Відчуження -це позбавлення суб'єкта права на володіння і розпорядження тим чи іншим об'єктом власності.
СИСТЕМА ВІДНОСИН ВЛАСНОСТІ
Відносини привласнення передбачають повне відчуження об’єкта власності певним суб’єктом від інших суб’єктів, тобто економічні відносини між людьми, які характеризують їхнє ставлення до речей (насамперед засобів виробництва) як до власних.
Відносини з приводу економічних форм реалізації власності для суб’єкта власності (одержання прибутку, ренти, процента, зарплати, дивідендів, гонорару тощо).
Відносини з приводу господарського використання об’єктів власності виникають між власником об’єктів власності та підприємцем з приводу передачі останньому майна на певних умовах для використання з господарською метою
Економічна власність має кількісну та якісну сторони.
Кількісна сторона - означає певну сукупність матеріальних благ, різноманітних об'єктів власності (засобів праці, предметів праці, робочої сили, предметів споживання, цінних паперів, грошей тощо), в тому числі об'єктів інтелектуальної власності (патентів, ліцензій та ін.). Це матеріально-речовинна власність, фактично - об'єкти власності.
Якісна сторона - виражає систему виробничих відносин між людьми з приводу привласнення об'єктів власності в усіх сферах суспільного відтворення.
Якісний аспект характеризується сферою виробництва, обміну, розподілу, споживання.
Сфера виробництва - зростання та падіння масштабів виробництва; спрощення структури виробництва; заміна імпорту продукцією власного виробництва.
Сфера обміну - еквівалентність обміну; інфляція; бартер; взаємозаліки; натуралізація виробництва (згортання господарчих зв'язків, кооперації та спеціалізації).
Сфера розподілу - диференціація за галузями і регіонами - розподіл; диференціація доходів за різними групами населення; використання імпортних поставок.
Сфера споживання - платоспроможність та заборгованість населення, підприємств, держави; зміна норм споживання, нормування споживання; зміна структури споживання.
Власність —це система об'єктивних відносин між людьми з приводу присвоєння засобів та результатів виробництва.
Власність в юридичному розумінні -це майнові відносини, свідомі, вольові взаємозв'язки юридичних та фізичних осіб з приводу привласнення благ, що закріпляються системою відповідних прав власності.
Право власності —це сукупність узаконених державою прав та норм економічних взаємовідносин фізичних і юридичних осіб, які складаються між ними з приводу привласнення й використання об'єктів власності.
Володіння. Початкова форма власності, яка виражає відносини, пов'язані з наявністю у того чи іншого суб'єкта об'єктів власності з господарським володінням ними. Саме по собі володіння не означає повної власності. Володарем об'єкта може бути як власник, так і не власник (наприклад, орендар)
Користування. Виражає економічні відносини власності з приводу виробничого чи особистого використання корисних властивостей її об'єктів відповідно до функціонального призначення останніх
Розпорядження. Вища і всеохопна категорія прав власності, яка передбачає, що розпорядник об'єкта є його повним власником, отже, має право самостійно вирішувати долю певного об'єкта (використовувати, продавати, обмінювати, здавати в оренду, дарувати, ліквідувати тощо) або делегувати таке право іншим суб'єктам ринкової системи