У ТС використання впливу середовищем є основним, тому кожен аспект життя вважають суттєвим і потенційно терапевтичним. Це можна побачити, розглянувши розпорядок дня ТС, розписаним похвилинно.
Терапевтичний вплив середовища відбувається на кожному етапі дня. Наприклад, черговий соціальний працівник стежить, щоб вчасно піднявся черговий по корпусу вчасно розбудив усіх членів спільноти. До обов'язків чергового по корпусу, також входить: стеження за ранковим та вечірнім прибиранням закріпленої за кожним клієнтом території корпусу та кімнати; прибирання закріпленої за ним території корпусу та ґанку; контроль за чистотою в туалетних кімнатах та у ванній кімнаті; стеження за відвідуванням кінезіотерапії клієнтами; повідомлення клієнтів щодо часу проведення ранкової та вечірньої груп і підготовка приміщення до їх проведення; за 15 хвилин до відбою попередження клієнтів про підготовку до сну; доповідь про стан справ у ТС на ранковому зібранні. Таким чином, черговий має чимало обов'язків, виконання яких дозволяє членам спільноти вчитися брати на себе відповідальність і відчувати себе уповноваженим робити потрібні речі.
Паралельно з чергуванням по корпусу існує чергування по кухні. До обов'язків чергового по кухні входить: стеження за чистотою в їдальні, допомога у приготуванні їжі. Також він займається організацією "солодкого столу" з нагоди днів народжень клієнтів. Варто зазначити, що й клієнти, й працівники спільноти обідають за одним столом. Це спрацьовує як потужний об'єднуючий та наснажуючий чинник. Клієнти ТС порівнюють обід у спільноті з сімейною трапезою. Це досить влучне порівняння, адже терапевтична спільнота стає для своїх клієнтів на певний час сублімативною сім'єю. Особливість такої сім'ї полягає у відсутності виразної фіксації ролей, що дає клієнтам можливість перебирати на себе ту чи іншу роль, а відтак засвоювати нові патерни поведінки. При цьому репертуар ролей розширюється з часом перебування у спільноті та переходу клієнта від одного етапу реабілітації до іншого.
У Терапевтичній спільноті все ремонтується або будується за активної участі клієнтів. А те, що створене власними руками й до чого докладено чимало зусиль, викликає до себе поважне ставлення. Тому клієнти стежать за тим, щоб у спільноті нічого не руйнували, підтримують чистоту і порядок, з повагою ставляться до своєї праці та праці інших, вони починають пишатися власною працею. Прояви такої поведінки яскраво видно, коли до спільноти потрапляє новачок і самі клієнти пояснюють йому правила перебування в спільноті, звертаючи особливу увагу на необхідність дотримуватися чистоти і порядку, адже "ми тут живемо і звикли до чистоти". Важливо зазначити, що клієнти, перебуваючи у спільноті, навчаються один в одного та у професіоналів різних видів робіт. По суті, у багатьох із них у процесі роботи "по дому" відбувається формування відповідальності, охайності, а ці якості сприяють зростанню самооцінки та подоланню залежності.
Однією з вимог перебування у ТС є ведення щоденника. Для тих, хто тільки починає реабілітацію у ТС, це майже проблематично: вони не знають, що і як записувати у щоденнику, інколи не бачать сенсу в записах. Тому соціальним працівникам варто розробити для новачків шаблон ведення щоденника. Він може включати такі рубрики, які потрібно заповнювати щодня: "я зрозумів...", "мене здивувало...", "я відчув...", "думаю...", "сьогодні мене дратувало...", "мені дуже сподобалося..."; та рубрики, які претендент повинен заповнювати наприкінці тижня: "вдячний за те, що сьогодні...", "вдячний за те, що вчора....", "вдячний за те, що тиждень тому...", "вдячний людям, які..." Ведення щоденника обов'язкове для всіх клієнтів ТС незалежно від етапу реабілітаційної програми, на якому вони перебувають. З переходом з кроку на крок у клієнтів відпадає потреба в шаблоні для щоденникових записів. Відзначимо певну динаміку ведення щоденника: використання готових шаблонів для записів (для новачків); використання порад соціального працівника щодо ведення записів і аналізу дня (для "тямови- тих" клієнтів); самостійний аналіз пережитого за день і виокремлення важливих висновків. Щоденникові записи, як правило, обговорюють із соціальним працівником, часто вони дають поштовх і фунт для глибокого аналізу поведінки клієнта, його взаємин з оточенням тощо. Ведення щоденників для більшості клієнтів з часом стає потребою. Багато з них зберігають щоденники й перечитують їх у складних ситуаціях, а відтак продовжують вчитися з власного досвіду.
Вплив терапевтичного середовища відбувається насамперед завдяки послабленню ієрархічних стосунків як між самим персоналом, так і між персоналом та клієнтами реабілітаційної програми. Отже, йдеться про свого роду демократизацію стосунків у спільноті, яка передбачає відповідальність кожного члена спільноти за власні вчинки. Це не означає, що у спільноті існує повна рівність. Радше навпаки - діє чітка покро-кова модель, яка визначає права та обов'язки кожного учасника реабілітаційної програми. Життя у спільноті організоване таким чином, що чим вищим є крок реабілітації, тим більше прав, обов'язків та можливостей впливати на групове рішення має клієнт.
У ТС впроваджуються покрокова система реабілітації, яка складається з таких етапів:
• випробувальний термін (2 тижні);
• перший крок (1 місяць);
• другий крок (2-3 місяці);
• третій крок (2-3 місяці);
• четвертий крок - "випускник" (1-2 місяці).
Просування клієнта може виглядати як підвищення, так і пониження у статусі. Пониження відбувається при невиконанні розпорядку дня або обов'язків (опис обов'язків та прав кожного кроку наведено в додатку №4). Термін перебування на кожному етапі є умовним і може змінюватися індивідуально для кожного клієнта, проте ці зміни терміну не повинні перевершувати половини відведеного часу на кожен крок. Неможливість клієнта оволодіти певним кроком може призвести до виключення його з програми ТС. Кроки виконують кілька функцій. По-перше, мотивуючу, оскільки з кожним кроком збільшується обсяг нран та привілеїв. По-друге, стимулюючу, адже не можна перебувати на одному кроці занадто довго і, таким чином, використовувати перебування у ТС як "схованку" від своїх проблем. По-третє, вони допомагають клієнтам відстежувати динаміку реабілітації.
Для кожного етапу визначено умови, за умови виконання яких клієнт може просуватися від кроку до кроку. Перехід клієнтів з кроку на крок обговорюють на загальних зборах усіх клієнтів та персоналу спільноти. Виступ клієнта, який хоче перейти з кроку на крок, зазвичай викликає жваві дискусії. Якщо персонал та клієнти висувають чимало зауважень до клієнта, то йому радять попрацювати над поліпшенням поведінки і пропонують подолати межу між кроками наступного разу.
Персонал спільноти прагне, аби процедура переходу з кроку на крок не перетворилася на формальність, інакше втрачається сенс поетапності реабілітації. Для того щоб підкреслити важливість переходу з кроку на крок та групових зібрань, на яких це відбувається, соціальні працівники планують такі зібрання заздалегідь і допомагають клієнту до них підготуватися, зокрема проаналізувати власну поведінку, сформулювати плани на майбутнє. Під час обговорення на зборах переходу клієнта з кроку на крок має бути присутнім соціальний працівник, котрий є постійним консультантом клієнта. Він дає характеристику клієнтові, висловлює свою думку щодо можливостей переходу на наступний крок.
Серед важливих умов формування терапевтичного середовища можна назвати розподіл відповідальності за реабілітаційний процес між професіоналами та клієнтами у ТС. Це виявляється в залученні клієнтів до планування роботи, до самообслуговування, до вирішення важливих питань, які в інших центрах розв'язують без участі клієнтів. Залучення клієнтів до планування та обговорення важливих проблем відбувається на спеціальних ранкових зібраннях, у ході яких підбивають підсумки за попередній день та планують наступний день. Такі зібрання мають заздалегідь визначений порядок денний, тож існує певний ризик їхньої формалізації. А цього слід уникати, оскільки формальність у ставленні до групового зібрання може переноситися на заплановану роботу. Формально проведене ранкове зібрання негативно впливає на весь день.
Досвід показує, що задля максимального залучення клієнтів до розподілу роботи необхідно обрати серед них людину, відповідальну за розподіл господарчих робіт. У ТС клієнти самі можуть запровадили посаду "виконроба" (обов'язки виконроба наведені в додатку №5). Людина, котра обіймає цю посаду, мусить бути справедливою, працелюбною та обізнаною на господарських справах.
Неабияку роль у розподілі відповідальності відіграють групові зустрічі, на яких ухвалюють рішення щодо важливих питань, зокрема, виключення з програми, винесення покарань, прийняття в програму тощо. Клієнти часто уникають ухвалення рішень стосовно виключення з програми або винесення покарання члену спільноти. Інколи виникає ситуація, коли всю відповідальність прагнуть перекласти на соціальних працівників і погоджуються з будь-яким їхнім рішенням. У таких випадках багато залежить від уміння фахівців використати групові взаємини на користь і групі, і клієнту, стосовно якого ухвалюють рішення.
З усього описаного вище можна зробити висновок, що кожен пункт у розпорядку дня і кожне правило у спільноті є за своєю суттю терапевтичними і сприяють одужанню.
Групова робота
Групову роботу для тих, хто перебуває на випробувальному терміні, проводять окремо від тих, хто є повноправним членом програми. Групові зібрання організовують після обіду, кожна зустріч триває годину. На них обов'язково обговорюють ведення щоденника та дотримання режиму спільноти.
Групові зібрання новачків мають мотивуючий характер і покликані допомогти глибше усвідомити власні проблеми.
Мотиваційно-інформаційний блок (2 тижні):
- 7 індивідуальних консультацій соціального працівника по 1 год на тиждень;
- 4 тематичних групових занять по 1,5 год на тиждень;
- 1 підсумкове заняття 1,5 год на тиждень;
- 4 год терапії зайнятістю на тиждень.
Наведемо приклади тематики таких групових зустрічей:
"Як виявляється моя залежність і як я її долаю";
"Що можуть розповісти про мене мої вчинки";
"Як бути чесним";
"Як змінювати власну поведінку";
"Які правила допоможуть у реабілітації";
"Чим відрізняється залежна людина від "незалежної";
"Що означає любити себе і як це робити";
"Що для мене є цінним у житті";
"Як приймати допомогу";
"Мій ідеал. Роль ідеалу в житті залежної людини";
"Як бути другом";
"Що мені заважає працювати над залежністю";
"Як впливає залежність на мої стосунки в сім'ї";
"Гордощі - перевага чи перешкода на шляху до тверезості";
"Моя система покарань та заохочень".
Того, хто успішно пройшов випробувальний термін, переводять до групи основного складу. Групову роботу для них здійснюють за такими напрямами:
- залежність, її формування, характерні риси захворювання;