Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Дефіцитом бюджету в традиційному розумінні є перевищення видатків бюджету над доходами



Коли бюджетний дефіцит тяжіє до законів зростання вартості, він об'єктивно набирає активної економічної форми, якщо до законів інфляції - пасивної.

Розмір дефіциту бюджету ДБ:

ДБ = В - Д = 3 + Т+ Б - (ВП ´ П)

Види дефіциту бюджету

Український досвід Зарубіжний досвід
Вид Сутність Вид Сутність
За формою прояву: відкритий   прихований     офіційно визнається у Законі України про державний бюджет на поточний рік   офіційно не визнається     наочно- реальний         різниця між загальними доходами від загально- державних податків і витратами на державні закупівлі й трансфертні платежі
За причинами виникнення: вимушений свідомий       обумовлений недостатністю фінансових ресурсів внаслідок низького рівня ВВП   обумовлений характером фінансової політики держави (зниження рівня оподаткування для стимулювання економіки)     структурний       різниця між загально- державними доходами і витратами при діючій фіскальній політиці (рівень оподаткування і поточних витрат) й базовому рівні безробіття  
За напрямом фінансування: пасивний   активний       покриття поточних витрат   спрямування коштів на інвестиції в економіку, що сприяє зростанню ВВП циклічний       різниця між наочно-реальним і структурним дефіцитом  

Основні заходи щодо зниження бюджетного дефіциту:

організація ефективної і досконалої податкової системи
пошук нових шляхів збільшення доходів держави
жорсткий режим економії витрачання бюджетних коштів
ефективне використання державного кредиту
інвестування бюджетних ресурсів у галузі народного господарства з метою підвищення фінансової віддачі від кожної бюджетної гривні
використання фінансових пільг і санкцій, що дозволяє враховувати специфічні умови господарювання і стимулює зростання суспільного виробництва
оформлення заборгованості державними цінними паперами по виданих кредитах урядовим структурам
збереження фінансування тільки найважливіших соціальних програм; мораторій на прийняття нових державних програм, які потребують значного бюджетного фінансування
залучення в країну іноземного капіталу, за допомогою якого скорочуються бюджетні витрати, розширюється виробнича база, з'являються нові платники податків, поліпшується стан платіжного балансу країни
грошова емісія, яка використовується на фінансування капітальних вкладень і фактично не має негативних економічних наслідків
зниження рівня безробіття

Державний борг - це сукупність відносин, за якими виникають боргові зобов'язання держави як позичальника, боржника або гаранта; система фінансових зобов'язань держави, що виникають у результаті здійснення запозичень; з наданих державою гарантій; сум бюджетних асигнувань, перерахованих з порушенням строків чи в неповному розмірі; суми компенсації за несвоєчасну чи неповну виплату суми платежу юридичним та фізичним особам тощо.

Поточний борг - це сума заборгованості, що підлягає погашенню в поточному році, та належних до сплати в цей період відсотків за усіма випущеними на даний момент позиками.

Капітальний борг - це загальна сума заборгованості та відсотків, що мають бути сплачені за позиками.

НТП –характеризує поступові, еволюційні зміни в окремих елементах продуктивних сил, які постійно відбуваються в суспільному виробництві під впливом наукових відкриттів і технічних нововведень. Коли ці зміни накопичуються, розвиток продуктивних сил набуває стрибкоподібний характер. Така якісна зміна в стані продуктивних сил і суспільного виробництва і називається НТР.

НТР –процес одночасного якісного перетворення всіх елементів продуктивних сил на основі перетворення науки як безпосередній і вирішальний чинник суспільного виробництва.

Науково-технічний потенціал – це сукупність наукових, технічних ресурсів і засобів.

Його складовими виступають:

Ø матеріально-технічна база науки (наукові організації, науково-дослідні лабораторії, експериментальні заводи, електронно-обчислювальні центри, обладнання тощо);

Ø наукові кадри (дослідники, експериментатори, конструктори, винахідники, науково-технічний персонал та ін.);

Ø фонд винаходів і відкриттів (банк наукових знань, винаходів, зразків, наукової інформації, патентів, наукових проектів, авторських свідоцтв тощо);

Ø організаційно-управлінська структура наукової сфери (система управління, фінансування, планування науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт – НДПКР, організаційно-управлінські структури, методи управління НДПКР).

Інновації - новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру
та якість виробництва і (або) соціальної сфери.

Під технологічним парком розуміють науково-виробничий комплекс, до якого входить дослідний центр і компактна виробнича зона, що прилягає до нього, де на орендних чи інших умовах розташовані малі наукоємні фірми, які виконують завдання зі створення та впровадження нових розробок, виготовлення сучасного обладнання та приладів. На початок 2005 року в Україні було зареєстровано вісім технопарків, з яких працювали – 4.

Під бізнес-інкубатором розуміють інноваційну структуру, головним завданням якої є створення локального сприятливого для діяльності малих ризикових фірм підприємницького середовища. В Україні бізнес-інкубаторів близько 50. Як правило, виникають при реалізації програм зарубіжної технічної допомоги Україні або як реакція на власні потреби підприємницьких виробничих мереж.

