Визначення неорганічного фосфору в сироватці крові

В організмі дорослих тварин міститься 0,6–0,75 % фосфору з розрахунку на свіжу тканину (у тілі корови масою 600 кг – 3,6–4 кг). У середньому 83 % фосфору тіла дорослих тварин знаходиться у кістковій тканині в складі гідроксіапатиту. Вміст його в золі кісток досить постійний (18–19 %). Фосфор міститься також у м’язовій тканині (8–9 % від усього фосфору організму), нервовій тканині (до 0,7 %) і в крові (до 0,2 %).

Важко назвати в організмі фізіологічну функцію, у здійсненні якої сполуки фосфорної кислоти не беруть прямої або опосередкованої участі. Завдяки фосфорилуванню відбувається кишкова абсорбція, гліколіз і пряме окиснення вуглеводів, транспорт ліпідів та обмін амінокислот. Фосфорна кислота входить до складу багатьох ензимів. Макроергічні фосфорні сполуки, серед яких центральне місце належить АТФ, є універсальними акумуляторами й донорами енергії, які забезпечують як створення її запасів, так і витрачання. Виняткову роль відіграє АТФ у м’язовій діяльності, у процесі якої хімічна енергія перетворюється в механічну. Зі сполуками фосфору пов’язані всі синтетичні процеси, спрямовані на ріст і утворення продукції. Фосфор входить до складу структури нуклеїнових кислот, які є носіями генетичної інформації, регулюють біосинтез білка та імунітет.

В організм тварин фосфор надходить у вигляді одно-, дво- і тризаміщених неорганічних фосфатів, а також органічних сполук – фітатів, фосфоліпідів, фосфопротеїнів. У шлунку фосфати частково розчиняються, у тонкому кишечнику від’єднується фосфорна кислота від органічних сполук. У жуйних тварин солі фітинової кислоти гідролізуються у передшлунках під дією бактерійних фітаз. Розчинні фосфати легко всмоктуються в тонкому кишечнику, а важкорозчинні фосфорно-кальцієві солі (вторинні й третинні фосфати) частково адсорбуються після утворення комплексів із жовчними кислотами. Механізм транспорту фосфору через кишечнику остаточно ще не з’ясований. У транспорті фосфору велике значення має ізофермент лужної фосфатази кишечнику, локалізований у глікокаліксі та мембранах посмугової кайми ентероцитів. Він каталізує відщеплення фосфатної групи з органічних моноефірів фосфорної кислоти. Дія лужної фосфатази залежить від забезпеченості організму вітаміном D. При D-гіповітамінозі активність ізоферменту лужної фосфатази кишечнику знижується, що погіршує всмоктування фосфору.

З організму птиці, кролів, молодняку жуйних фосфор виводиться головним чином через нирки, у свиней – травний канал і нирки, у дорослих жуйних – травний канал, у лактуючих, крім того, з молозивом і молоком.

У крові фосфор міститься у вигляді органічних і неорганічних сполук (їхнє співвідношення у жуйних – 3–4 : 1). Органічний фосфор зв'язаний з білками та ліпідами. У клінічній практиці діагностичне значення має визначення неорганічного фосфору, яке виконують за допомогою реакцій з ванадатмолібденовим реактивом (за Пулсом в модифікації Коромислова В.Ф. і Кудрявцевої Л.А., аскорбіновою кислотою у модифікації Івановського С.А.). При зберіганні сироватки крові органічний фосфор розкладається із збільшенням неорганічного. Щоб уникнути помилки при дослідженні, необхідно проводити аналіз лише свіжої сироватки або одержувати безбілковий фільтрат її після додавання трихлороцтової кислоти.

Зниження вмісту неорганічного фосфору в крові (гіпофосфатемія) спостерігається при нестачі його в раціоні, недостатньому засвоєнні внаслідок розладів функцій травного каналу, дефіциті вітаміну D, а також при гіперфункції прищитоподібних залоз (знижується реабсорбція фосфору в канальцях нирок і збільшуються втрати його з сечею), аліментарній остеодистрофії, рахіті та інших хворобах.

Збільшення рівня неорганічного фосфору – гіперфосфатемія – зустрічається при зменшенні секреції паратгормону і збільшенні кальцитоніну (стимулюється реабсорбція фосфору в нирках), прийманні великої кількості вітаміну D, гломерулонефриті, нефротичному синдромі.

У регуляції гомеостазу кальцію і фосфору важлива роль належить вітамінам групи D. Найбільш поширені вітамін D₂, або ергокальциферол, і вітамін D₃ – холекальциферол. У печінці з них синтезується 25-гідроксихолекальциферол (25ОНD₃), активність якого в 1,5–2 рази вища, порівняно з початковою. Він є основною транспортною формою вітаміну D₃. 25ОНD₃ транспортується в нирки, де утворюються гормонально активні метаболіти вітаміну D₃ – 1,25- і 24,25-дигідроксихолекальци-ферол. Активність утворених у нирках метаболітів у 5–10 разів перевищує активність вихідного вітаміну. Під їх впливом у стінці тонкого кишечнику синтезується кальцієзв’язувальний білок, який забезпечує транспорт кальцію в епітеліальних клітинах кишечнику, поліпшує абсорбцію кальцію завдяки збільшенню проникності плазматичних мембран. Посилення всмоктування неорганічного фосфору в кишечнику під впливом вітаміну D є вторинним ефектом, пов’язаним з абсорбцією кальцію. Є дані про те, що всмоктування кальцію та фосфору – незалежні процеси. Вплив вітаміну D на гомеостаз фосфору може бути прямим і посереднім. Прямий вплив пов’язаний з посиленням всмоктування фосфору з кишечнику і реабсорбцією його в нирках. Посередній вплив пов’язаний із зниженням рівня паратгормону, що зменшує виділення фосфатів з сечею.

Поиск по сайту: