У сучасній науковій літературі, присвяченій проблемам ринку та ринкової економіки, немає однозначного підходу до визначення поняття "ринок". Це пов'язано з відмінностями у теоретичній орієнтації дослідників, а також багатоманіттям виявів ринку.
У найзагальнішому вигляді ринок розуміють як процес товарообміну в межах товарного виробництва, який здійснюється за його законами (зокрема за законами вартості, попиту і пропозиції).
Таким чином, ринок — це, по-перше, своєрідний економічний простір, де зустрічаються продавець і покупець товару, співвідносяться, порівнюються попит і пропозиція. По-друге — це економічний механізм регулювання відносин суб'єктів ринку. Стрижнем ринкової системи є свобода підприємницької діяльності у всіх її аспектах, свобода придбання (в її основі — право приватної власності), конкуренція.
В ринковій системі виробництво зорієнтоване на ті товари, реалізація яких дає прибуток. Механізм ціноутворення на основі попиту та пропозиції, загальний характер конкуренції, постійно стимулюють зниження затрат на виробництво товарів, використання нових, ефективних технологій, пошук і створення нових видів товарів та послуг, а також ринків їхнього збуту.
За своєю економічною природою ринок — це "система економічного примусу, тобто впливу на економічні інтереси при повній свободі економічної діяльності суб'єктів товарного виробництва" і "сукупність економічних відносин, які складаються між покупцем і продавцем з приводу купівлі-продажу товарів". Таким чином, ринок — це "система економічних зв'язків, заснованих, переважно, на приватній власності та вільному ціноутворенні".
Ринок здійснює багато функцій, зокрема, забезпечує взаємозв'язок різних сфер економічного життя (виробництва, обміну, розподілу, споживання), регулює і контролює процеси, що відбуваються в них, стимулює та оптимізує економічну діяльність, тех-ніко-технологічний прогрес і т.п.
Структура ринку, особливо сучасного, складна й багатовимірна. Найпоширенішим підходом у з'ясуванні структури ринку є її інтерпретація як певної сукупності видів ринку, тобто розгалуженої структури взаємопов'язаних процесів виробництва та обміну предметів споживання та послуг, засобів виробництва, цінних паперів, науково-технічних розробок і т.п.
За об'єктами купівлі-продажу, різновидами товарів розрізняють такі види ринків: засобів виробництва, капіталів, робочої сили, предметів споживання, послуг, цінних паперів і т.д. аж до ринків конкретних і дуже спеціалізованих товарів (автомобільний, зерновий, верстатний і т.п.).
За територіально-географічними ознаками виділяють світовий, національний та регіональний ринки.
Багато в чому структура ринку визначається кількісними та якісними показниками товарної маси, конкретним співвідношенням на ньому конкуренції та монополізму, роллю держави та її інститутів у функціонуванні та розвитку економіки.
Характерними рисами сучасної ринкової економіки розвинених країн є підвищення ролі держави у прямому чи опосередкованому регулюванні економічної системи за допомогою бюджетної та податкової політики, митні збори, субсидії вітчизняним виробникам, різні програми соціального захисту і т.п.
З точки зору структури, сучасний ринок характеризує дом-інація таких форм, як олігополія (тобто панування на ринку чи в окремих галузях економіки декількох великих фірм, які ведуть між собою переважно нецінову конкуренцію) і монополістська конкуренція.
До основ сучасної ринкової економіки належить маркетинг, який виник у США на початку XX ст. і активно поширився в світі, починаючи з 50-х років. Особливий економічний акцент на використання маркетингу був пов'язаний з посиленням у цей період конкурентної боротьби на ринку та різким загостренням проблеми реалізації вироблених товарів і послуг.
Маркетинг (калька з англійського marketing, що походить від market -ринок) Це поняття має різноманітні інтерпретації його сутності та функцій. У найширшому економічному значенні маркетинг визначається як "система організації господарської діяльності, заснована на попередньому вивчені стану і перспектив ринкового попиту та націленості на вирішення проблеми реалізації виробленої продукції з максимальним прибутком". Ще його визначають як "комплексну систему способів організації управління діяльністю з виробництва та збуту, яка заснована на вивченні ринку з метою максимально можливого задоволення потреб покупців".
Поряд з маркетингом важливим елементом організації сучасної ринкової економіки є менеджмент. Поява цього феномену пов'язана з необхідністю поєднати високу конкурентноз-датність виробництва з динамічністю та диверсифікацією (розширенням областей застосування) капіталовкладень. В сучасних умовах власники капіталу змушені інвестувати у виробництво різних товарів, щоб оптимізувати капітал і уникнути банкруцтва у разі перевиробництва одного з видів товарів. Сучасний власник капіталу вже не може володіти достатнім об'ємом знань в багатьох сферах виробництва та їх технологічних аспектах. Тому він змушений наймати спеціалістів-менеджерів. Менеджмент — це управління процесом виробництва при делегації власником прав управління та розпорядження професійним управлінцям.