Основними складовими потенціалу розвитку країни є природно-ресурсний, демографічний, науково-технічний, виробничий, фінансовий потенціал.
Економічний потенціал країни складається з економічних потенціалів регіонів які входять до її складу.
Регіон –цілісна територіальна частина господарства країни, яка характеризується комплексом властивих їй ознак: структурою виробництва, розвиненими внутрішніми зв'язками, концентрацією населення, певною виробничою і соціальною інфраструктурою, місцевими органами територіального управління.
Земля –основа багатства, простір для організації виробництва та функціонування господарства. Земля (у широкому розумінні) – це всі види природних ресурсів, що використовуються в суспільному виробництві, це простір для розміщення продуктивних сил регіону, це і простір для рекреації – відпочинку, туризму, лікування.
Такі природні ресурси, як клімат, сонячне світло, повітря, не вважаються безпосередніми факторами виробництва, однак вони також беруть досить активну участь у виробничому процесі.
Капітал –це різноманітні ресурси, зокрема виробничі будівні машини, інструменти, сировина, напівфабрикати, транспортні засоби, фінанси. Загальною характеристикою є те, що ці речі споживаються людиною для виготовлення інших товарів. З іншого боку, капітал є накопиченням результатів минулих людських зусиль. Природні ресурси є також капіталом. До капіталу відносять також знання людей, вміння їх застосовувати, виробляти різного роду продукцію тощо.
Праця –це людські зусилля, що спрямовані на виробництво, а виробництво – це процес сукупної праці для виробництва матеріальних благ. Утім щоб виробляти необхідні блага, створювати цінності, людська праця доповнюється знаряддями та предметами праці, які в сукупності складають засоби виробництва.До складу останніх входять такі елементи:
- предмети праці – матеріали, що переробляються в процесі праці (сировина, напівфабрикати), які в результаті цього процесу утворюють матеріально-речову структуру кінцевої продукції;
- знаряддя (засоби) праці, до яких насамперед належать усі матеріальні предмети, за допомогою яких відбувається перетворення предметів праці, тобто кінцевих продуктів;
- паливо і енергія, що служить рушійною силою для технічних та інших знарядь праці, а також допоміжні матеріали;
-приміщення – споруди для предметів і знарядь праці; засоби переміщення предметів і знарядь праці, а також їх рушійні сили, двигуни, мотори. Це передусім транспортні та комунікаційні засоби разом із шляхами, портами, станціями, а також енергетична паливно-газова, водогінно-каналізаційна мережі. Ці засоби називають інфраструктурою виробництва.
Під природно-ресурсним потенціалом (ПРП) регіону розуміється сукупна продуктивність його природних ресурсів, яка охоплює функцію засобів виробництва та предметів споживання, що виражається в їх суспільній споживчій вартості.
Працересурсний потенціал – відображає наявність трудових ресурсів у регіоні та їх розподіл у розрізі галузей.
Трудові ресурси складають наявне працездатне населення – потенціал живої праці, який мають регіони на певний момент часу. Їх відтворення і раціональне використання є одним з найважливіших напрямів економічної політики.
Трудові ресурси
Чисельність працездатного населення
У статистиці Міжнародної організації праці (МОП) безробітні громадяни – це особи віком від 17 до 70 років, як зареєстровані, так і незареєстровані в державній службі зайнятості, які одночасно задовольняють три умови:
Ø не мали роботи (прибуткового заняття);
Ø шукали роботу або намагалися організувати власну справу на обстежуваному тижні;
Ø готові стати до роботи протягом наступних двох тижнів.
До категорії безробітних також відносяться особи, які:
Ø стають до роботи протягом двох наступних тижнів;
Ø знайшли роботу і чекають відповіді;
Ø зареєстровані в службі зайнятості як шукачі роботи;