Критерії результату лікування

- частка виконаних лікувальних заходів;

- ступінь нормалізації лабораторних показників;

- оцінка якості життя пацієнта;

- тривалість періоду непрацездатності;

- ступінь втрати працездатності.

Контроль стану хворого

Хворі на ЕТ повинні знаходитися під диспансерним спостереженням у гематолога. Контрольні аналізи крові при лікуванні гідрокcикарбамідом на початку – кожні 2 тижні, пізніше - раз у 2-3 місяці. При лікуванні інтерфероном α чи анагрелідом - 1 раз у 2-3 місяці.

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства

охорони здоров’я України

від ______ 2010 р. №____

Клінічний ПРОТОКОЛ

НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ

ХВОРИМ на ЗАЛІЗОДЕФІЦИТНУ АНЕМІЮ

МКХ-10: D50

Визначення захворювання.Залізодефіцитна анемія (ЗДА) характеризується зниженням кількості заліза в організмі, внаслідок чого порушується синтез гема, а також синтез білків, що вміщують залізо. При ЗДА спостерігається порушення балансу заліза з перевагою витрати над поступленням.

Причини ЗДА:

1. Хронічні крововтрати: у жінок репродуктивного віку найчастіше маткові кровотечі (тривалі рясні місячні, дисфункціональні маткові кровотечі, міома матки, ендометріоз та інші), у чоловіків – кровотечі зі шлунково-кишкового тракту, а також кровотечі іншої локалізації.

2. Порушення всмоктування заліза при патології шлунково-кишкового тракту.

3. Порушення утилізації заліза при ензиматичних дефектах.

4. Аліментарний дефіцит заліза внаслідок недостатнього або нераціонального харчування.

5. Підвищена потреба в залізі при вагітності, швидкому рості.

6. Складний генез – при інфекціях, гормональних порушеннях, пухлинах.

Клініка. Детально зібраний анамнез дозволяє встановити причину анемії. Типовими скаргами для ЗДА є скарги на загальну слабкість, підвищену втомлюваність, задишку при фізичному навантаженні, головний біль, запаморочення, сонливість, шум у вухах, порушення смаку – pica chlorotica (бажання їсти глину, вапно, крейду), утруднення при ковтанні (синдром Plummer-Vinsona), серцебиття, болі у серці, може бути субфебрилітет. Огляд хворого: характерні блідість шкіри та слизових, сухість шкіри, блакитний відтінок склер, хейльоз, ламкість нігтів і койлоніхія (нігті у формі годинникового скла), тахікардія, може бути систолічний шум у проекції верхівки серця.

Організація надання медичної допомоги.Медична допомога хворим може надаватись в амбулаторних та в стаціонарних умовах лікувальних закладів ІІ-ІІІ рівнів акредитації.

Діагностична програма

· Аналіз крові: низький вміст гемоглобіну, кількість еритроцитів зменшена в меншій мірі, у зв’язку з чим колірний показник < 0,86, знижена концентрація та вміст гемоглобіну в еритроциті.

· Мазок крові: гіпохромія, мікроцитоз, анізопойкілоцитоз, анулоцитоз. При важких формах анемії може спостерігатися лейкопенія, тромбоцитопенія або тромбоцитоз.

· Кістковий мозок: клітинний, переважає еритроїдний ряд, дозрівання клітин загальмоване на рівні базо- та поліхроматофільних форм.

· Показники обміну заліза:

Ø Низький вміст заліза в сироватці крові (у жінок < 11,5 мкмоль/л, у чоловіків < 13,0 мкмоль/л)

Ø Підвищена загальна залізозв’язуюча здатність сироватки крові (> 84, 6 мкмоль/л)

Ø Знижений вміст феритину (< 12 нг/мл)

Ступені тяжкості ЗДА:

Ø легкий – Hb 110-90 г/л;

Ø середній – Hb 89-70 г/л;

Ø тяжкий – Hb < 70 г/л.

З метою вияснення причини анемії проводяться додаткові обстеження: консультація гастроентеролога (фіброгастроскопія, колоноскопія, дуоденальне зондування, аналіз калу на приховану кров,), для жінок – консультація гінеколога.

При наявності у хворого хронічних хвороб проводиться диференціальна діагностика між справжньою сидеропенією та гіпохромною анемією “хронічних хвороб”, зумовленою розладами метаболізму заліза у зв’язку з порушеннями його використання з тканинного депо.

