УКРАЇНА НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

(2 год.)

Після вивчення теми курсанти повинні знати:

а) дати:

· ухвалення Верховною Радою Акту проголошення незалежності України;

· скасування статті 6 Конституції УРСР (про керівну та спрямовуючу роль КПУ в суспільстві);

· всеукраїнський референдум на підтвердження Акту проголошення незалежності і вибори Президента України (Президентом України обрано Леоніда Кравчука);

· заснування Збройних Сил України;

· пік інфляції в Україні;

· обрання Леоніда Кучми Президентом України;

· Україна стає членом Ради Європи;

· ухвалення Конституції України;

· грошова реформа в Україні;

· Леонід Кучма переобраний Президентом України;

· обрання Президентом України Віктора Ющенка;

· прийняття України до Світової організації торгівлі (СОТ);

· обрання Президентом України Віктора Януковича;

· обрання Президентом України Петра Порошенка.

б) хронологічні межі:

· Помаранчевої революції;

· Євромайдану.

в) основні напрями зовнішньої політики України.

г) основний зміст діяльності В. Чорновола, І. Юхновського, Л. Кравчука, Л. Кучми, В. Ющенка, В. Януковича.

д) зміст понять:

· гіперінфляція;

· грошова емісія;

· дефіцит бюджету;

· дефолт;

· євро майдан;

· конституційний договір;

· мажоритарна виборча система;

· мажоритарно-пропорційна виборча система;

· Помаранчова революція.

е) результати референдуму і виборів 1 грудня 1991р.

Питання для обговорення:

1. Економічні перетворення.

2. Розвиток соціальної сфери.

3. Демографічна криза в України та програми по її подоланню.

4. Основні напрями зовнішньої політики України. Євроатлантична інтеграція України.

5. Період "виборів" різних гілок й рівнів влади (з 2004 по 2010 рр.) та розстановка політичних сил.

Перше питання "Кроки до досягнення Україною державної незалежності". На шляху досягнення Україною державної незалежності виділяються такі важливі кроки: початок процесу перебудови, крах командної економіки, піднесення національно-визвольного руху, початок політичної структуризації суспільства, суверенітет УРСР, проголошення незалежності України, які в значній мірі сприяли та пришвидшили процес розпаду СРСР і державотворчих змін в окремих республіках.

У питанні другому варто зауважити на тому, що проголошення незалежності України стало наслідком: "суверенізації" союзних республік СРСР, результатів референдуму 1991р. про долю СРСР, заснування посади Президента УРСР, події у Ново-Огарьово, Державний переворот 19-21 серпня 1991 р. (учасникми якого були Г.Янаєв, В.Павлов, В.Крючков, Д.Язов, Б.Пуго) та провал путчу. 24 серпня 1991 р. сесія Верховної Ради України прийняла Акт проголошення незалежності України, який підтвердили результати Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991р. - у країні розпочалися процеси державного будівництва. Важливим етапом у розвитку новопроголошеної держави було її подальше державне та політичне формування.

Третє питання. Головні напрями державного будівництва були: соціально-економічний розвиток та політика розв’язання економічних проблем, вихід з єдиного союзного економічного простору; формування державного кордону; розвиток суспільно-політичної системи; розподіл гілок державної влади (Президент, верховна Рада, Кабінет Міністрів, Верховний Суд, Конституційний Суд); формування та функціонування незалежних засобів масової інформації; формування Збройних Сил України; зовнішньополітичні орієнтири української влади.

Важливе місце у державному будівництві відіграла багатопартійна система, яку варто розглядати за наступною таблицею "Політичні партії та об'єднання 1990-х рр.":

Питання "Введення національної валюти в Україні" необхідно розкрити у хронологічній послідовності подій з цим пов’язаних: 1992 р. перші зразки української національної валюти було виготовлено в Канаді за ескізами В.Лопати. Однак в обіг в Україні з 1992 р. було введено тимчасову валюту, розраховану на перехідний період, - український карбованець, або купоно-карбованець. Ця грошова одиниця ставала протягом 1992-1995 років жертвою інфляції, зумовленої економічною кризою перехідного періоду. Посилення у 1995 р. і першій половині 1996 р. стабілізаційних процесів в економіці, зниження темпів інфляції, призупинення спаду виробництва, стабілізація курсу українського карбованця до іноземних валют, зростання доходів населення, створили належні умови для запровадження гривні, яка згідно з Конституцією України є грошовою одиницею держави. Протягом 2-16 вересня 1996 р. в Україні була проведена грошова реформа. В обіг введено національну валюту України гривню та її соту частку - копійку.

