослідження соціально-психоло­гічних проблем була психотехніка, В її межах особливо інтенсивно розроблялися соціально-психологічні аспек­ти управління. Відомі його представники П.М.Керженцев та О.К.Гастєв вивчали особливості психологічних вимог до керівника, соціально-психологічну атмосферу колективу, його організацію, характеристики стилю ке­рівництва. Окрім цього, предметом досліджень були та­кож питання психологічного впливу — навіювання, зара­ження, наслідування (В.М.Бехтерєв, К.І.Платонов та ін.).

Необхідно відзначити особливий внесок у розвиток прикладних аспектів соціальної психології А.С.Макаренка. Його вчення про колектив, стадії його розвитку, формування взаємин, типологію конфліктів та шляхи їх розв'язання, управління колективом не втратили своєї актуальності і в наш час.

Але бурхливий розвиток соціальної психології в 20— 30-х роках припинився у другій половині 30-х. Однією з причин цього стала фактична заборона рефлексології, педології, психотехніки без аналізу тих позитивних мо­ментів, які містилися в окремих розробках представни­ків цих течій. Крім того, в 30-ті роки панувала думка про те, що всі психічні явища від відчуттів до характеру є соціальними за своєю суттю, отже, спеціальна наука — соціальна психологія — не потрібна, її проблеми можуть бути розв'язані на грунті загальної психології.

Іншою причиною гальмування соціально-психологіч­них досліджень у ці роки була загальна ідеологічна уста­новка. Вважалося, що соціальна психологія і деякі інші науки (кібернетика, генетика), які інтенсивно розвива­лися на Заході, за своїми методологічними принципами не відповідають завданням існуючої системи.

У 40—50-ті роки розробка соціально-психологічної про­блематики здійснювалась у межах загальної, педагогічної психології та психології праці. Зокрема, це дослідження:

1) особливостей дитячого колективу та шляхів його формування;

2) соціально-психологічних механізмів, які впливають на процес виховання особистості в колективі (насліду­вання, змагання, особистий приклад);

3) соціальне значущих рис особистості дитини та їх формування в колективі;

4) впливу взаємин у сім'ї на розвиток особистості дитини;

5) процесу формування особистості у виробничому колективі (цех, бригада, дільниця).

Ці дослідження базувалися, як правило, на вченні Х.Макаренка про колектив, їх результати мали певне позитивне значення для розвитку дитячої та педагогічної психології. Разом з тим обмеженість методичного апарату (бесіди, спостереження, аналіз документів) не могли повною мірою задовольнити дослідження власне соціально-психологічних проблем.

Практичні потреби суспільства, розвиток самої психологічної науки, пом'якшення суспільно-політичного клімату в країні після довгих років сталінського тоталітаризму поставило в 60-ті роки питання про відродження і розвиток соціальної психології. Цей етап відомий під назвою «дискусія 60-х років про соціальну психологію». Результатом дискусії, в якій взяли участь відомі вчені Ї.М.Мясищев, Б.Д.Паригін, Є.С.Кузьмін, О.Г.Ковальов, В.М.Колбановський, К.К.Платонов та інші, стало визнання соціальної психології як самостійної галузі наукових досліджень та навчальної дисципліни.

У 60—70-ті роки починається розвиток соціальної психології в Україні. Створюються кафедра соціальної та педагогічної психології в Київському університеті імені га Шевченка та відділи соціальної психології в Науково-дослідному інституті філософії АН України та Науково-дослідному інституті психології України. У цих закладах, а також у вузах Харкова, Львова, Одеси та інших міст України здійснюються перші соціально-психологічні дослідження та читання лекцій з проблем соціальної психології.

Сучасні дослідження соціальних психологів України спрямовані на вивчення не тільки традиційних проблем: взаємодії, спілкування людей у різних соціальних спільностях, особливостей регуляції поведінки людей у соціальних групах, механізмів їх взаємовідносин, взаємовпливу тощо. Вони визначаються сучасними потребами, які зумовлені змінами в житті країни після проголошен­ня нею державного суверенітету, пошуком тих особли­востей у поведінці людей, які завжди з'являються в пе­реломні етапи розвитку суспільства.


 

Розділ 2

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.