Інноваційні процеси —створення і впровадження нової техніки, технології, розробка нових матеріалів, розвиток нових галузей, виробництв і тому подібне.

Інноваційний процес пов'язаний із створенням, освоєнням і розповсюдженням інновацій. Він складається з таких взаємообумовлених стадій:

1) виникнення ідеї;

2) розробки;

3) дослідне виробництво;

4) споживання комерційного виробництва.

Залежно від ролі держави в науково-технічній і інноваційній сфері виділяють дві основні моделі інноваційного розвитку: індустріальну (перевага віддається ринковим регуляторам при пасивній ролі держави) і постіндустріальну (висока активність держави — система цілеспрямованих, випереджаючих заходів).

Інноваційний процес охоплює:

1) невиробничу сферу;

2) сферу матеріального виробництва;

3) сферу експлуатації.

Розрізняють три форми інноваційного процесу:

1) простий внутрішньоорганізаційний (натуральна форма);

2) простий міжорганізаційний (товарна форма);

3) розширений, який проходить в дві фази:

- створення і розповсюдження нововведення;

- дифузія нововведення.

Державна інноваційна політика — це комплекс економічних, організаційно-правових і інших заходів держави, направлених на впровадження результатів НТП у виробництво, стимулювання і підтримку інноваційних процесів в економіці.

Метою державної інноваційної політики є забезпечення науково-технічного розвитку країни, впровадження нововведень з метою формування сучасного конкурентоздатного національного виробництва.

Цілі інноваційної політики Української держави:

— орієнтація розвитку пріоритетних виробництв на створення і широке використання нових високопродуктивних технологій, машин, матеріалів, постійне оновлення і модернізація виробництва;

— забезпечення соціально-економічних, організаційних і правових умов для постійного відтворення і ефективного використання науково-технічного потенціалу;

— забезпечення прогресивних структурних зрушень в економіці;

— синхронізація інвестиційних і інноваційних циклів;

— формування умов, при яких впровадження НТП і інновацій було б життєво необхідним для виробників;

— прискорення процесу формування ринку науково-технічної продукції і підвищення ринкового попиту на науково технологічні досягнення.

Інноваційний потенціал країни — це здатність фундаментальної і прикладної науки забезпечити нововведеннями процес оновлення продукції. Кількісну характеристику інноваційного потенціалу (β) можна виразити за допомогою відношення

β = V/N

де β — інтенсивність освоєння створених зразків;

N і V — відповідно число створених і освоєних зразків нової продукції.

Інвестиції — це витрати грошових коштів, частина доходу, яка використовується не на поточне споживання, а на відтворення всього суспільного й індивідуального капіталу, кінцевою метою яких є отримання більш високих доходів і соціального ефекту в майбутньому.

Інвестування, або інвестиційний процес, — виробництво і нагромадження засобів виробництва та фінансів для забезпечення руху, відтворення капіталу. Інвестиційна сфера охоплює сукупність галузей суспільного господарства, в яких відбувається накопичення засобів виробництва і фінансових ресурсів, що забезпечують відтворення капіталу.

До об'єктів, що беруть участь в інвестиційному процесі, належать:

Ø інвестори, якими можуть бути: держава, що делегує відповідні права і обов'язки юридичним і фізичним особам, міжнародні організації та корпорації тощо;

Ø замовники і виконавці робіт;

Ø користувачі об'єктів інвестиційної діяльності;

Ø постачальники товарно-матеріальних цінностей;

Ø фінансові та інвестиційні установи тощо.

 

КЛАСИФІКАЦІЯ ІНВЕСТИЦІЙ
За джерелами інвестування
зовнішні
внутрішні
За призначенням об’єктів інвестування
виробничі
невиробничі
За характером інвестиційних ресурсів
реальні
фінансові
прямі
непрямі (портфельні)
Будівництво нових підприємств
Розширення діючих підприємств
Технічне переобладнання
Реконструкція діючих підприємств
макроекономічні
галузеві
регіональні
мікроекономічні
Будівельні та монтажні роботи
Обладнання, інструмент, інвентар
Інші капітальні роботи і витрати
короткострокові
середньострокові
довгострокові
державні
приватні
міжнародних організацій
За характером участі інвесторів
За характером відтворення
За рівнем економіки
За технологічною структурою
За періодом інвестування
За формами власності
інтелектуальні

 

 


 

 

 

 

 

 

 

Прямі інвестиції — довгострокові вкладення безпосередньо в інноваційний процес, відтворення капіталу, що включають придбання, створення та модернізацію основних і оборотних фондів фірм, їхніх об'єднань з метою підтримки або розширення інвестиційної діяльності. Прямі інвестиції функціонують на первинному інвестиційному ринку.

Портфельні інвестиції — вкладення коштів у довгострокові цінні папери (акції, облігації, займи тощо).




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.