Первинна профілактика наркоманій серед підлітків та молоді базується на визнанні того, що це стосується кожного з них, що здоров'я чи-нездоров'я, з огляду на наркоманію, залежить не тільки від держави, суспільства, але й від кожного особисто.
Освітні заходи з цих проблем доцільно починати у середніх та старших класах школи.
Вчителі, які мають добре розроблений, цікавий для сприймання школярів навчальний матеріал, можуть допомогти підліткам краще засвоїти інформацію про наркотики, шкоду, яку вони наносять організму людини, сформувати навички здорового способу життя, вплинути на розуміння особистої відповідальності за свою поведінку та здоров'я.
Формувати лідерів з числа підлітків та молоді з метою залучення їх до первинної профілактичної роботи з попередження наркоманій серед однолітків та молоді потребує певних зусиль. Потрібно не тільки удосконалювати лідерські якості відібраних лідерів, а й постійно надавати їм нові знання, вчити навичкам безпечної поведінки, інформаційно-освітньої роботи за стратегією "рівний-рівному", соціально-профілактичної роботи, яка сприяла б розвитку стереотипів здорової поведінки.
Готувати підлітків та молодь, які виявили бажання бути волонтерами у профілактичних програмах і виявили під час бесід деякі лідерські навички, можна за схемою, яка включає в себе кілька етапів.
Перший із них - власне підбір навчальної групи. Певні особливості мають місце при відборі лідерів саме з числа підлітків. При цьому необхідно враховувати багато факторів. Серед них і мотивація участі у програмі, рівень підготовки, розуміння здорового способу життя, наявність особистого життєвого досвіду, відповідальності за доручену справу, впевненість у собі тощо. Та щоб ці фактори запрацювали, необхідно пам'ятати та враховувати у роботі специфічні психологічні новоутворення підліткового віку, такі як:
- прагнення до самостійності, самоствердження;
- бажання бути дорослим та мати власний життєвий досвід;
- прагнення до самоосвіти та виховання;
- формування перших переконань щодо себе як особистості, своїх інтелектуальних сил і можливостей - самооцінка;
- визначеність пріоритетів, нахилів, уподобань тощо.
Провідний вид діяльності у цьому віці - спілкування. Це і потрібно використати під час підготовки лідерів з числа підлітків для профілактики наркоманій. У підлітковому віці домінує фактор референтності ровесників. їхня оцінка найбільш значуща, авторитетна для підлітка. Референтною може бути група ровесників;
- формальна група /клас, учнівська група ПТУ;
- неформальна група /вуличні об'єднання.
Підлітки одночасно відчувають потяг до самоствердження і невпевненість у собі; бажання бути у колі однолітків і потреба п самотностійності; різкість, грубість і толерантність, соромливість. Дуже часто невміння розібратися в собі приводить до помилкових форм самоствердження: розв'язності, порушення поведінки, набуття негативних звичок.
Останнім часом, з'являється більше підлітків, у яких переважає негативна самооцінка, яка впливає на загальний жити ний тонус дітей. Поглиблення кризи самооцінки виникає через розходження між:
- прагненнями та бажаннями підлітка з усвідомленням чи не усвідомленням своїх можливостей (я хочу - я можу);
- ствердженням себе як особистості вже дорослої, а не залежної від волі дорослого;
- самооцінкою і оцінкою з боку дорослих;
- задоволенням потреби в громадському визнанні. Самостійність та самоствердження підлітка знаходять відображення
в потязі до інтимно-особистісного і стихійно-групового спілкування з ровесниками, до появи різного роду підліткових компаній, неформальних груп.
Мотивуючи підлітка до профілактичної роботи, потрібно спиратися на позитивні якості особливості - відповідальність, взаємоповага, взаємодопомога, турботливість, щирість, доброта, уміння берегти таємницю. Наголошуйте на тих рисах характеру та якостях, яких підлітки, пройшовши цикл занять з підготовки лідерів, зможуть набути.
Так, лідер повинен бути упевненим у собі. Це значить уміти визначати і виражати свої бажання і потреби. Упевнене поводження - це й уміння звернутися з проханням до іншого так, щоб не скривдити його, не принизити себе або тактовно відповісти відмовою на його прохання. Таким проханням, приміром, може бути прохання про побачення або, навпаки, відмова від пропозиції.
Компонентами упевненого прохання або відмови можуть бути не тільки слова, але і жести, міміка, поза. Впевненість у собі не означає нахабність, агресивність, яка є спробою задовольнити свої потреби за рахунок іншого і несумісна з почуттям самоповаги. Упевненість у спілкуванні заохочується, агресивність - навпаки. Упевненість у собі призводить до самоповаги. Непевність супроводжується почуттям тривоги і власної провини.
Щоб бути упевненим у собі, потрібно знати свої права: право бути незалежним, право на успіх, право на лікування, право одержувати те, за що платиш, право мати права (наприклад, право поводитися як упевнена у собі людина), право відмовляти на прохання і не почувати себе при цьому безпричинно винним або егоїстичним, право просити те, чого хочеш, право робити помилки і бути відповідальним за них, право бути наполегливим тощо.