Диференціальна діагностика гіпохромних анемій

Примітка: ↓ знижений ↑ підвищений

Лікувальна програма

Ø ліквідація причини, що зумовила виникнення дефіциту заліза;

Ø поповнення недостатку заліза;

Ø профілактика рецидиву анемії.

Основною патогенетичною терапією є застосування препаратів заліза для перорального застосування (фізіологічний шлях введення, безпека лікування).

У залежності від механізму всмоктування всі препарати заліза розділяють на:

1. Іонні залізовмісні препарати (сольові полісахаридні сполуки заліза), а серед них:

Ø монокомпонентні препарати заліза;

Ø комбіновані препарати заліза, що містять додаткові складові частини (аскорбінову кислоту, фолієву кислоту, комплекси вітамінів, серин тощо).

2. Неіонні сполуки, до яких відносяться препарати, представлені гідроксидполімальтозним комплексом тривалентного заліза.

У зв’язку з тим, що різні препарати вміщують неоднакову кількість заліза, розрахунок лікувальної дози слід проводити враховуючи вміст елементарного (активного Fe). Добова доза повинна становити 2-3 мг елементарного заліза/кг маси/добу. Препарат призначають у 2-3 прийоми. Препарати заліза не слід запивати чаєм, молоком, приймати водночас з тетрацикліном, антацидами.

Тривалість лікування препаратами заліза – 4-6 місяців у залежності від важкості анемії. Препарат заліза в повній дозі призначають до нормалізації показників червоної крові, після чого дозу заліза зменшують вдвічі та продовжують лікування ще 3-4 місяці. Таке тривале лікування необхідне для поповнення депо заліза.

Ефективність лікування оцінюється за наступними показниками:

1. Ретикулоцитарна криза на 7-10 день від початку лікування.

2. Приріст рівня гемоглобіну на 3-4 тижні лікування.

3. Нормалізація рівня гемоглобіну і морфології еритроцитів на 6-8 тижні лікування.

4. Поповнення тканинних запасів на 4-6 місяці лікування.

Контроль проводиться за рівнем феритину, який визначають через тиждень після закінчення прийому заліза.

У виняткових випадках призначають препарати заліза для парентерального введення.

Покази для застосування препаратів заліза парентерально:

Ø стан після резекції шлунка, тонкого кишечника;

Ø синдром порушення всмоктування;

Ø неспецифічний виразковий коліт;

Ø хронічний ентероколіт;

Ø абсолютна непереносимість препаратів заліза для ентерального застосування.

При внутрішньовенному введенні заліза можуть спостерігатися важкі алергічні реакції, тому перше введення необхідно проводити в присутності лікаря (вводять 1 мл препарату, розведеного на 20 мл фізіологічного розчину, поволі). Певну дозу препарату вводити через день.

Загальну дозу препарату заліза для парентерального введення можна вирахувати за формулою:

доза = 150 x (бажаний рівень Hb – наявний рівень гемоглобіну) + 500 mg

Крім алергічної реакції при внутрішньовенному введенні заліза може бути:

Ø анафілактичний шок;

Ø запізніла важка хвороба посироваткова (з’являється через 1-3 дні після введення заліза міалгією, артралгією, підвищенням температури, алергічною висипкою, лімфоаденопатією);

Ø реакція на присутність вільних іонів заліза (задуха, біль у животі, попереку, нудота, блювота, зниження тиску крові).

Трансфузії концентрату еритроцитів хворим на залізодефіцитну анемію виправдані лише при вкрай важкому стані хворого та при необхідності швидкого підйому рівня гемоглобіну при підготовці до операції.

Критерії результату лікування:

- відсутність анемії;

- ступінь нормалізації показників червоної крові (концентрації Hb, кількості еритроцитів, відсотка ретикулоцитів);

- тривалість періоду непрацездатності;

- оцінка пацієнтом якості життя.

Контроль стану хворого:

Після виписки із стаціонару хворий повинен знаходитися під диспансерним наглядом у терапевта та консультуватись у гематолога протягом 2 років.

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства

охорони здоров’я України

від ______ 2010 р. №____

Клінічний ПРОТОКОЛ

Поиск по сайту: