Характеристика основних форм імунітету

І. Природжений (видовий або спадковий) імунітет – стійкість організму до певних патогенних агентів, яка властива даному виду і передається спадково. Вважають, що цей вид імунітету зв’язаний з особливостями генотипу даного конкретного виду макроорганізму (несприйнятливість людини до чуми рогатої худоби, курячої холери, а тварин – до скарлатини, кору).

Основу механізмів природженого імунітету до інфекцій становить:

– відсутність у клітинах макроорганізму рецепторів і субстратів, які необхідні для адсорбції і розмноження збудника інфекції;

– наявність речовин, що блокують його репродукцію;

– здатність організму-хазяїна синтезувати різні інгібітори у відповідь на проникнення патогенних мікроорганізмів.

ІІ. Набутий імунітет – специфічний захист проти генетично чужорідних субстанцій (антигенів), який здійснюється імунною системою організму через вироблення антитіл або нагромадження сенсибілізованих лімфоцитів.

Набутий імунітет виробляється в результаті перенесеного захворювання або вакцинації здорового організму.

Розрізняють природний і штучний набутий імунітет.

1. Природний активний імунітет може виникати після перенесення інфекції і тривати місяцями, роками або все життя. Набутий природний імунітет може виникнути після перенесення деяких захворювань. Так, наприклад, людина, яка перенесла кір, вітряну віспу, коклюш, як правило, повторно не хворіє. Імунна система "запам'ятовує" мікроорганізм-збудник і протидіє наступному інфікуванню.

2. Природний пасивний (вроджений) імунітет пов’язаний з передачею антитіл від матері плоду через плаценту або з молоком. В цих випадках несприйнятливість короткочасна – до декількох тижнів.

Набутий штучний імунітет виробляється в результаті активної або пасивної імунізації організму.

3. Штучний активний імунітет формується під впливом вакцин і може тривати від кількох місяців до кількох років. Штучну імунізацію проводять для профілактики захворювань або для їх лікування. Активний штучний імунітет виникає внаслідок щеплення - введення в організм вакцини (від лат. vaccinus - коров'ячий). Вакцина - це ослаблені чи вбиті мікроорганізми, що викликають захворювання, або продукти їх життєдіяльності. На введення вакцини виробляються антитіла, як і при інфікуванні, але захворювання не виникає через недостатню силу збудника. Утворені антитіла захищають організм від проникнення інфекції. Вперше вакцинацію провів у кінці XVIII століття англійський лікар Едвард Дженер для запобігання захворювання на віспу. Для цього він використав препарат від хворих корів. Активний імунітет діє багато років, але іноді вакцинацію потрібно проводити у декілька етапів.

4. Набутий штучний пасивний імунітетзумовлений введенням в організм готових захисних речовин (антитіл) у вигляді сироваток.У випадку, коли людина вже захворіла і хворому потрібна негайна допомога, йому вводять лікувальну сироватку. Лікувальна сироватка - це біологічний препарат, який містить готові антитіла, одержують її з плазми крові тварин або людей, що перехворіли на певну інфекцію. Сироватку, що містить необхідні антитіла, попередньо обробляють і вводять хворому. Кожне антитіло атакує інфекцію і допомагає організму-реципієнту здолати захворювання. У цьому випадку власні антитіла не утворюються, тому такий імунітет називають пасивним.

Набутий імунітет не успадковується. Набутий імунітет – це імунітет, що розвинувся індивідуально впродовж життя людини. Він формується щодо конкретного виду патогенного мікроба в результаті контакту з ним, тобто є суворо специфічним. Таким чином, суть набутого імунітету полягає у накопиченні і зберіганні антитіл проти різних патогенів. Якщо людина перехворіла якимось захворюванням, то в її організмі на все життя зберігаються відповідні антитіла, і у разі повторного зараження вони швидко мобілізуються і захворювання не розвивається.

Поиск по сайту: