У тілі дорослих тварин міститься 1,2–1,5 % кальцію з розрахунку на свіжу тканину. Основна маса його (близько 90 %) знаходиться у кістковій тканині в складі кристалів гідроксіапатиту, решта – в позаклітинній рідині, у тому числі плазмі крові. Крім формування скелету, кальцій бере участь у процесах згортання крові, забезпечує нормальну збудливість і скоротливість різних м’язів, посилює систолічне скорочення серця, підвищує тонус серцевого м’яза, захисні функції організму, тонус симпатичного відділу вегетативної нервової системи, знижує проникність кровоносних судин.
В організм кальцій надходить у складі рослинних кормів і мінеральних добавок. Під впливом шлункового соку переважна більшість його перетворюється в кальцію хлорид, який є основною формою для абсорбції в тонкому кишечнику. Тому при зниженні секреторної функції шлунка всмоктування кальцію недостатнє. Безпосередній механізм перенесення іонів кальцію через ентероцити до цього часу не з’ясований. Доведена участь у цьому процесі кальцієзв’язувального білка, що синтезується ентероцитами під впливом біологічно активних метаболітів вітаміну D3 – 1,25- та 24,25-дигідроксихолекальциферолу. Важлива роль у абсорбції важкорозчинних солей кальцію належить жовчним кислотам – холевій та дезоксихолевій, які утворюють комплексні сполуки з кальцієвими солями жирних кислот – міцели, що протидіє випаданню їх в осад і сприяє контакту іонів кальцію із всмоктувальною поверхнею епітелію кишечнику.
Із організму кальцій виводиться через кишечник, у лактуючих тварин – з молоком, незначна кількість (0,1–1 г за добу) – з сечею.
У сироватці крові кальцій міститься переважно в двох формах: колоїдній, зв'язаній з білками (близько 40 % від загального кальцію), яка є біологічно неактивною, і в дифундованій, що складається з іонізованого кальцію (55 %) і кальцію, зв'язаного з органічними аніонами (5 %). Для оцінки стану кальцієвого обміну в сироватці крові найчастіше визначають вміст загального кальцію, а рівень іонізованого розраховують за формулою Й. Тодорова.
Кількість загального кальцію у сироватці крові визначають за допомогою атомної абсорбційної спектрофотометрії, біохімічних аналізаторів (рис. 151) і комплекснометричними методами з трилоном Б та індикаторами флуорексоном (за Вічевим Є.П. і Каракашовим Л.В.) або мурексидом (за Луцьким Д.Я.). Нині уніфікованим є метод з кальційарсеназо-III реактивом.
Вміст загального кальцію в сироватці крові наведено в таблиці 14. Вміст кальцію в сироватці крові птиці залежить від віку й періоду продуктивності. У сироватці крові курчат одноденного віку він становить 10–12 мг/100 мл (2,5–3,0 ммоль/л); індиченят, гусенят і каченят – 12–16 (3–4 ммоль/л), у несучок усіх видів у непродуктивний період – 9–12 мг/100 мл (2,25–3,0 ммоль/л), а в період яйцекладки у курей до 40 (10), індичок, качок і гусок до 46 мг/100 мл (11,5 ммоль/л).
Зниження вмісту кальцію у сироватці крові – гіпокальціємія діагностується при тривалій нестачі кальцію в раціоні, порушенні засвоєння його внаслідок дефіциту вітаміну D і паратгормону, при рахіті, остеодистрофії, післяродовій гіпокальціємії (родильному парезі). Хвороби печінки при хронічному перебігу (гепатит, гепатоз, цироз) також сприяють розвитку гіпокальціємії, оскільки в печінці знижується синтез першого біологічно активного метаболіту холекальциферолу – 25-оксихолекальциферолу (Левченко В.І., 1986), з якого потім в нирках утворюються інші метаболіти (1,25- та 24,25-дигідроксихолекальциферол), відповідальні за синтез в ентероцитах кальцієзв’язувального білка. Крім того, при хворобах печінки зменшується виділення жовчі та синтез жовчних кислот, які сприяють всмоктуванню важкорозчинних солей кальцію та вітаміну D.
14. Уміст загального кальцію та неорганічного фосфору в сироватці крові тварин
Вид тварин
Загальний кальцій
Неорганічний фосфор
мг/100 мл
ммоль/л
мг/100 мл
ммоль/л
Велика рогата худоба (дорослі тварини)
9,0–12,0
2,25–3,0
4,5–6,5
1,45–2,1
Телята
10,0–12,5
2,5–3,13
5,5–7,5
1,78–2,42
Вівці
9,5–13,5
2,38–3,38
4,5–7,5
1,45–2,48
Кози
10,0–13,0
2,5–3,25
6,0–8,0
1,94–2,58
Коні
10,0–14,0
2,5–3,5
4,5–5,5
1,45–1,78
Свині дорослі
10,0–13,0
2,5–3,25
4,5–6,5
1,45–2,1
Поросята відлучені
10,0–13,0
2,5–3,25
5,5–8,0
1,78–2,58
Собаки
10,0–12,5
2,5–3,13
4,0–6,0
1,29–1,94
Ураження нирок (нефрит, нефроз, нефролітіаз) також викликає гіпокальціємію. При нефриті й особливо нефрозі настає гіпопротеїнемія внаслідок втрати з сечею альбумінів, з якими частково зв’язаний кальцій сироватки крові. Крім того, при нефропатії спостерігається зниження синтезу метаболітів холекальциферолу, рівня кальцію та неорганічного фосфору в сироватці крові (Апуховська Л.І. зі співавт., 2002).
Гіперкальціємія буває при гіперфункції прищитоподібних залоз, гіпервітамінозі D, інколи – остеодистрофії і артрозі бугаїв-плідників.