У питанні "Ухвалення Конституції України у 1996 р. та її основні положення" варто наголосити, що першим поштовхом, яким започатковувалися конституційні перетворення держави стало ухвалення 16 липня 1990 р. Верховною Радою УРСР Декларації про державний суверенітет. У цьому документі проголошувався державний суверенітет Української РСР, як самостійної та неподільної Республіки в межах її території, з незалежністю та рівноправністю зовнішніх відносин. Важливим кроком було схвалення Верховною Радою України 19 червня 1991 р. Концепції Конституції України. Концепція декларувала загальні принципи майбутньої Конституції, її структуру та основні положення. 1 липня 1992 р. Верховна Рада України винесла на всенародне обговорення проект Конституції України.

Влітку 1995 р. в Україні слалася напружена політична ситуація. Причиною якої стала відсутність Основного Закону, що робило неможливим здійснення рішучих економічних, політичних і державно-правових реформ. 18 травня 1995 р. Верховна Рада України схвалила Конституційний договір між Верховною Радою та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України. Вирішальним кроком у проведення конституційної реформи в Україні стало прийняття 28 червня 1996 р. Верховною Радою України Конституції України.

У шостому питані семінару варто подати поняття "українське національно-культурне відродження". Воно відображає процес становлення і розвитку культурно-освітнього та громадсько-політичного життя України. У спадщину від СРСР Україна дістала загострену ситуацію у міжнаціональних відносин. Держава зіткнулася з специфічними етнополітичними чинниками, пов’язаними зі змінами в її геополітичному становищі. Виникла проблеми легітимних засад національного державотворення, загострилась низка питань, пов’язаних з національно-культурною, мовною, релігійно-церковною орієнтацією та ідентичністю. Структура українського етносу нині перебуває на стадії модернізації, становлення етнополітичної цілісності.

Україну заполонила низькопробна масова культура, що пропагує насилля бездуховність, розбещеність і забобонність. Все це створює серйозну загрозу для морального здоров’я нації. Інтелігенція деморалізована жалюгідними умовами існування, знизилася престижність її професійного статусу.

У доповіді варто наголосити, що майбутнє українського суспільства полягає у релігійному плюралізмі, мирному співіснуванні різних віросповідань, піднятті рівня моралі та культури у кіно, телебаченні, музиці, масових заходах та інших сферах, у відродженні традиційних національних орієнтирів, що були характерні українському народові протягом історичного процесу державотворення.

Питання "Економічні перетворення" та "Розвиток соціальної сфери". Необхідно наголосити, що спроби виходу з кризового стану економіки у 1990-х рр. Президенти України Л.Кравчук і Л.Кучма та створені ними уряди намагалися здійснити шляхом приватизації окремих господарських об’єктів, структурної перебудови економіки, зосередження зусиль на розвитку окремих галузей, підприємствах, яким надавалися податкові, кредитні та інші пільги.

Варто показати наслідки економічної кризи 90-х рр. ХХ ст.: керівництвом країни недостатньо враховувався негативний вплив на українську економіку дешевої імпортної продукції, що стало можливим в результаті лібералізації зовнішньої торгівлі. Тисячі українських підприємств, не витримавши конкуренції, припинили або скоротили виробництво. Особливо погіршується ситуація у машинобудівній промисловості, найбільше в сільськогосподарському машинобудуванні. Значно скоротилося виробництво товарів легкої та інших галузей промисловості.

Треба вказати на соціальну ситуацію, яка залишилася вкрай складною: масове безробіття, еміграція, невиплата зарплати та пенсій, зменшення доходів населення, зростання цін, інфляція, що викликало невдоволення, протести і страйки. З початку XXI ст. українська промисловість пожвавлюється. У 2003 р. збільшилося виробництво промислової продукції майже на 15%.

Це забезпечило значне підвищення прибутків держави. Продукція української металургії все більше проникає на ринки європейських і близькосхідних держав, Росії, в азіатські та латиноамериканські країни. Зростає експорт виробів авіаційної, ракетної, військової промисловості. Але, сільськогосподарське машинобудування залишалося в стані занепаду.

Відбуваються і деякі позитивні зміни в соціальній сфері: невелике підвищення пенсій, грошової допомоги інвалідам, а також зарплати працівникам «бюджетної сфери» — учителям, медикам та ін. Однак поряд з цим продовжується диференціація суспільства: "вимивання" середнього класу і формування соціальної групи, яка зосередила в своїх руках величезні багатства. Як наслідок, основна маса населення опинилася за межею бідності.

В аграрному секторі економіки й на сьогодні залишаються актуальними реформи, які мали б вивести сільське господарство України на рівень передових країн. Колгоспи й радгоспи залишалися основними виробниками сільськогосподарської продукції. Взаємовідносини держави і господарства запишалися майже без змін, як і форми власності на землю. Надзвичайно повільно формувалося фермерство. Влада на обласному і районному рівнях гальмувала виділення фермерам земельних ділянок. Тому серед селян не багато було бажаючих стати фермером. Економічна політика держави щодо сільського господарства характеризувалася не лише прорахунками, а й прямим визиском села. Держава часто не розраховувалася з колгоспами за поставлені їй зерно, тваринницьку продукцію тощо. І ця заборгованість зростала, що ускладнювало і без того напружену ситуацію в аграрному секторі. У 2003 р. різко зросли ціни на хліб та інші продукти, що боляче вдарило по пенсіонерах. Сільську економіку підривав безконтрольний імпорт продуктів.

На початку XXI ст. в сільськогосподарському секторі економіки України відбулися певні зміни: завершився перший етап земельної реформи - роздержавлення землі, перехід її до рук юридичних осіб. Надзвичайно загострилася соціальна проблема на селі. У кризовому стані знаходиться сфера побутового обслуговування: ремонт електроприладів, телевізорів, радіотехніки, одягу і взуття. Занепадає автобусне сполучення, особливо районних та обласних центрів з селами, а це привело до погіршення медичного обслуговування сільського населення. Як наслідок, у пошуках роботи сільські мешканці переселяються в міста або виїздять за кордон, де виконують найменш кваліфіковану та важку роботу.

У питанні про демографічний стан України необхідно зауважити, що чисельність населення, його динаміка і віково-статева структура є найважливішими показниками демографічної характеристики народонаселення.

Демографічний прогноз за даними Держкомстату та Інституту демографії НАНУ.

Складною є демографічна ситуація в Україні. Якщо в 1989 р. населення України становило близько 51,7 млн. осіб, у середині 2001 р. 49,1 млн. осіб, то за попередніми даними останнього перепису станом на 1 липня 2002 р. в Україні проживало 48,416 млн. осіб. За даними Держкомстату в 2003 р. в Україні народилося 408591 осіб, тоді як 765408 осіб пішли з життя. В Україні є дуже високою, особливо серед сільських жителів, загальна смертність. Серед останніх кількість померлих на 1000 чол. населення в 2002 р. становила 16.1, що при дуже низькій народжуваності (12.7) призвело до того, що природний приріст по Україні дорівнював лише 3.4.

Питання зовнішньої політики передбачає висвітлення наступних аспектів. Необхідно розкрити здобутки та втрати української дипломатії на міжнародній арені за роки незалежності України, входження України до СОТ та її наслідки для економіки держави, стан європейської економічної інтеграція на сучасному етапі, діяльність України у напрямі Євразійського економічного союзу.

Варто розглянути питання європейської політичної та атлантичної військової співпраці. Успішні демократичні перетворення в Україні відкрили нові можливості для розвитку стратегічного партнерства з США.

Окремої уваги потребує висвітлення взаємовідносин у межах Співдружності незалежних держав: енергетична та політична співпраця, транснаціональні транспортні магістралі, наповнення нафтою та газом українські магістральні трубопроводи, взаємна участь у наглядових місіях на виборах різних рівнів, м’ясо-молочні, трубні та інші торгівельні війни України та Росії.

Заслуговує уваги питання вдосконалення механізмів регіонального багатостороннього співробітництва у рамках ГУУАМ, а також сусідніх нашій державі "гарячих точок", зокрема у Придністров’ї.

Складне до розгляду питання виборчих перегонів останніх років, оскільки вони не мали однозначної згоди в українському суспільстві. Тут варто відзначити конституційну зміну форми правління в Україні з президентської до 2004 року на парламентсько-президентську, що проіснувала до 2010 року й була повернена до президентської. Тому зараз на часі є нова Конституційна реформа.

Необхідно розглянути та охарактеризувати розстановку політичних сил в Україні протягом останніх десяти років, схеми їх блокування, дії політичних лідерів та, що найважливіше, програми соціальних, економічних та політичних структурних реформ й оцінка населенням їх виконання.

Додаткові завдання для самостійної роботи і самоперевірки.

Поиск по сайту: